Наведено результати моніторингу й експертної оцінки наукових досліджень і розробок, присвячених питанням розвитку системи державного управління в Україні у контексті адаптації його до європейських стандартів. На підставі аналізу наукової літератури виокремлено основні аспекти європейської та євроатлантичної інтеграції щодо розвитку громадянського суспільства. Доведено, що пріоритети євроатлантичної інтеграції відповідають національним інтересам держави.

Приведены результаты мониторинга и экспертной оценки научных исследований и разработок, посвященных вопросам развития системы государственного управления в Украине в контексте его адаптаци к европейским стандартам. На основе анализа научной литературы выделены основные аспекты европейской и евроатлантической интеграции по развитию гражданского общества. Доказано, что приоритеты евроатлантической интеграции соответствуют национальным интересам страны.

Проаналізовано процес культурно-цивілізаційної ідентифікації українського народу на підставі дослідження його релігійно-конфесійної належності, психологічних рис і різних форм самовизначення. Висвітлено діалектичний взаємозв'язок між релігією, ідеологією, ціннісно-світоглядними орієнтаціями як чинниками культурно-цивілізаційної ідентифікації українського народу в історичному процесі. Розкрито відмінність психологічних рис західних і південно-східних українців, що міститься в амбівалентності українського національного характеру, як одну з онтологічних засад транзитивної культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу.

Проанализирован процесс культурно-цивилизационной идентификации украинского народа на основе исследования его религиозно-конфессиональной принадлежности, психологических черт и разных форм самоопределения. Освещена диалектическая взаимосвязь между религией, идеологией, ценностно-мировоззренческими ориентациями как факторами культурно-цивилизационной идентификации украинского народа в историческом процессе. Раскрыто отличие психологических черт западных и юго-восточных украинцев, проявляющееся в амбивалентности украинского национального характера, как одно из онтологических оснований транзитивной культурно-цивилизационной идентичности украинского народа.

Розглянуто інтеграцію та процеси суспільних змін як об'єкти наукового дослідження. Висвітлено проблеми розробки та впровадження дієвих механізмів інтеграції, визначено її головні пріоритети та механізми, запропоновано практичні методи оцінки її ефективності. Увагу приділено пріоритетним напрямам та нормативно-правовому забезпеченню євроатлантичної інтеграції України, формам і механізмам співробітництва країни з ЄС, адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС, механізмам взаємодії органів державної влади з суб'єктами громадянського суспільства України на шляху до НАТО. Проаналізовано механізми забезпечення регіонального розвитку та транскордонного співробітництва в контексті інтеграційних процесів.

Рассмотрены интеграция и процессы общественных изменений как объекты научного исследования. Освещены проблемы разработки и внедрения действенных механизмов интеграции, определены ее главные приоритеты и механизмы, предложены практические методы оценки ее эффективности. Уделено внимание приоритетным направлениям и нормативно-правовому обеспечению евроатлантической интеграции Украины, формам и механизмам сотрудничества страны с ЕС, адаптации отечественного законодательства к требованиям ЕС, механизмам взаимодействия органов государственной власти с субъектами гражданского общества Украины на пути в НАТО. Проанализированы механизмы обеспечения регионального развития и трансграничного сотрудничества в контексте интеграционных процессов.

Наведено терміни та поняття, що висвітлюють сутність і специфіку процесів міжнародної інтеграції та глобалізації. Розкрито структуру та інституції таких міжнародних організацій, як ООН, ЮНЕСКО, НАТО, ЄС. Розглянуто законодавчі та нормативно-правові документи, що регулюють інтеграційні процеси в Україні, а також важливі програмні документи, що висвітлюють стан розвитку відносин між Україною та впливовими міжнародними організаціями. Подано інформацію про вітчизняні та зарубіжні організації, установи, інститути, що займаються дослідженням та практичною реалізацією питань, пов'язаних з міжнародною інтеграцією та глобалізацією, зокрема, Асоціацію міжнародного співробітництва "Атлантична Рада України", Молодіжний центр "Форум", Фонд "Європа XXI".

