Висвітлено філософські засади політичного пізнання. Розглянуто питання соціальної філософії та філософії історії в структурі сучасного філософського знання. Описано елементи естетики сходу в поезії Т.Г.Шевченка раннього періоду. Проаналізовано особливості становлення і розвитку соціальної прогностики як науки, фактори формування національної самосвідомості. Значну увагу приділено питанням етнонаціональної культури як чиннику стабілізації національних та міжнародних відносин.

Освещены философские основы политического познания. Рассмотрены вопросы социальной философии и философии истории в структуре современного философского знания. Описаны элементы эстетики востока в поэзии Т.Г.Шевченко раннего периода. Проанализированы особенности становления и развития социальной прогностики как науки, факторы формирования национального самосознания. Значительное внимание уделено вопросам этнонациональной культуры как фактора стабилизации национальных и международных отношений.

Проаналізовано формування соціально-філософської теорії суспільства як системи на стадії першого позитивізму. Висвітлено концептуальні засади феноменологічної герменевтики французького філософа П.Рікера. Розглянуто питання розробки соціально-філософського ракурсу типологічного дослідження суспільства, описано специфічні особливості типології щодо інших методів гуманітарного пізнання, а також особливості суспільства як одного з основних типів об'єктивної дійсності. Визначено особливості процесу формування наукових знань в Україні у межах окремих галузей природничо-наукового та гуманітарного знання XVI - середини XVIII ст. Проаналізовано місце та роль валеології у системі сучасних гуманітарних наук, її системну природу як галузь людського пізнання.

Проанализировано формирование социально-философской теории общества как системы на стадии первого позитивизма. Освещены концептуальные основы феноменологической герменевтики французского философа П.Рикера. Рассмотрены вопросы разработки социально-философского ракурса типологического исследования общества, описаны специфические особенности типологии относительно других методов гуманитарного познания, а также особенности общества как одного из основных типов объективной действительности. Определены особенности процесса формирования научных знаний в Украине в границах отдельных областей природоведческо-научного и гуманитарного знания XVI - середины XVIII ст. Проанализированы место и роль валеологии в системе современных гуманитарных наук, её системная природа как область человеческого познания.

Описано прогностичну функцію ідеології, розкрито сутність та проаналізовано особливості її структурних елементів. Визначено своєрідність та важливі напрями соціально-технологічної типології суспільств. Розглянуто епістемологічні концепції як новий методологічний інструментарій у сфері гуманітарного знання. Висвітлено методологічні основи дослідження інтелектуального капіталу. Розкрито сучасні засади осмислення духовного життя людини, сутність філософії як теоретичної основи світогляду, зміст традиції та новації у контексті історії філософії.

Освещена прогностическая функция идеологии, раскрыта сущность и проанализированы особенности её структурных элементов. Определены своеобразие и важные направления социально-технологической типологии обществ. Рассмотрены эпистемологические концепции как новый методологический инструментарий в сфере гуманитарного знания. Представлены методологические основы исследования интеллектуального капитала. Раскрыты современные основы осмысления духовной жизни человека, сущность философии как теоретичекой основы мировоззрения, содержание традиции и новации в контексте истории философии.

Висвітлено специфічні ознаки руської національної філософії, проблему конституювання історичних типів світогляду. Описано структури магічного типу світогляду у світоглядній культурі особи та суспільства. Проаналізовано вплив національної культури на процес формування особистості. Розглянуто питання генези біблійних, ранньохристиянських та філософських основ становлення теологічного пізнання, кризи духовності та метаморфози релігійного духу в сучасному українському контексті. Визначено особливості феномену релігійної віри в контексті психології релігії. Розкрито філософські засади національної самоідентифікації української інтелігенції наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Освещены специфические свойства русской национальной философии, проблема конституирования исторических типов мировоззрения. Раскрыты структуры магического типа мировоззрения в мировоззренческой культуре личности и общества. Проанализировано влияние национальной культуры на процесс формирования личности. Рассмотрены вопросы генезиса библейских, раннехристианских и философских основ становления теологического познания, кризиса духовности и метаморфозы религиозного духа в современном украинском контексте. Определены особенности феномена религиозной веры в контексте психологии религии. Раскрыты философские основы национальной самоидентификации украинской интеллигенции в конце ХІХ - начале ХХ ст.

Приведено общее представление о философии управления, ее роли, сущности и предмете исследований. Раскрыт феномен социального управления как условия существования общества. Рассмотрены проблемы и противоречия социального управления. Освещена взаимосвязь проблем управления с философией истории и права. Акцентировано внимание на проблеме методологии управленческой деятельности.

