Досліджується парадигматична регулярність та нерегулярність явищ морфологічної системи давньогрецького дієслова на матеріалі текстів різножанрового класичного нормативу. На морфологічному рівні розгляду системи дієслова зроблено спробу розширити сферу його функціональної інтерпретації та зіставлено типові і нерегулярні явища, пов'язані з категоріями часу, способу і стану.

Предметом дослідження є парадигматична регулярність та нерегулярність явищ системи давньогрецького дієслова на синтаксичному рівні. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ з обгрунтуванням структурно-функціональних закономірностей нерегулярності та застосуванням методу граматичної лінгвогерменевтики оригінальних текстів різножанрового класичного нормативу. У функціонально-семантичному аспекті досліджено особливості дієслівної комбінаторики в системі функціонального синтаксису відмінків, нерегулярних узгоджувальних моделей у системі паратаксису, предикативності дієслівних форм у незалежних синтаксичних конструкціях та при гіпотаксисі.

Висвітлено історію та теорію античної риторики. Описано основні принципи теорії красномовства з прикладами їх застосування у творах класичної літератури. Наведено оригінальні тексти грецьких та римських теоретиків риторики: Арістотеля, Діонісія Галікарнаського, Квінтіліана та Ціцерона.

Освещены история и теория античной риторики. Описаны основные принципы теории красноречия с примерами их применения в сочинениях классической литературы. Приведены оригинальные тексты греческих и римских теоретиков риторики: Аристотеля, Дионисия Галикарнасского, Квинтилиана и Цицерона.

У дисертаційному дослідженні аналізується граматична система давньогрецького дієслова у функціонально-семантичному аспекті. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ на рівні функціональної морфології і функціонального синтаксису. На фоні регулярних явищ досліджуються явища граматичної периферії і визначаються їх структурно-семантичні та функціональні закономірності. Категорії часу, стану, способу розглядаються через прояв у них аспектуальності. Комплексно досліджено особливості нерегулярних станових моделей та депонентних дієслів, які засвідчують значну невідповідність функціонально-семантичної сфери станових форм їх граматичній детермінованості. Наявна функціонально-синтаксична характеристика явищ дієслівної комбінаторики з залученням тезаурусного вербального фонду класичних авторів. Проведено аналіз нерегулярних дієслівних моделей у системі паратаксису, незалежних конструкцій та гіпотаксису. Новим є запропонований аспект дослідження дієслова при гіпотаксисі; проведений аналіз апофатичних конструкцій у різних моделях вираження присудка дозволяє встановити основні тенденції вживання як дієслівних форм, так і заперечних слів і виразів. Теоретичні положення ілюструються матеріалом оригінальних текстів класичного нормативу.