Білатеральне введення каїнової кислоти (КК) в дозах по 100 нг (але не по 20 нг) в стріатум щурів призводило до розвитку поведінкових розладів: збільшувався латентний період ініціації руху, знижувалися показники рухової активності у "відкритому полі", підвищувався м'язовий тонус та виникав птоз. Внутрішньостріатне білатеральне введення галаніну (по 10 або 50 нг) викликало зменшення кількості перетинів меж квадратів та стойок у "відкритому полі", але не впливало на ініціацію рухів та м'язовий тонус і не призводило до виникнення птозу. Сумісне введення в стріатум галаніну (по 10, 20 або 50 нг) та КК (по 20 нг) призводило до дозозалежного виникнення поведінкових розладів, які нагадували розлади при введенні КК в хвостаті ядра в дозах по 100 нг. Поведінкові розлади, зумовлені внутрішньостріатним введенням КК, галаніну, або їх сумісним застосуванням, частково блокувалися налоксоном, кетаміном та атропіном. Зроблено висновок про те, що галанін потенціює специфічні поведінкові ефекти внутрішньостріатно введеної КК і що ця взаємодія досягається за рахунок модуляторного впливу пептиду на рецептори ендогенних опіоїдів, збуджуючих амінокислот або ацетилхоліну.

Исследованы свойства цереброспинальной жидкости, полученной от кошек с выработанным эпилептическим статусом. Образцы подобного ликвора вводили крысам, у которых впоследствии также моделировали эпилептический статус. Обнаружена выраженная противосудорожная эффективность такой цереброспинальной жидкости, которая проявлялась в уменьшении длительности судорожных реакций и предотвращении развития генерализованных клонико-тонических судорожных приступов. Сделан вывод о видовой неспецифичности указанного эффекта; обсуждается природа противосудорожного профиля ликвора.

Розглянуто фізіологічні властивості серцевого м'яза, описано динаміку збудження серця. Показано роль серця та судин у гемодинаміці, визначено насосну функцію серця. Охарактеризовано його зовнішні прояви роботи, зовнішні та механічні прояви діяльності. Висвітлено особливості нервово-рефлекторної та гуморальної регуляції діяльності даного органу, регуляції величини кров'яного тиску.

Рассмотрены физиологические свойства сердечной мышцы, описана динамика возбуждения сердца. Показана роль сердца и сосудов в гемодинамике, определена насосная функция сердца. Охарактеризованы его внешние проявления работы, внешние и механические проявления деятельности. Освещены особенности нервно-рефлекторной и гуморальной регуляции деятельности данного органа, регуляции величины кровяного давления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-29

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р

Рубрики:

Охорона здоров'я. Медичні науки

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-29

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р62-323.5

Рубрики:

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*042

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-1

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 78 пацієнток, лапароскопічно прооперованих з приводу гострої гінекологічної патології, ускладненої внутрішньочеревною кровотечею, вивчено стан регуляторних фізіологічних функцій організму в післяопераційному періоді шляхом аналізу варіабельності серцевого ритму за допомогою методу кардіоінтервалометрії. З урахуванням об'єму внутрішньочеревного крововиливу було виділено 3 групи хворих: I група - 37 пацієнток, у яких об'єм внутрішньочеревної крововтрати не перевищував 150 мл, II група - 24 пацієнтки з об'ємом гемоперитонеуму 150 - 500 мл, III група - 17 хворих з об'ємом гемоперитонеуму понад 500 мл. Встановлено, що у жінок з гострою гінекологічною патологією, ускладненою внутрішньочеревною кровотечею, відбуваються певні компенсаторно-адаптаційні процеси, які свідчать про активізацію захисних регуляторних систем організму. Ступінь функціонального напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів до оперативного втручання та у післяопераційний період залежить від об'єму внутрішньочеревної крововтрати.

Доказана целесообразность и эффективность эндоназального введения активатора клеточного метаболизма Солкосерила при ишемических и травматических повреждениях нейронов мозга. Исследованы нейропротективные свойства препарата на глубинные структуры мозга, надсегментарные вегетативные образования, электрогенез нейронов, что имеет большое значение в протекании адаптационно-приспособительных реакций, клиническом течении, прогнозе при повреждениях мозга.

