Представлены результаты исследования ДНК-топоизомеразы I (Топо I) как аутоантигена при хроническом панкреатите. Препарат Топо I был очищен до гомогенности из ядер плаценты здоровых рожениц методом трехстадийной колоночной хроматографии. Энзиматическую активность Топо I контролировали в реакции релаксации суперскрученной плазмиды pBR322. Иммунореактивность Топо I определяли в реакции ELISA и методом иммуноблоттинга. Уровень аутоантител против Топо I во всех исследованных пробах сыворотки крови 12 пациентов с хроническим панкреатитом был достоверно выше, чем у здоровых людей-доноров.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-52

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 22-х больных с хроническим фиброзно-дегенеративным панкреатитом, оперированных в клинике, проведено исследование антител к ДНК-топоизомеразе-1 - маркеру аутоиммунного процесса в сыворотке крови. Отмечено достоверное повышение титра антител по сравнению с таковым у здоровых доноров. При сравнительном анализе показателя у больных до и после операции установлено, что у 12-ти из них после стандартной дренирующей операции в сроки до 12 мес. он не изменился, у 10-ти больных после модифицированной нами операции Фрея - снизился почти в 2 раза.

Зазначено, що на сучасному етапі недостатньо вивчено участь білків теплового шоку у захисті слизової оболонки щлунка, зокрема, за дії нестероїдних протизапальних препаратів (ацетилсаліцилової кислоти, індометацину) жовчі, а також за умов розвитку різноманітних патологій органів шлунково-кишкового тракту. На клітинах раку шлунка досліджено експресію білків теплового шоку Hsp70 і Hsp90 за умов дії саліцилату та диоксихолату. Встановлено, що на 2-, 7- і 18-ту години рівень експресії Hsp70 в клітинах AGS підвищувався, тоді як рівень експресії Hsp90 залишався в межах контрольних значень. Показано індукувальний вплив саліцилату та диоксихолату натрію на експресію білка Hsp70.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016 + Р712.54

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що Hsp60 - молекулярний шаперон, основними компартментами функціонування якого є мітохондрії та цитоплазма. В кардіоміоцитах до 30 % цього білка знаходиться у цитоплазмі. За допомогою методу коімунопреципітації виявлено взаємодію між молекулярним шапероном Hsp60 і проапоптичним білком Вах у цитоплазматичній фракції кардіоміоцитів, одержаній із нормальної тканини серця людини, на відміну від кардіоміоцитів, уражених дилатаційною кардіоміопатією, де такої взаємодії не спостережено.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.627.7

Рубрики:

Пухлини головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити рівень специфічних аутоантитіл проти тирозил-тРНК синтетази та її окремих модулів у сироватках крові людей із серцевою недостатністю, спричиненою дилатаційною кардіоміопатією, хронічним міокардитом та ішемічною хворобою серця, у порівнянні зі здоровими донорами. Рекомбінантні білки експресували, використовуючи штами-продуценти, трансформовані відповідними плазмідними векторами, та очищували методами металхелатуючої хроматографії на Ni-NTA-агарозній колонці. Рівень специфічних аутоантитіл вивчали методом ELISA. Виявлено підвищення титрів специфічних аутоантитіл до повнорозмірної тирозил-тРНК синтетази, її каталітичного N-кінцевого модуля та некаталітичного С-модуля у сироватках крові хворих у порівнянні з цим же показником у здорових донорів. Висновки: одержані результати демонструють можливу роль тирозил-тРНК синтетази в адаптаційних змінах міокарда за дії стресових чинників.

Один из важных антиапоптозных путей, поддерживающих жизнедеятельность кардиомиоцитов, первично ассоциирован с активацией инсулиновых рецепторов, запускающей протеинкиназный каскад PI3K/PDK/Akt/mTOR/p70S6K, последнее звено которого (киназа p70S6) - важнейший регулятор скорости и эффективности биосинтеза белков. Показано, что одна из мишеней p70S6K1 - проапоптозный белок BAD, принадлежащий к BCL-2-семейству белков, в нормальном кардиомиоците инактивирован фосфорилированием по остаткам серина киназой p70S6K1. Цель работы - изучение возможных изменений экспрессии и/или клеточной локализации p70S6K1 в пораженном дилатационной кардиомиопатией (ДКМП) миокарде человека и в миокардах мышей с экспериментальной ДКМП-подобной патологией. Обнаружено снижение количественного уровня p70S6K1 в миокарде как на конечной стадии прогрессии сердечной недостаточности, так и в динамике патогенеза ДКМП. Впервые показана релокализация исследуемого белка в область эндомизия (соединительная ткань миокарда), что согласуется с данными иммуноблоттинга. Выводы: полученные результаты помогут в понимании возможной регуляторной роли 70S6K1 в индуцируемых стрессом апоптозных путях кардиомиоцитов при сердечной недостаточности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*669.43 + Р410

