Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.411г-59

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: гострий інфаркт міокарда, пароксизмальні надшлуночкові аритмії, поширеність, клінічний перебіг, прогноз, лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3 + Р410.109-3

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити доцільність використання методу підтримки гемопоезу стовбуровими клітинами периферичної крові (СКПК) під час проведення високодозової поліхіміотерапії (ПХТ). З 2002 до квітня 2005 рр. проведено 26 блоків ПХТ з підтримкою гемопоезу СКПК у 13-ти хворих. У 5 із 17-ти хворих діагностували нейробластому, у 3-х - саркому м'яких тканин, у 4-х - саркому Юїнга, в 1-го - тератобластому та в 1-го - остеогенну саркому. З 17-ти хворих в даний час живі 12. Повна ремісія відзначена у 8-ми з них, рецидив - у 4-х. Померли від прогресування пухлинного процесу 3, два - від ускладнень, пов'язаних із лікуванням. Загальна виживаність в описаній групі хворих становить 69 %, повна ремісія на даний час зафіксована у 38 % пацієнтів, кількість ускладнень не перевищувала такої за будь-якої salvage-терапії. За попередніми даними застосування підтримки гемопоезу СКПК під час проведення salvage-терапії під час лікування солідних пухлин у дітей є доцільним, ефективним та безпечним.

Наведено основні відомості про морфологічну структуру та особливості клінічного перебігу нейробластоми (НБ) у дітей. Розглянуто принципи діагностики та лікування дітей з НБ. Характеризується роль пухлинних маркерів у діагностиці та прогнозі перебігу НБ.

Основою правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні є Закон України "Про холдингові компанії в Україні". Хоча Закон і містить певні норми щодо створення та функціонування холдингових компаній, але все ж їх кількість не можна назвати достатньою. Наведено теоретичне обгрунтування й аналіз удосконалення системи управління холдинговими компаніями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.56-52

Рубрики:

Пухлини у дітей

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены данные о развитии лабораторной диагностики опухолевых заболеваний кроветворной и лимфоидной ткани у детей в Украине. Внимание уделено современным методам диагностики различных форм лейкозов, злокачественных лимфом и солидных новообразований с помощью цитохимических, молекулярно-генетических методов и иммунофенотипирования.

  Скачати повний текст

Наведено дані дворічного дослідження колекційних зразків пшениці м'якої озимої, малопоширених видів, амфідиплоїдів та диких співродичів (егілопсів) за умов лісостепової зони України. Серед зразків пшениці м'якої озимої ідентифіковано понад 90 джерел із високим рівнем прояву ознак зернової продуктивності та якості зерна. Аналіз результатів вивчення малопоширених видів пшениці, диких співродичів і пшеничних амфідиплоїдів вказує на наявність серед цих зразків носіїв цінних ознак, зокрема, високого вмісту білка в зерні (24,7 - 31,0 %).

Исследована клиническая эффективность препарата "Тиотриазолин" с участием 292 больных (по 146 человек в основной и контрольной группах) обоих полов в возрасте от 40 до 70 лет. Клинический диагноз "ИБС: стабильная стенокардия II - III ФК СН 1". Применение исследуемого препарата Тиотриазолин, таблетки по 0,1 г производства ОАО "Киевмедпрепарат" по 2 таблетки 3 раза в сутки в течение 30 дней на фоне базисной терапии у пациентов с ишемической болезнью сердца, стабильной стенокардией напряжения II - III ФК, ведет к статистически значимому уменьшению среднего количества приступов стенокардии и количества принимаемых таблеток нитроглицерина за неделю, по сравнению с исходными данными. Препарат хорошо переносится и является эффективным и безопасным средством в комплексном лечении пациентов с хронической ишемической болезнью сердца, стабильной стенокардией напряжения II - III ФК.

Мета роботи - визначення ефективності використання режиму TDV (топотекан, доксорубіцин та вінкристин) у дітей з рефрактерною нейробластомою (РНБ). Група дітей, що одержувала режим TDV, складалася з 14 хлопчиків та 7 дівчаток. Усі хворі були старші 1 року, в основному це діти 2 - 5 років з РНБ, що проходили лікування у відділенні дитячої онкології Національного інституту раку з 2004 до 2008 року. Для досягнення ремісії у пацієнтів з РНБ основної групи як терапію другої лінії було розроблено режим TDV. Суть запропонованого режиму полягала у застосуванні комбінації препарату з групи інгібіторів топоізомерази - топотекану, який раніше не використовували у ході лікування даної патології, з традиційними препаратами, що довели свою ефективність у терапії нейробластом, - доксорубіцином та вінкристином. Позитивну відповідь на лікування за запропонованою схемою спостерігали у 16 (84,2 %) з 21 пацієнта (повна ремісія - 42,1 %, стабілізація процесу - 42,1 %), у 5 пацієнтів мало місце прогресування хвороби. Розроблена схема хіміотерапії з використанням топотекану у комбінації з доксорубіцином та вінкристином виявила високу ефективність у ході лікування дітей з РНБ. Повна ремісія та стабілізація процесу досягнуті у 84,2 %. Загальна 3-річна виживаність хворих становить 38 %.

