Розкрито економічну суть, уточнено й охарактеризовано основні складові фінансової безпеки страхових компаній (ФБСК). Визначено принципи, цілі та структуру формування системи ФБСК в контексті стратегії їх розвитку. Досліджено методичні підходи до оцінювання стану ФБСК. Сформовано систему показників для оцінювання рівня ФБСК, здійснено аналіз фінансової безпеки вітчизняних страхових компаній. Визначено стратегічні орієнтири та розроблено рекомендації, спрямовані на забезпечення їх фінансової безпеки за умов глобалізації. Обгрунтовано методичний інструментарій формування страхових тарифів в контексті забезпечення ФБСК. Розроблено механізм функціонування системи фінансової безпеки страхових компаній.

Введено означення понять "фінансова стійкість" з погляду теорій розорення та корисності, а також "фінансова безпека страхової компанії".

Проаналізовано підходи до визначення страхових премій з урахуванням закону розподілу величини страхових відшкодувань. Узагальнено показники рівня недоотримання страхової премії на випадок неперервної випадкової величини збитку.

Наведено результати досліджень, які свідчать про те, що зародок сім'я ваточника сирійського через 1 - 1,5 міс після збору цілком здатний до зростання, причому умови проростання для свіжозібраного насіння потрібно такі ж, як і для дозрілого. За умов, що відхиляються від оптимальних, свіжозібране насіння проростає приблизно так само, як і дозріле. Все це вказує на те, що післяжнивне дозрівання у насіння ваточника є слабко вираженим.

На основі експериментальних даних за допомогою ієрархічних процедур статистичного аналізу встановлено оптимальні режими механічного обробітку грунту як агротехнічного прийому контролю чисельності угруповання бур'янів загалом та ваточника сирійського. Показано, що одноразове механічне знищення бур'янів шляхом оранки або дискування призводить до збільшення загальної засміченості необроблюваних земель на 22,30 % (оранка) та 26,65 % (дискування). Культивація, яка проводилась після оранки призводила до зниження на 37,42 % загальної чисельності бур'янів, а культивація після дискування - до зниження чисельності бур'янів на 44,58 %. Проведення другої культивації після оранки забезпечувало загибель 70,1 % бур'янів у порівнянні з контролем та 52,2 % у порівнянні з першою культивацією. Проведення оранки після дискування та культивації сприяло зниженню загальної кількості бур'янів на 73,69 % порівняно з контролем та на 52,52 % у порівнянні з послідовним дискуванням та культивацією. Одноразовий обробіток суттєво не впливає на частку, яку займає ваточник сирійський в угрупованні. Культивація після оранки знижує частку ваточника сирійського на 19,20 %, а після дискування - на 13,03 %. Третій обробіток урунту не сприяє селективному знищенню ваточника сирійського.

Вперше застосовано геоморфологічні показники, одержані на основі цифрової моделі рельєфу, у якості екогеографічних змінних для описання екологічної ніші ваточника сирійського. Застосовано вегетаційні індекси, одержані на основі супутникових знімків "Landsat", у якості екогеографічних змінних для описання екологічної ніші ваточника сирійського. На основі факторного аналізу екологічної ніші за індексом переваги місцеперебувань запропоновано процедуру диференціального оцінювання сільськогосподарських полів за ризиками розвитку ваточника сирійського. Запропоновано агроекологічну типологію сільськогосподарських полів за станом ценопопуляцій ваточника сирійського. Удосконалено підходи щодо оцінюваня екологічної ніші рослин, а також підходи щодо аналізу ефективності заходів обробітку грунту як агротехнологічного методу знищення бур'янів. Набули подальшого розвитку принципи сільськогосподарської екології М. Т. Масюка (1989) та принципи просторової агроекології (за О. А. Демидовим, А. С. Кобцем, Ю. І. Грицаном та О. В. Жуковим, 2013). Розвинено концепцію екологічної ніші та можливість її застосування в агроекології.

Підґрунтя цілеспрямованої діяльності людини - процеси прийняття рішень, які дають змогу виділяти найважливіші наукові проблеми та зазначати способи їх розв’язання, організовувати раціональне функціонування виробничих і господарських організацій, установ і фірм, а також підвищувати якість і збільшувати швидкість виконання робіт зі створення нової техніки та впровадження прогресивних технологій. На практиці доволі часто постають багатоаспектні проблеми, якість розв’язання яких можна відобразити певного множиною критеріїв або ж пошук розв’язків яких покладено на групу експертів, котрі мають власні уявлення та фахові знання з конкретної проблемної області. Крім того, у деяких ситуаціях інтереси сторін, які мають синтезувати рішення, неузгоджені й, можливо, у чомусь або загалом протилежні, що ще більше ускладнює пошук задовільного рішення. Теорія прийняття рішень має теоретично формально обґрунтовувати й описувати такі ситуації, виявляти наявні парадокси та пропонувати можливі способи пошуку прийнятних рішень. Отже, вивчення теорії прийняття рішень надзвичайно важливе для здобувачів, що навчаються за спеціальністю 122 “Комп’ютерні науки”, а знання основних положень цієї теорії може бути корисним для здобувачів інших спеціальностей та фахівців-практиків. Метою викладання освітньої компоненти “Теорія прийняття рішень” є формування у здобувачів бази теоретичних фундаментальних знань щодо сутності теорії прийняття рішень, оцінювання та вибору методів і забезпечувальних засобів прийняття рішень. Основними завданнями освітньої компоненти “Теорія прийняття рішень” є оволодіння знаннями та практичними навичками використання теорії прийняття рішень. Розглянуто закони і закономірності процесу розробки та прийняття рішень, оцінювання та вибору варіантів рішення.