В контексте единства культурологического, эстетического, психологического и собственно музыковедческого аспектов освещена проблема диалога как смыслового феномена. Впервые предложен в качестве интегрирующего направления гуманитарной мысли поэтический подход к музыкальной поэтике и семантике. Освещена проблема музыкальной бахтинологии.

Висвітлено традиційну та сучасну проблематику філософії гуманітарного знання, зокрема, проблему симулякрів і можливості смислоопераційних практик. Розкрито зміст поняття внутрішньої форми в контексті сучасної методології гуманітарного пізнання. Показано місце кризових явищ в системі людина - природа - культура. Визначено ціннісні параметри та критерії науковості гуманітарного дискурсу. Викладено науково-об'єктивний і ціннісний аспекти філософської істини, психолого-акмеологічні аспекти гуманістичного виховання.

Освещены традиционная и своременная проблематика философии гуманитарного знания, в частности, проблема симукляров и возможности смыслооперационных практик. Раскрыто содержание понятия внутренней формы в контексте современной методологии гуманитарного познания. Показано место кризисных явлений в системе человек - природа - культура. Определены ценностные параметры и критерии научности гуманитарного дискурса. Изложены научно-объективный и ценностный аспекты философской истины, психолого-акмеологические аспекты гуманистического воспитания.

Висвітлено специфіку методологій гуманітарних наук, проблему визначення статусу філософії в гуманітарному дискурсі. Розглянуто питання філософії у контексті формування критичного мислення особистості. Розкрито ціннісні аспекти модернізму та постмодернізму як явищ духовної культури, онтологічні основи герменевтики як методу гуманітарного пізнання, гносео-онтологічні засади антропології права як науки. Проаналізовано співвідношення мови науки та побутової мови в контексті загальноцивілізаційних процесів. Викладено теоретичні підходи до дослідження трансформацій постсоціалістичних країн.

Освещены специфика методологий гуманитарных наук, проблема определения статуса философии в гуманитарном дискурсе. Рассмотрены вопросы философии в контексте формирования критического мышления личности. Раскрыты ценностные аспекты модернизма и постмодернизма как явлений духовной культуры, онтологические основы герменевтики как метода гуманитарного познания, гносео-онтологические основы антропологии права как науки. Проанализированы соотношения языка науки и бытового языка в контексте общецивилизационных процессов. Изложены теоретические подходы к исследованию трансформаций постсоциалистических стран.

Розглянуто питання аналітичного осмислення гуманітарних парадигм і дискурсів сучасної науки, проблеми оновлення структури гуманітарної освіти та шляхи їх розв'язання, логічні та методологічні проблеми основоположних принципів сучасного наукового пізнання в контексті формування інтелектуалізованого суб'єкта пізнання, філософії та методології науки. Описано консолідуючу функцію релігійних цінностей в організації громадянського суспільства. Проаналізовано ментальні особливості українського філософування та їх вираження в українській духовно-академічній філософії. Висвітлено проблеми і шляхи осмислення сучасною українською філософією духовних вимірів людського буття.

Рассмотрены вопросы аналитического осмысления гуманитарных парадигм и дискурсов современной науки, проблемы обновления структуры гуманитарного образования и пути их решения, логические и методологические проблемы основополагающих принципов современного научного познания в контексте формирования интеллектуализированного субъекта познания, философии и методологии науки. Раскрыта консолидирующая функция религиозных ценностей в организации гражданского общества. Проанализированы ментальные особенности украинского философствования и их выражения в украинской духовно-академической философии. Освещены проблемы и пути осмысления современной украинской философией духовных измерений человеческого бытия.

Проаналізовано гендерні дослідження у контексті постнекласичної раціональності, у межах якої людина та суспільство розглянуті як складні самоорганізаційні системи. Висвітлено епістемологічний, методологічний та аксіологічний аспекти гендерних досліджень й обгрунтовано їх значення як різновиду постнекласичної раціональності. Описано структурну організацію гендерних досліджень у зв'язку з процесами, що відбуваються у науковому середовищі у сучасний період, зокрема, інтеграцією наукового знання та осмислення його аксіологічних аспектів, пов'язаних з вирішенням комплексних проблем. Проаналізовано витоки та змістову різноманітність гендерних досліджень. На підставі вивчення концепції постнекласичної раціональності й особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату зроблено висновок, що сучасний постнекласичний етап розвитку науки є найбільш сприятливим для розширення можливостей і становлення гендерних досліджень як наукової галузі. Розглянуто їх специфічні особливості, зокрема, людиновимірність, спрямованість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, міждисциплінарність і необхідність урахування цінностей під час проведення наукового дослідження. Розкрито потенціал гендерних досліджень для розширення існуючих наукових практик, розглянуто методології їх проведення. Визначено соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності, зокрема, таких, як відповідальність за свою діяльність та турбота про інших.

