Висвітлено життєвий і творчий шлях відомого музиканта, педагога, культурно-громадського діяча, популяризатора бандурного мистецтва Мирослава Постолана. Здійснено огляд музичного інструментарію бандуриста та проаналізовано його репертуар. Розкрито основні етапи концертної діяльності Мирослава Постола в діаспорі та в Україні. Визначено, що митець не лише сформував власний неповторний виконавський стиль, збагачений різноманітними впливами, а й зумів передати його учням.

Висвітлено передумови виникнення фестивально-конкурсного руху на Тернопільщині. Виявлено норми та способи музикування бандуристів і тенденції їх розвитку на сучасному етапі. З'ясовано репертуар, виконуваний під час виступів на фестивалях-конкурсах. Узагальнено кількісний та якісний склад учасників фестивалів бандурного мистецтва на Тернопільщині. Зроблено музикознавчий аналіз репертуару бандуристів та розкрито їх функцію у концертно-фестивальному русі.

Розглянуто життєтворчість і здобутки педагога-методиста Комунального закладу "Острівська музична школа" Великоберезовицької селищної ради, бандуристки та культурно-громадської діячки Тернопільщини, членкині Національної спілки кобзарів України Лариси Атаманчук. Проаналізовано етапи її концертно-виконавської діяльності. Акцентовано увагу на практично-творчій роботі зі зразковим ансамблем бандуристів "Диво-струни". Визначено особливості збереження та розвитку бандурних традицій Тернопільщини, проаналізовано навчально-методичний посібник "Грають Диво-струни" (пісні для ансамблів та капел бандуристів) та аудіо- й відеоматеріали.

Зауважено, що дисертація є першим фундаментальним дослідженням, присвяченим вивченню бандурного мистецтва Тернопільщини від його першовитоків до сучасного стану розвитку. Проаналізовано та впроваджено у науковий обіг значну кількість архівних і документальних джерел, спогадів та епістолярію музикантів-бандуристів, рукописів та аудіозаписів музичних творів для бандури та ін. Відтворено цілісну картину бандурного мистецтва Тернопільщини, визначено його протооснови, з'ясовано специфіку формування двох основних територіальних осередків - Західноподільського та Південноволинського. Вивчено життєтворчість бандуриста та майстра бандур К. Місевича, а також його учнів та послідовників, зокрема З. Штокалка. Встановлено основні засади їх творчої та конструкторської діяльності, виконавської манери. Реконструйовано панораму розвитку бандурної освіти та виконавства від аматорських до професійних форм, показано стан їх сучасного функціонування в умовах фестивально-конкурсного руху, а також специфіку композиторської творчості бандуристів-виконавців.