Отобраны 139 больных дифференцированным раком щитовидной железы (ДРЩЖ), которые проходили лечение в отделении ядерной медицины ГУ "Институт медицинской радиологии им. С. П. Григорьева НАМН Украины" или находятся на этапе мониторинга. Изучены особенности клинического течения рецидивов ДРЩЖ. Установлено, что почти в одинаковом количестве случаев рецидивы тиреоидного рака могут носить как локальный, так и отдаленный характер, возможны и их сочетания. Установлена зависимость между возникновением рецидивов ДРЩЖ и первичной распространенностью опухолевого процесса. Доказано, что возникновение рецидивов ДРЩЖ зависит от объема предыдущего хирургического лечения и не связано с суммарной аблятивной активностью радиойода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-4

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-56

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Огляд присвячено паліативному лікуванню метастатичного ураження кісткової системи онкологічних пацієнтів із використанням радіонуклідної терапії (РНТ) у поєднанні з методами хірургічного та хіміотерапевтичного лікування, а також введенням бісфосфонатів (БФ). Відображено всебічний підхід до цієї проблеми. Проаналізовано переваги та недоліки поєднання наведених методів терапії на підставі даних літератури. Показано, що використання хірургічного лікування, введення хіміопрепаратів і БФ може потенційно поліпшити ефект від наступної РНТ, проте необхідно враховувати можливість післяопераційних ускладнень і токсичну дію хіміопрепаратів. З огляду на викладене необхідно проводити індивідуальне планування поєднаної терапії залежно від стану внутрішніх органів і системи гемопоезу.

Зібрано та продемонстровано публікації вітчизняних і зарубіжних авторів щодо взаємозв'язку онкологічних захворювань і цукрового діабету (ЦД) та вплив ЦД на ризики розвитку новоутворень, особливості діагностики, лікування та спостереження за цією категорією хворих. Запропоновано ретроспективну оцінку історій хвороб 870 пацієнтів із поєднанням онкологічної патології та ЦД 2-го типу, які спостерігалися у клініці ДУ "Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор'єва НАМН України" у 2012 - 2018 рр. Робота має ознайомити фахівців з мультидисциплінарними підходами в лікуванні пацієнтів із коморбідною патологією, поліпшити прогноз результатів лікування онкологічних хворих.

Останнім часом у світі зростає захворюваність на тиреотоксикоз, який відзначається поліетіологічністю, різноманітністю клінічних виявів і потенційних методів лікування. Відповідне лікування вимагає точного діагнозу та залежить від супутніх захворювань і прихильності пацієнта. Мета роботи - висвітлити ключові положення клінічних рекомендацій із діагностики та лікування тиреотоксикозу Американської тиреоїдної асоціації та Американської асоціації клінічних ендокринологів, Ендокринологічного товариства США з діагностики та лікування захворювань щитоподібної залози, а також локальних клінічних протоколів ДУ "ІМРО НАМН України". Проведено пошук в електронній базі даних публікацій за останні 5 років, які ввійшли до Кохранівської бібліотеки, баз даних PUBMED і MEDLINE. Клінічні рекомендації базуються на консенсусі експертів та оцінці значущості згідно з міжнародними клінічними рекомендаціями з тиреотоксикозу. Зроблено висновки, що лікування тиреотоксикозу залишається актуальною проблемою сучасної внутрішньої медицини. Незважаючи на існуючі численні клінічно доведені протоколи лікування цієї патології, коморбідне тло пацієнтів ускладнює їх використання. Імплементація елементів наведеного протоколу надасть можливість реалізувати засади персоналізованого підходу у хворих на тиреотоксикоз.