Приведены термины и понятия, освещающие сущность и специфику международной интеграции и глобализации. Раскрыты структура и институции таких международных организаций, как ООН, ЮНЕСКО, НАТО, ЕС. Рассмотрены законодательные и нормативно-правовые документы, регулирующие интеграционные процессы в Украине, а также важные программные документы, освещающие состояние развития отношений между Украиной и влиятельными международными организациями. Дана информация об отечественных и зарубежных организациях, учреждениях, институтах, занимающихся исследованием и практической реализацией вопросов, связанных с международной интеграцией и глобализацией, в частности, Ассоциации международного сотрудничества "Атлантический Совет Украины", Молодежном центре "Форум", Фонде "Европа XXI".

Розкрито зміст термінів і понять з академічного релігієзнавства, культурології, філософії та соціології релігії, філософії та соціології культури, історії світових релігій і сучасних релігійних течій, теотології.

Раскрыто содержание терминов и понятий по академическому религиоведению, культурологии, философии и социологии религии, философии и социологии культуры, истории мировых религий и современных религиозных течений, теотологии.

Розглянуто проблеми тлумачення понять "стиль мислення суб'єкта державно-управлінської діяльності", а також його використання під час проведення теоретико-методологічного аналізу проблем державного управління. Наведено оригінальну дефініцію "стиль мислення суб'єкта державно-управлінської діяльності". Розглянуто особливості процесу формування, розвитку та змін стилів мислення у контексті історичного розвитку суспільства. На підставі дослідження генези стилів мислення проаналізовано та встановлено різноманітність даних стилів, розроблено їх класифікацію. Досліджено детермінанти процесів формування, розвитку та змін стилів мислення. Визначено конструктивні та перспективні за своїм потенціалом стилі мислення суб'єктів державно-управлінської діяльності, які сприятимуть розвитку системи державного управління в Україні. Досліджено соціальну роль досліджених стилів у процесах суспільних трансформацій і впливу їх на систему державного управління в аспекті світової глобалізації та інтеграції України.

Висвітлено соціально-філософські проблеми інтеграції, еволюції історичних досліджень та сучасні концепції міжнародних відносин. Проаналізовано стратегії інтеграції та тенденції інтеграційних процесів (ІП) у сучасному світовому просторі, описано теоретичні моделі їх альтернативного розвитку. Розглянуто питання фінансової інтеграції та геоекономічної стратегії держави. Визначено тенденції ІП та формування загальноєвропейського освітнього простору.

Досліджено еволюцію ліберальних і неоліберальних поглядів на процеси міжнародної економічної інтеграції; розкрито зміст і принципи концепцій ринкової, ринково-інституційної й структурної шкіл, неофункціоналізму і дирижизму в контексті осмислення інституціоналізації економічної свободи.

Досліджено християнське суспільне вчення як об'єкт філософсько-теологічної рефлексії XX ст. Розглянуто контроверзи християнської соціальної думки в контексті сучасної суспільствознавчої парадигми. Увагу приділено теоретичним демаркаціям та синкретизації релігійних ідей в християнській соціальній теорії та філософії. Проведено компаративний аналіз суспільного вчення православної, римо-католицької та протестанських церков, акцентовано на його парадигмальному зрізі. Обгрунтовано тенденції та перспективи розвитку християнського суспільного вчення.

Висвітлено системні параметри управління суспільним розвитком. Обгрунтовано розуміння соціально-гуманітарної політики держави як базової складової суспільного розвитку, в якій виокремлено соціально значимі пріоритети. Визначено системні чинники стабілізації суспільного розвитку та механізми державного управління стабільним розвитком суспільства. Висвітлено теорію та практику впровадження державної молодіжної політики. Розкрито концепцію духовно-ідеологічної політики України.

Узагальнено закономірності й особливості розвитку державотворення в інтеграційних світових тенденціях. Проаналізовано процеси інтеграції в історичній динаміці суспільного розвитку. Розкрито поняття інтеграції в контексті інноваційних трансформацій сучасного суспільства. Висвітлено інтеграційні теорії, концепції та стратегії створення світового співтовариства, а також постнекласичні концепції інтеграції за умов інноваційного розвитку суспільства.

