Індекс рубрикатора НБУВ: Ш4в

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*423.2*344

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати психоаналітичного дослідження художньої творчості та інтелектуальної концепції О.Кобилянської на тлі європейського феміністичного руху. Розглянуто сучасні гендерні та постмодерні теорії, ідеї Ніцше, платонізму і фрейдизму. Розкрито особливий меланхолійний контекст творчості О.Кобилянської, який є основним об'єктом психоаналітичної інтерпретації. Проаналізовано аполлонівський тип "нової жінки", колізії високої культури та гендерну утопію, яка об'єднує у творах української письменниці фемінізм, націоналізм і модернізм.

Приведены результаты психоаналитического исследования художественного творчества и интеллектуальной концепции О.Кобылянской на фоне европейского феминистического движения. Рассмотрены современные гендерные и постмодерные теории, идеи Ницше, платонизма и фрейдизма. Раскрыт особый меланхолический контекст творчества О.Кобылянской, который является основным объектом психоаналитической интерпретации. Проанализированы аполлоновский тип "новой женщины", коллизии высокой культуры и гендерная утопия, объединяющая в произведениях украинской писательницы феминизм, национализм и модернизм.

Висвітлено аспекти "окциденталізму", "західництва" та "європеїзму" в українській літературі у контексті особливого типу дискурсу, спрямованого на подолання розщепленої ідентичності. Розглянуто "римський комплекс" українського окциденталізму від романтизму до модернізму, європеїзм в аспектах імперського та колоніального дискурсів. Проаналізовано постмодерні та постколоніальні варіанти описування ідентичності у творчості Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавського, С. Жадана, рецепцію європейської ідентичності в діалогічному зв'язку з формулюванням національної і літературної традицій.

Освещены аспекты "окцидентализма", "западничества" и "европеизма" в украинской литературе в контексте особенного типа дискурса, направленного на преодоление расщепленной идентичности. Рассмотрен "римский комплекс" украинского окцидентализма от романтизма к модернизму, европеизм в аспектах имперского и колониального дискурсов. Проанализированы постмодерные и постколониальные варианты описания идентичности в творчестве Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавского, С. Жадана, рецепция европейской идентичности в диалогической связи с формированием национальной и литературной традиций.

Висвітлено явища українських літературних джерел періоду 1860 - 1890 рр. - надзвичайно вагомого етапу розвитку національного письменства у контексті складників мистецького процесу та художніх здобутків. Значну увагу приділено посиленню в художньому аспекті усіх родів словесності індивідуально-творчого першоджерела, художньо-філософської концептуалізації в зображенні особистості та світу, наявності аналітично-дослідницької настанови в художньому викладі. Проаналізовано спадщину І.Франка, І.Нечуй-Левицького, П.Мирного, І.Карпенка-Карого, П.Куліша.

Освещены явления украинских литературных источников периода 1860 - 1890 гг. - чрезвычайно важного этапа развития национальной письменности в контексте слагаемых художественных процесса и достижений. Особое внимание уделено усилению в художественном аспекте всех родов словесности индивидуально-творческого первоисточника, художественно-философской концептуализации в изображении личности и мира, наличию аналитически-исследовательской установки в художественном изложении. Проанализировано наследие И.Франко, И.Нечуй-Левицкого, П.Мирного, И.Карпенко-Карого, П.Кулиша.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.7

Рубрики:

Соціалістичний реалізм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито іманентний характер творчості Франка, яка прочитується в парадигмах ідеалізму, натуралізму, психоаналізу, гуманітаризму. Проаналізовано культурософську концепцію письменника. Запропоновано нову інтерпретацію його життя та творчості в аспекті гностичної драми, що розгортається через ритуал живопоховання та трагедію езотеричного знання. Уперше широко досліджено гностичну та масонську символіку у Франковій творчості, а також топоси роздвоєння та сон душі щодо смерті власного тіла.

Раскрыт иманентный характер творчества И.Франко, который прочитывается в парадигмах идеализма, натурализма, психоанализа, гуманитаризма. Осуществлен анализ культурософской концепции писателя. Предложена новая интерпретация его жизни и творчества в аспекте гностической драмы, которая разворачивается через ритуал живозахоронения и трагедию эзотерического знания. Впервые широко исследованы гностическая и масонская символики в творчестве И.Франко, а также топосы раздвоения и сна души о смерти собственного тела.