Саркоми м'яких тканин (СМТ) у дітей - група гетерогенних злоякісних новоутворень, поєднаних спільним мезодермальним походженням. Захворюваність серед дітей на СМТ досягає 15 % і займає 4-те місце серед онкопатології даної вікової групи. За період з 2000 до 2010 pp. у науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку одержували комплексне лікування 128 дітей віком до 18 років із СМТ. Первинні операції типу RO (мікроскопічно повне видалення пухлини, радикальна операція), окрім операції відкритої біопсії, проведено 82 пацієнтам (у більшості випадків пухлина видалена єдиним м'язево-фасціальним блоком із виконанням лімфодисекції); операції типу R1 (мікроскопічно неповна резекція, крайова резекція) 44 хворим; R2 резекції (черезпухлинна резекція, нерадикальна операція) - 2 дітям. Найменша кількість рецидивів та найдовший безрецидивний період спостерігали у хворих, яким було проведено первинні операції типу R0 (рецидив пухлини виник у 3 (2 %) пацієнтів). Неприпустимим є виконання операцій резекції пухлини типу R2 (рецидив пухлини виник у 2 (100 %) пацієнтів).

Останніми десятиліттями у лікуванні онкологічних захворювань було досягнуто значних успіхів не тільки завдяки введенню їх протокольного лікування, але й значною мірою завдяки спланованій комплексній супровідній терапії інфекційних ускладнень. Значно зросла потреба в антимікробних засобах проти резистентних грампозитивних бактерій, таких як метицилінрезистентні стафілококи, пеніцилінрезистентні пневмококи, ванкоміцинрезистентні ентерококи. У відділенні дитячої онкології Національного інституту раку (м. Київ) препарати лінезоліду використовувались у дітей з інфекцією м'яких тканин і кісток, фебрильною нейтропенією та для лікування тяжких випадків сепсису. Досвід використання препарату Лінелід у відділенні дитячої онкології Національного інституту раку вказує на його ефективність, безпеку та добру переносимість при застосуванні у дітей із злоякісними солідними новоутвореннями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-3

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано випадок діагностики та хірургічного лікування апікальної аневризми лівого шлуночка внаслідок гіпертрофічної кардіоміопатії із середньошлуночковою обструкцією. Ехокардіографія була методом виявлення аневризми та середньошлуночкової обструкції, комп'ютерна томографія серця дозволила деталізувати анатомічні особливості аневризми. При коронарографії не виявили обструктивного ураження вінцевих артерій. Враховуючи особливості перебігу (множинні ішемічні мозкові вогнища ймовірно емболічного генезу), пацієнту виконали резекцію аневризми та лінійну пластику лівого шлуночка. Електронна мікроскопія біоптату міокарда підтвердила діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії як причини аневризми.

Нейробластома (НБ) - це злоякісна пухлина симпатичної нервової системи ембріонального походження, що є одним з найбільш поширених солідних утворень у дітей і займає третє місце у структурі дитячої онкологічної захворюваності. За період з 2008 по 2013 р. у науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку загалом отримували лікування 152 пацієнтів із НБ, з них оперативне лікування виконано 76 хворим. При проведенні ретроспективного аналізу результатів лікування в основній групі з'ясувалося, що локальний рецидив первинної пухлини виник у 8 (11 %) хворих після хірургічного втручання, із них: у 3 - з первинно-метастатичною формою НБ, у 4 - з III стадією захворювання, у 1 - з II стадією. Таким чином, як свідчать наведені дані, хірургічне лікування хворих на НБ є важливим етапом у комплексній терапії та потребує подальшого вивчення з урахуванням біологічних особливостей пухлини та індивідуалізації лікування із визначенням часу та обсягу оперативного втручання.

Найбільш складною проблемою в дитячій онкології залишається лікування пацієнтів із прогностично несприятливими формами солідних злоякісних новоутворень групи високого ризику. Успіхи терапії цієї категорії хворих пов'язують із переходом на більш інтенсивні режими хіміотерапії, використання високодозової поліхіміотерапії з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові (у тому числі тандемної високодозової поліхіміотерапії), що дає змогу реалізувати феномен "доза - ефект" і таким чином покращити результати лікування і досягти виживаності 45 - 50 %. У науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку за період з 2004 по 2015 р. отримали високодозову поліхіміотерапію з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові 144 хворих дитячого віку із прогностично несприятливими солідними злоякісними новоутвореннями. Загальна трирічна виживаність у дітей із саркомою Юїнга групи високого ризику із проведенням високодозової поліхіміотерапії з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові становила 58 %, а у дітей з нейробластомою групи високого ризику - майже 50 %.

