На широком материале философских текстов определены границы историко-философских исследований в области практической философии. Обоснована функция истории философии как герменевтической дисциплины. Установлена возможность использования в качестве методологии проведения теоретических исследований деонтологии. Определены ее основные цели и задачи - формирование умения читать философские тексты, а также необходимых герменевтических и аналитических навыков в профессиональном изучении философии.

З'ясовано деонтологічні засади дослідницької діяльності історика філософії. Деонтологічно обгрунтовано аналіз і герменевтику різноманітних філософських текстів. Розроблено проект історико-філософських досліджень у контексті практичної філософії. Як методологію таких досліджень запропоновано філософську деонтологію, що відповідає на питання про цілі, завдання й професійний обов'язок історика філософії. З урахуванням зростаючої ролі філософської компаративістики визначено основні деонтологічні параметри тексту практичної філософії й сформульовано герменевтичний імператив як основну вимогу до робіт з філософськими текстами. Проаналізовано результати її практичного застосування до читання текстів: філософії аналітичного типу - Васубандху (IV - V ст.) і Дж. Бентама (XIX ст.); скептичної філософії - Нагарджуни (I ст.) Секста Емпірика (II ст.) і Дж. Сантаяни (XX ст.), філософії синтетичного типу - буддійських сутр, (зокрема, Хуейнена (VII - VIII ст.) і Н.Гартмана (XX ст.). Зроблено висновок щодо можливості двох деонтологічно різних типів практичної філософії, орієнтованих естетично й етично.