На підставі аналізу опису культурних явищ показано, що об'єкт соціальної науки вивчається за його функцією у самовідтворенні культури, в чому і полягає соціально-консервативний аспект культури. Сформульовано принцип документалізму в соціальних науках, який визначає вимоги спростованості щодо універсальних суджень соціально-наукового опису. Показано, що недокументалістська соціальна наука утворює квазіуніверсальні та суперечливі описи. Запропоновано принцип розрізнення суджень культури та науки щодо культури. Доведено, що судження культури як саме по собі культурне явище не підпорядковано раціональним нормам і тому його включення до теоретичного опису веде до суперечностей. Показано, що теорії А.Лорда, О.М.Фрейденберга, П.Бурдьє мають спільні методологічні риси, що можуть бути охарактеризовані як документальний емпіризм. Вперше наведено загальну характеристику документалістського емпіризму в соціальних науках і показано, що він предметно обмежує засоби пізнання, а документалізм забезпечує виконання норм емпіризму ставленням до особливостей об'єкта та до його наукового опису.

Висвітлено актуальні питання філософії, зокрема, гуманітарно-наукової методології, класичної та посткласичної гуманітаристики, аксіології гуманітарного знання. Розглянуто раціональні й ірраціональні чинники суспільної онтології. Розкрито методологічну проблему реалізму в сучасній економічній науці. Досліджено логічний статус віртуального універсуму в міфах і філософії Стародавньої Греції. Проаналізовано зміст поняття несвідомого у різних наукових методологічних системах. Розглянуто проблему гуманітарного знання в контексті методологічних настанов В. Дільтея. Висвітлено дидактичні аспекти адаптації ідей синергетики в освітній сфері. Охарактеризовано постмодерністські альтернативи детермінізму. Розглянуто філософську антропологію як пріоритетний напрям розвитку гуманітарного знання в Україні. Увагу приділено проблемам формування духовної особистості в сучасних соціокультурних реаліях.

Досліджено різні аспекти гуманітарно-наукової методології, специфіку класичної парадигми, її посткласичні трансформації, постмодерністські версії та ціннісні виміри. Розглянуто будову та різновиди досвіду в парадигмах соціально-гуманітарного пізнання. Розкрито сучасні виміри людського буття й особливості гуманітарного ідеалу науковості. Наведено тлумачення свободи в емпіризмі нового часу. Показано вплив аксіологічної доктрини Канта на формування методологічних засад і принципів сучасного релігієзнавства. Висвітлено проблеми гуманітарної освіти в сучасній Україні. Розкрито інноваційний потенціал традиції. Показано роль національної свідомості у процесі самореалізації особистості в українському суспільстві.

Розкрито основні засади та принципи філософської антропології соціальної роботи за умов інформаційного суспільства, визначено філософський контекст соціальної роботи. Проаналізовано етапи історії зародження, становлення та розвитку соціальної роботи як гуманістичного, професійного виду діяльності соціального працівника. Обгрунтовано соціально-філософські характеристики концепту "соціальна робота", її сутність, зміст, структуру та форму. Проаналізовано процес формування суспільної потреби у проведенні соціальної роботи в сучасному суспільстві. Досліджено тенденції трансформації інфраструктури соціальної роботи та зміни пріоритетів. Запропоновано теоретичну концепцію, яка стане основою змін, трансформацій та оптимізації соціальної роботи й її інфраструктури соціальних інституцій і слугуватиме для запобігання й усунення причин соціальних негацій, попереджатиме існуючі наслідки.

Визначено, що проблема торгівлі людьми дотепер є однією із глобальних проблем людства. Розглянуто методологічні загальнофілософські принципи та підходи до проблеми соціальної профілактики торгівлі людьми. Зазначено щодо необхідності ноологічного підходу до проблеми соціальної профілактики торгівлі людьми.

Запропоновано методологічний аналіз проблеми легітимації в контексті становлення загальної методології соціальних наук та її трансформації у процесі переходу від класичної до некласичної науки. Зазначено, що на філософському рівні цьому відповідає зміна парадигми від філософії свідомості (епістемологічної парадигми) до комунікативної філософії. Охарактеризовано формування передумов комунікативної моделі легітимації соціальних інститутів у поняттєвих рамках філософії практики, німецького історизму та неокантіанства, соціологічного нормативізму М.Вебера.