Розглянуто феномен І.Франка, в особі якого поєднався талант письменника, організатора літературного процесу, критика, теоретика літературної справи, просвітника, вченого та суспільного діяча.

Рассмотрен феномен И.Франко, в личности которого объединились талант писателя, организатора литературного процесса, критика, теоретика литературного дела, просветителя, ученого и общественного деятеля.

Розглянуто різні аспекти "окциденталізму", "західництва" та "європеїзму" в українській літературі в контексті меланхолії - особливого типу дискурсу, спрямованого на компенсацію ідеальної втрати та подолання розщепленої ідентичності. Проаналізовано "римський комплекс" українського окциденталізму від романтизму до модернізму, європеїзм в аспектах імперського та колоніального дискурсів. Досліджено постмодерні та постколоніальні варіанти описування ідентичності у творчості Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавського, С. Жадана. Проаналізовано рецепцію європейської ідентичності в діалогічному зв'язку з формулюванням національної та літературної традицій.

Рассмотрены разные аспекты "окцидентализма", "западничества" и "европеизма" в украинской литературе в контексте меланхолии - особого типа дискурса, направленного на компенсацию идеальной потери и преодоления расщепленной идентичности в творчестве Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавского, С. Жадана. Проанализирована рецепция европейской идентичности в диалогической связи с формулированием национальной и литературной традиций.

Висвітлено загальні тенденції художньої еволюції української літератури початку ХХ ст., питання літературного відродження 1920-х рр., соціалістичного реалізму 1930 - 1950 рр., літератури української діаспори та шістдесятництва, російськомовної літератури України, гумористики та сатири. Увагу приділено питанням розвитку музичного мистецтва, опери, балету та оперети, драматичного театру, екранної культури та циркового мистецтва. Розкрито особливості театрального мистецтва міжвоєнного періоду на західноукраїнських землях (1918 - 1939 рр.), сценічного мистецтва в Україні під час фашистсько-німецької окупації (1941 - 1944 рр.), театру повоєнних десятиліть наприкінці 1940 - 1960-ті рр., основні тенденції тетрального процесу наприкінці 1970 - 1980-ті рр., розвитку театру пострадянської доби (1990-ті рр. - початок ХХІ ст.).

Проаналізовано досвід раннього модернізму початку ХХ ст., коли започаткувалися нові форми літературності. Висвітлено злами та переходи нової свідомості в українській літературі як варіант справдженого модерну. Увагу приділено українській модерності як відкритому проекту, модернізму й європеїзму, модернізму та народництву. Досліджено особливості конструювання модерністського дискурсу у контексті поглядів В. Винниченка. Розглянуто модернізм як гнозис. Описано вплив ідей Ф. Ніцше на український модернізм.

Проанализирован опыт раннего модернизма начала ХХ в., когда начали развиваться новые формы литературности. Освещены изломы и переходы нового сознания в украинской литературе как вариант сбывшегося модерна. Внимание уделено украинской модерности как открытому проекту, модернизму и европеизму, модернизму и народничеству. Исследованы особенности конструирования модернистского дискурса в контексте взглядов В. Винниченко. Рассмотрен модернизм как гнозис. Описано влияние идей Ф. Ницше на украинский модернизм.

Літературу українського постмодернізму осмислено як простір мовних, тілесних, психологічних і геокультурних трансформацій, які здійснюються в ігровий спосіб, а його метафорою служить "післячорнобильська бібліотека" - набір текстів, топосів, цитат, дискурсів, сюжетів, імен, канонів, розгорнених на зламі ХХ - ХХ ст. Післячорнобильський текст українського постмодернізму витлумачено як карнавалізований і постапокаліптичний, а Чорнобиль - як слово-символ, що позначає стан присутності "після травми". Оригінальна концепція постмодернізму в дослідженні грунтується на методології нуклеарної критики, адже для самої постмодерністської філософії постмодерн недвозначно асоціюється з ядерною епохою.