Останнім часом у світі зростає захворюваність на тиреотоксикоз, який відзначається поліетіологічністю, різноманітністю клінічних проявів і потенційних методів лікування. Відповідне лікування вимагає точного діагнозу та залежить від супутніх захворювань і прихильності пацієнта. Мета роботи - висвітлити ключові положення клінічних рекомендацій із діагностики та лікування тиреотоксикозу Американської тиреоїдної асоціації та Американської асоціації клінічних ендокринологів, Ендокринологічного товариства США з діагностики та лікування захворювань щитоподібної залози, а також локальних клінічних протоколів Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор'єва Національної академії медичних наук України". Пошук в електронній базі даних публікацій за останні 5 років, які ввійшли до Кохранівської бібліотеки, баз даних PUBMED і MEDLINE. Клінічні рекомендації базуються на консенсусі експертів та оцінці значущості згідно з міжнародними клінічними рекомендаціями з тиреотоксикозу. Відображено сучасні рекомендації щодо діагностики, ведення та лікування хворих на різні форми тиреотоксикозу. Розглянуто лікувальну тактику щодо таких пацієнтів залежно від етіології захворювання. Обгрунтовано терапевтичні підходи щодо лікування хвороби Грейвса, аутоімунної офтальмопатії, тиреотоксичного кризу вагітних, особливості лікування пацієнтів із субклінічним гіпертиреозом, а також йодоіндукованим тиреотоксикозом. Зроблено висновки, що лікування тиреотоксикозу залишається актуальною проблемою сучасної внутрішньої медицини. Незважаючи на існуючі численні клінічно доведені протоколи лікування цієї патології, коморбідне тло пацієнтів ускладнює їх використання. Імплементація елементів наведеного протоколу надасть можливість реалізувати засади персоналізованого підходу у хворих на тиреотоксикоз.

Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) є одними з найпоширеніших патологій у світі, зокрема гіпотиреоз, гіпертиреоз і рак ЩЗ. На сучасному етапі відзначається збільшення їх випадків. ЩЗ є надзвичайно важливим елементом для загального здоров'я людини, гормони якої необхідні для нормального функціонування всіх тканин в організмі. Мета роботи - систематизувати та узагальнити дані наукових досліджень щодо значення гормонів ЩЗ (T4, T3 і rT3) у розвитку гіпотиреозу, їх впливу на інгібування росту ракових клітин і цитотоксичних ефектів цих гормонів на клітини раку ЩЗ. Повнотекстові публікації, які були отримані внаслідок літературного пошуку у вітчизняних (е-каталог Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) і закордонних базах даних (Scopus, Web of Science Core Collection, PubMed) за період 2000 - 2020 рр. Незважаючи на ретельну вивченість функціонування ЩЗ, питання використання тиреоїдних гормонів і лабораторного моніторингу при лікуванні різної патології ЩЗ, до сьогодні залишається дискутабельним. Зокрема це стосується використання комбінації LT4 + LT3 і ролі реверсивного T3. Це обумовлено складною системою регуляції, яка залежить від багатьох чинників: гормонального гомеостазу, харчових чинників, фізіологічних умов та інше, які спільно підтримують нормальне функціонування ЩЗ. Монотерапія LT4 залишається стандартним методом замісної терапії, проте, згідно з рекомендаціями Європейської тиреоюдної асоціації, для окремих пацієнтів можливим є призначення комбінованої терапії LT4 + LT3 як експериментального підходу. Обговорено питання використання тесту rT3 як прогностичного/діагностичного індикатора для моніторингу терапії пацієнтів, які отримують терапію L-тироксином. Застосування L-тироксину як тиреотропної супресивної терапії при лікуванні раку ЩЗ вимагає ретельного коригування дози залежно від стану здоров'я кожного пацієнта, ризику рецидиву, що вимагає моніторингу та динамічної переоцінки. Довгострокова супресивна терапія LT4 може впливати на обмін речовин, сприяючи зниженню маси тіла. З огляду на аналіз даних літератури, який охопив 20 років, на сьогодні монотерапія L-Т4 є стандартною терапією хворих із гіпотиреозом. Комбіновану терапію LT4 + LT3 можна рекомендувати пацієнтам, які отримують лікування L-T4 зі скаргами, що характерні для гіпотиреозу, незважаючи на нормальні рівні ТТГ, за винятком інших хронічних і супутніх аутоімунних захворювань, які можуть бути їх причиною.

