Рассмотрены особенности поведения эрозионной плазмы вакуумной дуги катодного типа в магнитном фильтре с криволинейным широкоапертурным плазмоводом. Экспериментально установлено, что увеличение размеров поперечного сечения плазмовода (до 200 - 300 мм) при малом отношении радиуса кривизны к радиусу канала способствует значительному увеличению пропускной способности системы. Основные потери плазмы при ее транспортировке вдоль плазмоведущего канала фильтра приходятся на его криволинейный участок. Потери здесь обусловлены диффузией плазмы поперек магнитного поля, а также ее центробежным и градиентным дрейфами. Установлено, что дрейфовые потери могут быть снижены локальной корректировкой магнитного поля путем углового смещения катушки в криволинейной части плазмовода. Обнаружено, что заметное снижение потерь может быть достигнуто подачей отрицательного потенциала на определенные участки стенок плазмовода при положительном потенциале смещения на плазмоводе в целом. Описаны опытно-промышленные версии источников плазмы, при разработке которых использованы результаты данных исследований.

Теоретично обгрунтовано й розроблено науково-практичні рекомендації для вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Розглянуто понятійний апарат у сфері міжрегіональної економічної співпраці. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення міжрегіонального економічного розвитку. Обгрунтовано напрями вдосконалення правового забезпечення державної політики міжрегіонального розвитку України. Визначено підхід щодо здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращання державного фінансування міжрегіональних програм. Запропоновано концептуальні положення щодо підвищення інвестиційного потенціалу регіонів.

Показано, что повышение скоростей движения поездов приводит к уменьшению тоннажа, пропущенного по рельсам до появления в них заданного уровня суммарного одиночного выхода. Этот вывод, полученный в результате обработки теоретических расчетов, полностью корреспондируется с результатами эксплуатационных наблюдений.

Розкрито питання сучасних екологічних проблем, визначено основні стратегічні напрями екологічної політики. Увагу приділено аргументації факторів впливу на екологічну політику держави та необхідності формування нового типу мислення й стратегії екологічної політики України.

Визначено, що для розв'язання екологічних проблем постає необхідність у створенні альтернативних рішень, а саме впровадження автоматизованої системи "Розумне місто" в кожне місто України та запровадження масштабної інтелектуальної системи управління "Розумна країна" в межах реалізації національної політики екологічної безпеки. Для реалізації екологічної стратегії "Розумна країна" в роботі визначено ключові напрямки її реалізації; проаналізовано поняття "екологічні інновації" та "інноваційні стратегії".

Проведено аналіз світового досвіду впровадження технологічних парків, їх ефективності, енерго- та ресурсозберігаючого режиму. З'ясовано, що технопарки є одним із пріоритетних напрямів інтеграції науки та виробництва. Проаналізовано дослідження зарубіжних і вітчизняних учених, що досліджували питання формування та функціонування технологічних парків в Україні. Визначено сучасний стан, тенденції діяльності, проблеми розвитку технопарків за умов української інфраструктури. Висвітлено суть, основні цілі та функції технопарків - ефективного засобу поліпшення інноваційного розвитку. Наголошено на важливості технопарків на сучасному етапі розвитку промисловості України. Визначено шляхи реалізації стратегії щодо формування технологічних парків на теренах України.

Увагу приділено ролі екологічної безпеки (ЕБ) держави в системі національної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову базу ЕБ України. Висвітлено особливості забезпечення стійкої ЕБ держави в умовах глобалізації. Розглянуто досвід зарубіжних країн у сфері забезпечення ЕБ держави. Визначено пріоритетні напрями державної політики України у сфері ЕБ. Подано інформацію про інноваційні стратегії у формуванні та реалізації національної політики ЕБ. Розглянуто технопарки як організаційний механізм упровадження енерго- та ресурсозберігальних технологій.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти нормативної регламентації інституту підслідності в кримінальному провадженні (КП). Удосконалено доктринальне визначення поняття підслідності як сукупності правил, дотримання яких дозволяє встановити орган, що має здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення. Розкрито генезу теоретичних і нормативних основ інституту підслідності в КП. Охарактеризовано теоретичні підходи до визначення видів підслідності, здійснено їх доктринальну корекцію через призму законодавчих новацій та правозастосовної практики. Розглянуто специфіку реалізації інституту підслідності під час здійснення міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства. На підставі проведеного дослідження, а також узагальнення правозастосовної практики виявлено недоліки правового регулювання інституту підслідності у кримінальному процесі, а також сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.