Індекс рубрикатора НБУВ: С. я52

Рубрики:

Суспільні ( гуманітарні ) науки

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано феномен текстуалізації травми і зразки посттравматичного письма в доробку Б. Шульца, Ж. Перека та Дж. Фоера. Зокрема досліджено риторику письма Бруно Шульца, а також текстуальне втілення пам'яті у творах наступних генерацій єврейських письменників на тему Голокосту. Риторику пам'яті проаналізовано в аспекті посттравматичного письма й постпам'яті як одного з актуальних напрямків сучасних культурних студій. Увагу приділено аналізу форм посттравматичної нарації в романі "W, або Спомини дитинства" (1975) Ж. Перека і формам інтермедіальності у книзі Дж. Фоера "Дерево кодів" (2010).

Розглянуто питання розвитку франкознавства, європейської практики створення літературних персональних енциклопедій і створення "Франківської енциклопедії" зокрема. Вміщено статті про письменників, літературознавців, фольклористів, мовознавців, висвітлено їх зв'язок з І. Франком. Подано інформацію про літераторів XIX ст., які писали двома мовами (українською та польською), адже І. Франко видавав і досліджував переважно їх україномовні твори, розглядав їх у контексті українського літературного процесу, українсько-польських літературних, культурних та історичних відносин, обговорював мовні особливості їх україномовних творів, їх художній рівень, зв'язок з українським фольклором тощо. Комплексно розкрито творчі й особисті взаємини І. Франка з конкретною особою, зміст їх листування, суть відгуків один про одного, літературно-художні й естетичні зв'язки, наявність рукописів того чи іншого автора у Франковому архіві, книжок - у Франковій бібліотеці в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка.

Досліджено "Блакитна троянда" (1896) Лесі Українки в термінах rite de passage - як текст, що має ритуальну функцію й відображає зміну культурного й гендерного статусу авторки на полі літератури. Ця перша п'єса авторки моделює акт ініціації в культуру fin de siecle. Особливі ознаки такого ритуалу - критичні коментарі щодо модерної культури, перетворення фактів автобіографії на естетичні феномени та інтеріоризація мотиву смерті. Образ жіночого божевілля й "ненормальної любові", критика міщанського щастя й патріархальності становлять важливі аспекти цієї драми. Аналіз твору у світлі неопублікованих матеріалів з архіву Лесі Українки - її нотаток із праці Р. Крафта-Ебінга "Психіатрія" - надає підстави зробити висновок, що у "Блакитній троянді" божевілля трактується психіатрично, а не як психологічний феномен. Важливою у драмі є дискусія щодо материнської влади й материнства та відсилання до неоплатонізму, який пізніше асоціюватиметься в Лесі Українки з новоромантичним поривом ins Blau.

Переосмислено твори І. Нечуя-Левицького, одного з найвідоміших українських письменників, крізь призму його зорових стратегій, образів та інтермедіальних форм. Окремий розділ присвячено аналізу сучасних інтерпретацій повісті "Кайдашева сім'я" за допомогою інших видів мистецтва. Окреслено перспективи застосування візуальної методології в дослідженні поетики реалізму.

Проаналізовано образи ромів у творчості Ольги Кобилянської на тлі багатоетнічної ситуації на Буковині, простежується вплив антропологічного трактування ромів як раси на репрезентацію їх в літературі періоду романтизму та другої половини ХIХ ст. Циган як образ "іншого" служить для письменниці матрицею інакшості й функціонує в різних смислових контекстах. Така матриця проєктується на життя гуцулів як дітей природи; співвідноситься з ситуацією перверсивної гендерної, зокрема фемінної, ідентичності; атрибутується як екзотична й орієнтальна расова інакшість. Переймаючи романтичні орієнтальні стереотипи щодо ромів, Кобилянська у відповідності до тодішньої антропології маркує їх расово і географічно, зближує ці образи з українським життям та побутом і не оминає увагою асиміляцію та взаємини українських селян, гуцулів і ромів. Осілі та кочові народи, інсайдери і аутсайдери, "свої" та "чужинці" стають тлом, на якому Кобилянська розгортає драму становлення модерного українства на початку ХХ ст.

У збірнику, присвяченому пам’яті члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук Григорія Матвійовича Сивоконя (1931-2014), уміщено статті з літературної історії, теорії та критики, проблем перекладознавства і текстології, а також спогади про вченого та бібліографію його наукового доробку.