Предложен методологический анализ проблемы легитимации в контексте становления общей методологии социальных наук и ее трансформации в процессе перехода от классической к неклассической науке. Подчеркнуто, что на философском уровне этому соответствует изменение парадигмы от философии сознания (эпистемологической парадигмы) к коммуникативной философии. Приведена характеристика формирования предпосылок коммуникативной модели легитимации социальных институтов в терминологии философии практики, немецкого историзма и неокантианства, социологического нормативизма М.Вебера.

The article deals with the the methodological analysis of a problem легитимации in a context of becoming of the common methodology of social sciences and to its transformation during transition from classical to a nonclassical science in which basis are put, accordingly, classical and nonclassical ideals of rationality. It is underlined, that at a philosophical level to this there corresponds change of a paradigm from philosophy of consciousness (epystemology paradigms) to communicative philosophy. The characteristic is given to formation of preconditions of communicative model of legitimacy social institutes in terminology of philosophy of practice, a German historicism and neokant, sociological normativizm of M.Veber.

Конкретизовано зміст поняття "парадигма" та його зв'язок з науковим пізнанням. Обгрунтовано взаємозв'язок онтології й аксіології. Проаналізовано специфіку гуманітарних парадигм.

Конкретизировано содержание понятия "парадигма" и его связь с научным познанием. Обоснована взаимосвязь онтологии и аксиологии. Проанализирована специфика гуманитарных парадигм.

The article specifies the content of "paradigm" notion and its connection with scientific cognition. It substantiates the interconnection of ontology and axiology. The specific character of Humanitarian paradigms is analyzed.

Проведено філософське дослідження гуманістичних основ соціальної роботи в умовах сучасного суспільства. На підставі аналізу основних концептуальних піходів до проблеми соціальної роботи запропоновано авторське бачення її філософського змісту, яке полягає в розумінні цього феномену як особливого прояву людської діяльності, що має цілеспрямований, гуманістичний характер і функціонує завдяки задоволенню конкретно визначених бажань, потреб та інтересів індивідів, спільнот, які не мають належного рівня самодостатності в суспільстві. Обгрунтовано думку про те, що соціальна робота окреслюється не тільки буденним характером і змістом, а має особливу соціальну динаміку, що зумовлюється як іманентно притаманним їй (соціальній роботі) гуманістичним потенціалом, так і відповідною ефективністю й результативністю. У філософському вимірі гуманістичні основи соціальної роботи визначаються рівнем забезпечення соціальної адаптації індивіда та конструюванням суспільного буття на засадах визнання фундаментальності загальнолюдських цінностей. Визначено специфіку і суперечності соціальної роботи в сучасному українському суспільстві та запропоновано філософське розуміння можливих шляхів оптимізації вказаної діяльності.

Розглянуто філософсько-методологічних аспектів соціальної роботи. Показано, що філософія як методологія теорії і практики соціальної роботи є відкритою системою, здатною вступати в діалог з іншими світоглядно-культурними утвореннями.

Мета роботи - установити виникнення та еволюцію гендерної проблематики із засновків класичної філософії, а саме, із феномена волі-до-істини як спонтанного прагнення людини до пізнання буття. Для досягнення зазначеної мети вирішуються наступні завдання: дослідити те, яким чином конституює себе філософія; встановити, як виявляється категорія "статі", як у природному, так і в соціальному контексті; визначити кореляцію гендерних досліджень (або гендерології) та філософії. Якщо для методології гендерних досліджень властиво виходити з контекстуальності, ціннісних засновків знання, культурних і соціальних передсудів та стереотипів, то в даній роботі стать (гендер) розглядається безпосередньо із буття-у-світі, тобто із людської присутності і в її пізнавальній здібності. Розрізнення волі-до-істини та волі-до-знання, проведене вперше Мішелем Фуко, застосовується як прийом, завдяки якому виявляється онтологічна затребуваність статі. В результаті дослідження встановлено, що наукові розробки у галузі гендерної проблематики безпосередньо не випливають із предметної області класичної філософії; стать (гендер) метафізично не обгрунтовується, являє собою онтичну, а не онтологічну характеристику людського виду; її презентація як визначального чинника історії культури в контексті дихотомії фемінності/маскулінності є ангажованою; ця властивість аналогічна ніцшеанському волінню до влади, тобто встановленню певного знання, що тоді використовується в правовому, соціальнополітичному дискурсі, корегує мовну практику, визначає наукові пошуки, узалежнюючи їх від аксіологічної компоненти культури; по мірі вирішення проблеми соціальної справедливості стать як предмет соціологічного дослідження втрачає актуальність.