Проаналізовано моніторинг та експертну оцінку наукових досліджень і розробок, присвячених питанням розвитку системи державного управління в Україні у контексті адаптації його до європейських стандартів. На підставі аналізу наукової літератури виокремлено основні аспекти європейської інтеграції щодо розвитку громадянського суспільства, визначено пріоритети європейської інтеграції в контексті національних інтересів України. Розкрито теоретико-методологічний та науковий потенціал досліджень у сфері європейської інтеграції та глобалізації в аспекті перспектив розвитку вітчизняної системи державного управління.

Розглянуто нормативне забезпечення державної регіональної політики України. Вивчено досвід для України регіональної політики країн Вишградської четвірки. Охарактеризовано співробітництво регіонів України та країн Центрально-Східної Європи у 1950 - 1980-х рр. Досліджено юридичні механізми регулювання основних напрямів транскордонного співробітництва на новому східному кордоні ЄС. Наведено орієнтири та інструменти реалізації інвестиційної політики в регіонах України. Визначено системні фактори впливу на формування та реалізацію державної євроінтеграційної політики України за умов глобалізації. Проаналізовано державне управління ресурсним розвитком регіону. Розроблено інвестиційно-інноваційну модель державного регулювання міжнародного співробітництва. Висвітлено світові тенденції забезпечення конкурентоспроможності держави за умов глобалізації.

Виявлено, що активні суспільні зміни у глобальному світовому просторі детермінують і водночас загострюють міжрелігійну, міжкультурну, міжцивілізаційну взаємодію. Доведено необхідність формування релігійної та суспільної толерантності, оскільки існування різних релігій і конфесій у поліетнічному суспільстві та державі є фактором виникнення та розвитку конфліктинх ситуацій. Обгрунтовано закономірність "універсалізації" змісту та форми релігії як способу подолання духовної кризи сучасного суспільства, що характеризується високодиференційованою структурою соціальних відносин. На підставі дослідження основних тенденцій глобального цивілізаційного розвитку розкрито перспективи перетворення християнства на світову релігію.

Выявлено, что активные общественные изменения в глобальном мировом пространстве детерминируют и одновременно заостряют межрелигиозное, межкультурное, межцивилизационное взаимодействие. Доказана необходимость формирования религиозной и общественной толерантности, поскольку сосуществование различных религий и конфессий в полиэтническом обществе и государстве являются фактором возникновения и развития конфликтных ситуаций. Обоснована закономерность "универсализации" содержания и форм религии как способа преодоления духовного кризиса современного общества, характеризующегося сильно диференцированной структурой социальных отношений. На основе исследования основных тенденций глобального цивилизационного развития раскрыты перспективы преобразования христианства в мировую религию.

Досліджено вплив постмодерністської парадигми на християнство, що призводить до деконструкції релігії. Проаналізовано взаємовідносини між релігійною та світською культурами та їх розвиток, що формує ставлення теологів до постмодернізму.

Исследовано влияние постмодернисткой парадигмы на христианство, обуславливающие деконструкцию религии. Проанализированы взаимоотношения между религиозной и светской культурами и их развитие, формирующее отношение теологов к постмодернизму.

Розглянуто зміни соціально-філософської парадигми католицизму, проаналізовано їх вплив на розвиток католицької теології. Розкрито роль сучасних філософських напрямів у розвитку окремих аспектів соціальної доктрини католицизму. Висвітлено основні положення філософських концепцій Г. Марселя, Г. Гундалаха, О. Нейлл-Брейнінг, П. Теяра де Шердена.

Рассмотрены изменения социально-философской парадигмы католицизма, проанализировано их влияние на развитие католической теологии. Раскрыта роль современных философских направлений в развитии некоторых аспектов социальной доктрины католицизма. Освещены основные положения философских концепций Г. Марселя, Г. Гундалаха, О. Нейлл-Брейнинг, П. Теяря де Шердена.