Цель работы - проанализировать результаты функционирования областной программы "Обеспечение помощи больным с легочной гипертензией во Львовской области" на протяжении трех месяцев. С декабря 2015 г. по апрель 2016 г. в программе приняли участие 18 пациентов (14 женщин и 4 мужчины) с продолжительным анамнезом идиопатической или ассоциированной легочной артериальной гипертензии - ЛАГ (n = 12, 66,7 %) и синдромом Ейзенменгера (n = 6, 33,3 %), которые раньше принимали генерики силденафила. Средний возраст пациентов (36,1 +- 11,9) года. В рамках участия в программе монотерапию силденафилом принимали 8 (44,4 %) больных, комбинированное лечение - 10 (55,6 %). Эффективность лечения оценивали по клиническим признакам, результатам теста с 6-минутной ходьбой (ШМХ), пульсоксиметрии и показателям эхокардиографического исследования. На момент включения в программу средняя продолжительность заболевания ЛАГ составляла 59 (30; 124) мес, среднее давление в легочной артерии за результатами катетеризации правых отделов сердца - (62 +- 14) мм рт. ст., резистентность легочных сосудов - (13,6 +- 5,4) единиц Вуда. На момент обращения состояние большинства (61,1 %) пациентов соответствовало III функциональному класу (ФК) по классификации ВОЗ, II ФК диагностировали у 7 (38,9 %) больных. Через 3 мес лечения в рамках программы большинство пациентов отмечали улучшение общего состояния, что сопровождалось увеличением дистанции теста с ШМХ 374 до 392 м, а также уменьшением частоты сокращений сердца с 89 +- 14 до 74 +- 12 в 1 мин и некоторым увеличением сатурации венозной крови кислородом (с (89,8 +- 9,3) до (93,8 +- 4,5) %). По результатам эхокардиографического исследования отмечено небольшое снижение градиента давления на трикуспидальном клапане (с (71,1 +- 17,9) до (69,9 +- 17,9) мм рт. ст.), что сопровождалось тенденцией к уменьшению площади правого предсердия. Выводы: применение на протяжении трех месяцев оригинальных препаратов силденафила или его комбинации с ингаляционным илопростом у пациентов с длительным течением ЛАГ и нерегулярным предшествующим лечением сопровождалось повышением толерантности к физической нагрузке, но не обеспечило улучшения показателей легочной гемодинамики или ФК.

Цель работы - сравнить клинические и морфофункциональные характеристики пациентов с неклапанной персистирующей фибрилляцией и трепетанием предсердий (ФП/ТП) с ранними рецидивами аритмии после кардиоверсии и без рецидивов. В проспективное одноцентровое исследование включили 150 пациентов с документированной персистирующей ФП/ТП, которым во время госпитализации была осуществлена успешная кардиоверсия. Диагностику и оценку наличия рецидивов ФП/ТП проводили при плановой регистрации ЭКГ, непрерывном суточном холтеровском мониторировании ЭКГ (ХМ ЭКГ) и мониторировании событий в течение 7 суток. Демографические и клинико-функциональные особенности, сопутствующие болезни, лечение сравнивали в группах пациентов с ранними рецидивами аритмии после кардиоверсии (n = 50) и больных без рецидивов (n = 100). У больных без рецидивов ФП/ТП чаще встречалась изолированная ФП (P = 0,00116), а у пациентов с рецидивами аритмии ФП чаще сочеталась с различными типами ТП (P = 0,001). Больные с рецидивами ФП/ТП имели большую продолжительность аритмии в анамнезе (P = 0,00048), а также тенденцию к большей продолжительности последнего эпизода ФП/ТП (P = 0,077). В группе с рецидивами ФП/ТП при ХМ ЭКГ регистрировали более низкую среднесуточную и минимальную частоту сокращений сердца, большее количество суправентрикулярных экстрасистол в течение суток (P = 0,0001), парных (P = 0,00002) и групповых (P = 0,0001) предсердных экстрасистол, а также пароксизмов предсердной тахикардии (P = 0,0019). Выводы: у трети пациентов после успешной медикаментозной или электрической кардиоверсии возникают рецидивы ФП/ТП в госпитальный период. Проведение ХМ ЭКГ в течение 24 ч и мониторинг событий увеличивают вероятность обнаружения нарушений ритма в ранние сроки после кардиоверсии. Исходное наличие сопутствующего ТП, выявление после восстановления ритма частой, парной суправентрикулярной экстрасистолии и пробежек предсердной тахиаритмии могут быть предикторами возникновения ранних рецидивов ФП/ТП.

Отримання "достатньої" кількості гемопоетичних стовбурових клітин - основна умова безпечного проведення високодозової мієлоаблятивної хіміотерапії. Саме тому мобілізація та колекція є надзвичайно важливим елементом підготовки до високодозової хіміотерапії. За даними багатьох досліджень, ймовірність неефективної колекції гемопоетичних стовбурових клітин становить 14 - 40 %. Мета роботи - вивчити результативність мобілізації стовбурових клітин периферичної крові у дітей зі злоякісними солідними новоутвореннями. Проаналізовано мобілізаційні процедури, що проводили у 133 пацієнтів дитячого віку зі злоякісними солідними пухлинами, які проходили лікування у відділенні дитячої онкології у період з 2008 по 2013 рік. Перша мобілізаційна процедура була ефективною у 71 (53,4 %) пацієнта. У 24 (18,0 %) дітей отримати необхідну кількість стовбурових клітин периферичної крові не вдалося.