Систематизовано теоретико-методологічні засади і зміст наукової проблеми формування ефективної системи державного управління екологічною безпекою України в умовах сучасних глобальних викликів. Оцінено на основі системного й концептуально-порівняльного підходів місце та роль державної політики екологічної безпеки як частини національної безпеки держави в процесі побудови сучасної держави з урахуванням особливостей розвитку українського суспільства. Визначено специфіку державного управління при реалізації політики екологічної безпеки в контексті механізмів її формування. Окреслено методологічні аспекти формування ефективної екологічної політики держави виходячи з проблем національної безпеки Української держави в сучасних умовах. Особливу увагу приділено системному аналізу екологічної безпеки з точки зору єдиної соціоекосистеми у співвідношенні таких понять, як "людство - середовище проживання". Розкрито інституційно-організаційний механізм державного управління у сфері екологічної безпеки держави. Оцінено механізм глобального управління екологічною безпекою з точки зору глобалізаційних викликів сучасності. Окреслено на методологічному рівні загрози національній безпеці України в екологічної сфері та їх вплив на систему реалізації ефективної екологічної політики. Визначено й науково обгрунтовано досвід зарубіжних країн з формулювання та реалізації політики екологічної безпеки. Обгрунтовано використання механізмів державного управління екологічною безпекою України. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що грунтуються на сучасних наукових засадах державно-управлінської, економічної та споріднених із ними наук. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і механізмів, що її забезпечують, виділення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину. Використано низку наукових методів, зокрема: соціологічний метод, що застосовувався для точнішого вимірювання й оцінювання процесів формування та взаємного впливу систем в контексті функціонування ефективної моделі державного управління екологічною безпекою держави як чинника національної системи забезпечення безпеки держави; гіпотетико-дедуктивний метод формування методології дослідження, що дав змогу сформувати гіпотезу дослідження, побудувати евристичні моделі державного управління екологічною безпекою України; дедуктивне доведення висунутої гіпотези дослідження не тільки підтвердило правильність формування його методології, справедливість висновків, а й надало можливість також висунути й верифікувати практичні рекомендації з удосконалення досліджуваного об'єкта; структурно-функціональний аналіз дозволив систематизувати елементи механізмів державного управління екологічною безпекою України; завдяки низці порівняльних методів з'явилася можливість провести комплексний і системний аналіз стану механізмів державного управління екологічною безпекою в Україні; статистичний метод надав змогу розкрити реальні й точні факти стану досліджуваного об'єкта; за допомогою прогностичного методу було визначено складові функціонально-цільової моделі державного управління екологічною безпекою; теоретико-концептуальний метод визначив напрям дослідження, втілений в аналізі функцій, структури та параметрів об'єкта, й дав змогу запропонувати стратегічні напрями вдосконалення механізмів державного управління системою екологічної безпеки держави в сучасних умовах.

Наведено вирішення наукового завдання щодо обґрунтування теоретичних положень та розроблення практичних рекомендацій з удосконалення механізму господарсько-правового забезпечення малого підприємництва в Україні. Визначено, що мале підприємництво необхідно вважати окремим об’єктом структурно-галузевої політики держави та вагомим сегментом у структурі національної економіки, як макрооб’єкт економічної політики держави, тому розробляти програми економічного розвитку необхідно з обов’язковим урахуванням стратегії розвитку малого підприємництва. Запропоновано обмежити можливості зловживання засобами державної підтримки малого підприємництва шляхом встановлення реєстраційної вимоги - одна фізична особа - один суб’єкт малого підприємництва, тобто фізична особа може бути засновником або співзасновником тільки одного підприємства, що може мати статус малого підприємства. Запропоновано встановити комплекс кваліфікаційних критеріїв, за якими суб’єктів господарювання можна відносити до малого підприємництва, а саме: вартість активів; кількість працівників; обсяг виробництва та реалізації продукції; споживання електроенергії та інших ресурсів тощо. Додатковим критерієм державної підтримки може бути встановлення спеціальної правосуб’єктності щодо суспільно корисних видів діяльності. Запропоновано доповнити Господарський кодекс України такою організаційно-правовою формою як сімейне підприємство, що має стати гібридною формою та синтезувати в собі окремі елементи організаційно-правових форм: товариство з обмеженою відповідальністю, командитне товариство та виробничий кооператив.

Увагу в дослідженні приділено системному аналізу екологічної безпеки з точки зору єдиної соціо-екосистеми в співвідношенні таких понять, як "людство - середовище - проживання". Розкрито інституційно-організаційний механізм державного управління у сфері екологічної безпеки держави; здійснено оцінювання зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на екологічну безпеку з точки зору глобалізаційних викликів сучасності. Окреслено рівні загроз національній безпеці України в екологічної, а також здійснено обгрунтування механізмів державного управління екологічною безпекою України. Мета роботи - визначення й аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на екологічну безпеку держави в умовах глобалізації. Одним із стратегічно важливих підходів до природно-техногенної безпеки України має бути утворення ефективної системи державно-управлінських механізмів забезпечення безпеки людини, природи та суспільства. Наукова новизна полягає в обгрунтуванні чинників впливу на екологічну безпеку та практичних пропозицій з удосконалення механізмів державного управління екологічною безпекою в цілісному вигляді на основних ієрархічних рівнях глобальної соціо-екосистеми "людство - природа - середовище проживання", а також формування та реалізації політики екологічної безпеки як частини національної політики безпеки. Висновки: визначено, що проблеми реалізації принципів державної екологічної політики в Україні пов'язано перш за все з недосконалістю законодавчих і нормативно-правових актів, неузгодженістю дій органів влади та суб'єктів господарювання, безвідповідальністю, відсутністю достатнього фінансування, неконкретністю стратегічних рекомендацій і планів дій щодо формування заходів, спрямованих на їх вирішення. Вирішення зазначених проблем потребує формування реалізації державної екологічної політики України в умовах глобалізації. Аналіз наявної системи державного управління екологічною безпекою надав змогу дійти висновку, що гармонійна самоорганізація людства потребує вчасного та цілеспрямованого регулювання глобальної соціо-екологічної системи на основі синергетичної методології, розвитку наукового знання, опанування еволюційних процесів та застосування технологічного знання на практиці. Доведено, що екологічна безпека є ключовим фактором впливу на соціальний та економічний розвиток, тому має бути пріоритетним напрямком державної політики України. Одним із пріоритетних напрямів державної політики України є формування нового екологічного мислення. У цьому контексті необхідно розробити й ввести навчальні курси у загальноосвітніх школах щодо збереження навколишнього середовища, а у закладах вищої освіти - з екологічного підприємництва. Крім того, при державних і місцевих органах влади, що опікуються питаннями екології, необхідно створити координаційні ради й комітети з розвитку екологічного підприємництва, які мають підготувати пропозиції щодо підтримки та заохочення екологічного підприємництва та збереження довкілля, створити потужні стимули для населення з впровадження розроблених вітчизняними вченими технологічних інновацій, перспективних із точки зору екології та економіки.