Множинна ендокринна неоплазія 1 типу - рідкісне спадкове захворювання, що поєднує гетерогенні аутосомно-спадкові порушення, основу патогенезу якого складають гіперплазія або пухлинна трансформація кількох нейроендокринних залоз. За цієї патології протоколи лікування є недосконалими, використовується хірургічне лікування, супресивна або замісна терапія, променева та хіміотерапія. Показано успішний досвід поєднано-променевого лікування (ППЛ) множинної інсуліноми (МІ) підшлункової залози (ПЗ) як основного клінічного прояву синдрому множинної ендокринної неоплазії (СЕНП). Комбінація внутрішньо-тканинної брахітерапії та мегавольтної дистанційної терапії в СОД, ізоефективній 50 Гр надала можливість досягти надійного контролю нападів гіпоглікемії протягом двох років спостереження. Мета роботи - ознайомлення медичної спільноти з успішним досвідом ППЛ МІ ПЗ як основного клінічного прояву СЕНП. Клінічний випадок пацієнтки Л., 30 років, яка отримувала поєднано-променеве лікування з приводу клінічно значущих проявів гормонально-активної множинної інсуліноми ПЗ у відділенні радіологічної онкології ДУ "Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор'єва Національної академії медичних наук України". У травні 2019 р. на апараті MULTISOURCE проведено паліативну контактну брахітерапію. СОД на осередки в ПЗ РОД 3 Гр 5 разів на тиж., СОД 18 Гр. Після закінчення брахітерапії куповані напади гіпоглікемії. У березні 2020 р. проведено дистанційну променеву терапію на лінійному прискорювачі CLINAC-600C (6 MeV) у режимі класичного фракціонування (РОД 1,8 Гр 5 разів на тиж.), СОД на весь обсяг ПЗ 30,6 Гр. У травні 2021 р. на КТ у ПЗ стабілізація процесу, проте у зв'язку з поновленням нападів гіпоглікемії та появою дисгормональної остеопатії проведено курс дистанційної променевої терапії на всю ПЗ, РОД 1,8 Гр, СОД 20 Гр одночасно з введенням бісфосфонатів. Таким чином, у пацієнтки з синдромом множинної неоплазії I типу, нейроендокринною пухлиною ПЗ G1 T3N0M0 ст. IIВ за допомогою багатоетапної поєднано-променевої терапії протягом двох років вдається досягти стабілізації процесу та надійного контролю нападів гіпоглікемії, що свідчить про ефективність даного методу як альтернативи хірургії в нерезектабельних випадках.

Вплив інсулінорезистентності (ІР) щодо можливості збільшення ризику раку щитоподібної залози (РЩЗ) останнім часом привертає все більшу увагу науковців. Ця проблема все ще далека від остаточного вирішення. Вивчення цього зв'язку може позначитися на ефективності лікування зазначеної розповсюдженої патології. Мета роботи - розглянути поточні літературні джерела, які висвітлюють дослідження взаємозв'язку між інсулінорезистентністю ІР і РЩЗ, а також можливі механізми такого зв'язку. Пошук літератури було здійснено ручним методом за ключовими словами (РЩЗ, ІР, інсуліноподібний фактор росту - 1 і 2 (ІФР-1, ІФР-2), абдомінальне ожиріння, збільшення індексу маси тіла, метформін), а також розглянуто літературні джерела з доказових баз даних PubMed, Web of Science. Брали до уваги метааналізи, систематичні огляди та когортні дослідження. Всього було опрацьовано 148 джерел літератури. Перевага була віддана джерелам, опублікованим за останні 10 років. ІР розглядається як важливий незалежний чинник розвитку багатьох злоякісних новоутворень. Свою канцерогенну дію ІР чинить як самостійно, так і через пов'язані з нею метаболічні порушення. Встановлено, що надмірна маса тіла й ожиріння значною мірою пов'язані з більш агресивними клініко-патологічними ознаками РЩЗ. Недавні дослідження показали більший об'єм щитоподібної залози та вищий ризик утворення вузлів у пацієнтів з ІР. Вісь ІФР є одним з основних чинників трансформації щитоподібної залози. Терапевтичні підходи щодо усунення метаболічного синдрому й асоційованих із ним ендокринних порушень для профілактики та терапії онкологічних захворювань привертають все більший науковий інтерес. У дослідженнях продемонстровано протипухлинні властивості метформіну та його здатність гальмувати канцерогенез. Наданий аналіз літератури довів, що проблема лікування злоякісних новоутворень щитоподібної залози та їхнього метастазування зумовлена не тільки морфологічними, клінічними та молекулярно-біологічними особливостями самої пухлини, а й недостатніми відомостями щодо зв'язку ІР, абдомінального ожиріння, збільшення індексу маси тіла, висококалорійного раціону харчування та зменшення вживання поліненасичених жирів, шкідливого впливу довкілля з молекулярними змінами, специфічними для РЩЗ. Це підтверджується значним зростанням захворюваності на РЩЗ, особливо папілярного гістотипу, паралельно зі зростанням поширеності ожиріння. Особливу увагу приділяють вивченню можливостей зниження захворюваності та смертності від онкологічної патології при застосуванні засобів, які стабілізують інсулін та сприяють зменшенню ступеня гіперінсулінемії, одним із яких є метформін.