Проаналізовано теоретичні, методологічні та історико-культурні пошуки в осмисленні феномену громадянського суспільства, розкрито особливості його зародження, формування та функціонування. Висвітлено актуальні проблеми діяльності та реформування інституцій державної влади та місцевого самоврядування, простежено зміни у провадженні публічної політики, які відбуваються в Україні під впливом розвитку інституцій громадянського суспільства. Розглянуто практичні аспекти діяльності громадських організацій, показано їх роль у реалізації соціальної політики, принципів безпосередньої участі громадян у врядуванні, гендерних контекстів суспільних перетворень, міжнародної співпраці громадських організацій.

Висвітлено питання теоретико-методологічного обґрунтування галузевої рамки кваліфікацій та представлено адаптовані до вітчизняної системи військової освіти сучасні моделі розвитку професійної військової освіти, що застосовуються у країнах-членах НАТО у процесі організації підготовки офіцерів і військових фахівців. Наведено дескриптори професійних компетентностей на різних кваліфікаційних рівнях підготовки офіцерів та військових фахівців. Розкрито теоретичні підходи до стандартизації професійної військової освіти. Увагу приділено законодавчому та нормативно-правовому забезпеченню процесу стандартизації військової освіти в Україні, моделям розвитку професійної військової освіти, структурі й етапам побудови галузевої рамки кваліфікацій в галузі знань "Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону".

Представлено погляди на вироблення та імплементацю сучасних принципів забезпечення державного реагування на загрози національній безпеці у сфері безпеки державного кордону. Досліджено сучасну парадигму стратегічного оборонного менеджменту. У контексті стратегічного управління та стратегічного планування у системі стратегічного оборонного менеджменту проаналізовано імовірнісні сценарії розвитку ситуації у безпековому середовищі на глобальному, регіональному та локальному (національному) рівні. Досліджено розвиток воєнно-політичної ситуації у державі, на основі чого визначено пріоритети у сфері забезпечення безпеки державного кордону. Охарактеризовано місце і роль Державної прикордонної служби України під час виконання спільних операцій та завдань сил безпеки і оборони. Розглянуто шляхи забезпечення координації та підвищення ефективності взаємодії Державної прикордонної служби України з іншими складовими сил безпеки і оборони у мирний час та в особливий період. Приділено увагу впливу НАТО на ситуацію в Європі та Україні. Висвітлено проблемні питання державного реагування на загрози національній безпеці у сфері безпеки державного кордону.

На основі аналізу функцій і завдань визначено роль і місце складових сил оборони в системі оборони держави, їх безпосередню участь та можливості під час участі у відсічі збройної агресії та локалізації воєнних конфліктів. Гарантування національної безпеки є пріоритетним напрямом державної політики будь-якої країни світу. На сьогодні реалізація політики у сфері забезпечення національної безпеки України спрямована, перш на все, на забезпечення обороноздатності держави, адже Україна сьомий рік поспіль виборює свій суверенітет та територіальну цілісність, зіштовхуючись з реальними загрозами національній безпеці у воєнній сфері. За результатами воєнних конфліктів, що відбулися на теренах країн СНД (збройні конфлікти у Молдові, Грузії, у Нагорному Карабасі між Азербайджаном та Вірменією, на державному кордоні між Таджикистаном та Киргизією), а також через мілітаризацію окупованого Криму, пришвидшену модернізацію Чорноморського флоту Російської Федерації, зростання військових спроможностей її збройних сил, відбувається нарощування можливостей впливу Росії на систему європейської безпеки з метою просування її власних інтересів у прилеглих регіонах, реалізації енергетичних проєктів у Південно-Східній Європі. Також відбувається активне зміцнення присутності РФ на Близькому Сході. Все це створює загрозу національній безпеці України, підвищуючи імовірність поширення збройних конфліктів на територію держави, а також посилює ризик повномасштабної агресії проти неї з боку інших держав. За таких умов особливої важливості набуває питання про посилення оборони держави, що потребує чіткого розуміння ролі і місця кожної складової сил оборони у захисті територіальної цілісності України. На виконання мети щодо спроможності об'єднаних сил держави протистояти воєнним загрозам та досягнення готовності до застосування у міжвидовому, міжвідомчому та багатонаціональному середовищі визначено проєктом концепції "інтегрованих операцій", що також націлює на чіткій науковий підхід до уточнення складових сил оборони.