Выполнено экспериментально-клиническое исследование больных с алкогольной полинейропатией (АП), получивших комплексное лечение с использованием альфа-липоевой кислоты. Электрофизиологические образцы использовались в качестве объективных критериев для периферического исследования нервной системы. Экспериментальное клиническое исследование выявило эффективность "Тиоктацида" для фармакологического лечения различных форм АП.

Цель работы - исследование сравнительной антиоксидантной эффективности препарата Солкосерил в условиях экспериментальной черепно-мозговой травмы (ЧМТ) и ишемического инсульта (ИИ). Исследования проведены в условиях хронического эксперимента на крысах линии Вистар с соблюдением основных нормативных и этических требований к проведению лабораторных и иных опытов с участием экспериментальных животных разных видов на моделях экспериментальной ЧМТ и ИИ. Выделены три группы животных: контрольная, животные с травматическим и ишемическим повреждением мозга (ТИПМ) без лечения и животные с ТИПМ с введением Солкосерила. Через 24 ч, 4, 7 и 14 суток после воспроизведения ТИПМ в крови животных определена концентрация продуктов перекисного окисления липидов (ПОЛ) и активность некоторых антиоксидантных ферментов. Полученные данные свидетельствуют об однонаправленном накоплении в крови животных с ТИПМ промежуточных продуктов ПОЛ - малонового диальдегида (МДА) и диеновых конъюгат (ДК) и снижении активности антиоксидантных ферментов - каталазы, супероксиддисмутазы (СОД) и глутатионпероксидазы (ГП), что отмечалось в течение 14 дней. Применение Солкосерила в большинстве случаев способствует нормализации концентрации МДА и ДК, а также активности каталазы, СОД и ГП на 7-е сутки после экспериментального воспроизведения исследуемых патологических состояний. Выводы: усиление процессов ПОЛ и снижение антиоксидантной защиты является общим патогенетическим звеном ЧМТ и ИИ. Антиоксидантная активность препарата Солкосерил при ТИПМ является экспериментальным доказательством целесообразности клинического тестирования препарата у пациентов с ЧМТ и ИИ.

Досліджено патофізіологічні механізми хронічної епілептичної активності. Одержано нові дані стосовно патофізіологічних механізмів розвитку хронічного судомного синдрому за умов різних способів його моделювання - кіндлінгу, посткіндлінгу, епілептичного статусу, післятравматичних і пілокарпін-індукованих судом. Вперше з'ясовано протисудомні ефекти кіоторфіну, неокіоторфіну, d-ser-2-неокіоторфіну та дельта-сон індукуючого пептиду за умов гострих судом і пікротоксинового кіндлінгу, а також виявлено кореляцію його протисудомної активності з антиішемічною дією пептиду. Одержані дані є патофізіологічним обгрунтуванням механізмів розвитку хронічного судомного синдрому з урахуванням пептид- та цитокін-обумовлених механізмів. Показано патогенетичне значення пептидергічних механізмів за епілептизації мозку. Виявлені взаємозв'язки між нервовою й імунною системами спричиняють загальний дизрегуляторний ефект за умов досліджуваної патології. Одержані результати висвітлюють системні нейропатофізіологічні механізми хронічної епілептичної активності та є експериментальним підгрунтям розробки патогенетично обгрунтованих методів лікування хронічних форм епілепсії.

Результаты проведенных клинических и экспериментальных наблюдений позволили выявить ряд патогенетических механизмов вестибулярных дисфункций, формируемых при хронической ишемии мозга. В экспериментальной части работы установлена патогенетическая значимость сосудистых расстройств в пределах вертебрально-базилярного бассейна, приводящих к изменениям моторного и постурального поведения, координации мышечной активности, а также к психоэмоциональным расстройствам у крыс, причем, эти изменения не демонстрировали позитивной динамики в течение эксперимента. У обследованных пациентов вестибулярные дисфункции на фоне остеохондроза позвоночника совмещались с вегетативными дисфункциями и нарушениями вегетативного обеспечения функций организма. Разработанная патогенетически ориентированная терапия вестибулярных дисфункций в условиях хронической ишемии мозга на фоне остеохондроза позвоночника позволяет существенно улучшить общее состояние пациентов состояние церебральной гемодинамики, вегетативный статус, обеспечение статолокс-моторики и сгладить психоэмоциональные наслоения.

С целью исследования ноотропных эффектов новых координационных соединений - разнометалльных (Mg, Co) бисцитратогерманатов (станатов) - у 256 крыс изучены особенности процессов формирования условного рефлекса, а также проявлений кратко- и долговременной памяти под их влиянием. Исследование провели с использованием патофизиологических и фармакологических методов. Установили, что станаты влияют на выработку условного рефлекса активного избегания, а также на выраженность мнестических функций. Гермацит и геркоцит вызывают положительные ноотропные эффекты, которые проявляются при введении препаратов в малой дозе, а также характеризуются облегчением процесса формирования условного рефлекса и улучшением кратко- и долговременной памяти. Станмациту и станкоциту присущи ноотропные эффекты, которые имеют зависимый от дозы характер и проявляются преимущественно ноотропными эффектами в минимальных дозах и амнестическими эффектами в дозах от 1/40 ЛД50. Это свидетельствует, что станаты характеризуются ноотропной активностью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.541.722-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*043.5

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано основні наукові розробки великого вченого-матеріаліста І. М. Сєченова, який в період з 1870 і до 1876 року жив і плідно працював в Одесі в стінах Імператорського Новоросійського університету. Підкреслено, що фундаментальні праці І. М. Сєченова "Рефлекси головного мозку" і "Фізіологія нервової системи", крім видатних фізіологічних положень та наслідків, мали важливе значення для психології та психофізіології. Вчений вважав, що психічні явища не є властивостями душі як безтілесної сутності, а є процесом, який за способом походження подібний рефлексу. На підставі аналізу фізіологічних, а також філософських і психологічних розробок І. М. Сєченова протягом його періоду життя у м. Одеса проаналізовано внесок великого ученого в заснування одеської школи психофізіології.

Описаны основные научные разработки великого ученого-материалиста И. М. Сеченова, который с 1870 и до 1876 года жил и плодотворно трудился в Одессе в стенах Императорского Новороссийского университета. Фундаментальные труды И. М. Сеченова "Рефлексы головного мозга" и "Физиология нервной системы", кроме выдающихся физиологических положений и последствий, имели важное значение для психологии и психофизиологии. Ученый считал, что психические явления не являются свойствами души как бестелесной сущности, а представляют собой процесс, который по способу происхождения подобен рефлексу. На основании анализа физиологических, а также философских и психологических разработок И. М. Сеченова в течение его одесского периода жизни авторы приходят к выводу об основании великим ученым одесской школы психофизиологии. Подчеркнуто научное наследие И. М. Сеченова, придающее импульс многим наукам, в том числе психофизиологии и когнитивной психологии. Учитывая современные представления о нейрофизиологических механизмах психомоторной организации человека, для определения индивидуальных характеристик личности целесообразно осуществлять комплексные психофизиологические исследования, в которые следует включать интегральную оценку психофизиологического статуса и отдельных психофункциональных систем мозга, нейроиммуно-эндокринной регуляции в организме, характеристики различных видов афферентации.

The article describes the main scientific and research results obtained by Ivan Sechenov, the great scientistmaterialist who lived and worked in Odessa in Imperial Novorossiya University from 1870 till 1876 of the XIX century. I. M. Sechenov's major works “Brain reflexes” and “Physiology of nervous system” alongside with outstanding physiological statements and results were of great importance for psychology and psychophysiology. The scientist provided physiological interpretation for psychological processes, laying foundation of materialistic psychophysiology.

Представлены данные по современным механизмам развития, прогрессии, диагностики и лечения болевого синдрома. Описаны классификации и теории возникновения болевых ощущений. Изложены оригинальные взгляды на нейровегетативные механизмы боли с акцентом на представленность вегетативной системы в её патофизиологических механизмах. Развитие, поддержание и исчезновение болевого синдрома рассмотрены с точки зрения системно-антисистемных отношений, дисбаланс которых является основой нейропатофизиологии боли. Изложены теоретические и клинические материалы, касающиеся нейровегетативных механизмов боли. Актуальность темы несомненна, поскольку болевыми синдромами различной этиологии страдает до 90 % человечества, причем до 67 % их числа - это люди трудоспособного возраста, что, дополнительно к общемедицинской, указывает еще и на социальную направленность данной проблемы.