Рубрики:

Біологія людини

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.130.11-25

Рубрики:

Міокардити

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що ідентифікація антигену-мішені в разі аутоімунних патологій базується на сучасних методах імуноферментного аналізу (ELISA та імуноблотинг). Для визначення антигену у випадку дилятаційної кардіоміопатії (ДКМП) (аутоімунне, органоспецифічне ураження міокарда невідомої етіології) досліджено рівень специфічних циркулюючих аутоантитіл у сироватках крові хворих на ДКМП і здорових донорів у реакції ELISA проти міозину, виділеного з нормального й ураженого ДКМП міокардів та їх ланцюгів. Показано, що рівень антиміозинових аутоантитіл у групі хворих є достовірно вищим, ніж у сироватках здорових донорів. У ході порівняння рівня специфічних аутоантитіл проти важких і легких ланцюгів міозинів установлено, що імунна відповідь у сироватках хворих на ДКМП є достовірно вищою проти важких ланцюгів ДКМП міозину. Вперше продемонстровано, що важкий ланцюг ДКМП міозину є антигеном-мішенню в разі ДКМП.

Представлено одержані вперше результати вивчення особливостей експресії мажорного шаперона мітохондрій Hsp60 та основного мікросомного цитохрому людини - монооксигенази P450 (ізоформа 2E1) у разі розвитку дилятаційної кардіоміопатії (ДКМ) на кінцевій стадії захворювання за допомогою методу імуноблотингу (Western-blot). Як контрольні зразки використано ішемічний і нормальний міокарди людини. Виявлено зниження рівня експресії Hsp60 у цитоплазматичній фракції лівих шлуночків міокардів, уражених ДКМ та ішемією, і підвищення його в мітохондріях досліджуваних міокардів. У той же час відзначено зростання рівня експресії P450 2E1 у цитоплазматичній фракції ДНМ- та ішемічного міокардів у порівнянні з нормальним; у мікросомній фракції усіх досліджуваних зразків ніяких змін рівня експресії цитохрому P450 2E1 не знайдено. Це можна пов'язати з високим рівнем окиснювального ураження серцевого м'яза в разі розвитку ДКМ. Показано, що зміна рівня експресії антистресових білків (молекулярних шаперонів і мікросомних цитохромів) супроводжується значним зниженням рівня АТРазної активності міозину ДКМ-ураженого міокарда у порівнянні з нормальним та ішемічним міокардами, а також підвищенням рівня специфічних антиміокардіальних аутоантитіл у сироватці крові пацієнтів з ДНК. Висунуто гіпотезу щодо функціонального взаємозв'язку між антистресовою й антиоксидантною (цитохром-монооксигеназа) системами міокарда в разі розвитку ДКМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*74*727

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено експериментальну модель міозин-індукованого аутоімунного пошкодження міокарда мишей лінії BALB/c, подібного до дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) людини. Показано, що лише міозин, одержаний із ураженого ДКМП міокарда, викликає у піддослідних тварин пошкодження міокарда, характерні для ДКМП, а саме: потоншення лівого шлуночка серця, міоцитоліз і кардіосклероз, зниження АТФ-ної активності, достовірне зростання рівня специфічних аутоантитіл до власного кардіоміозину.

Описано метод одержання і очищення та охарактеризовано властивості моноспецифічних поліклональних антитіл проти висококонсервативного еукаріотного білка Sgtl, який є важливим чинником регуляції клітинного циклу, бере участь у HSp90-опосередкованій протеасомній деградації білків і разом з іншими шаперонами і кошаперонами відіграє важливу роль у регуляції про- та антиапоптичних сигнальних шляхів. Вивчення ролі і функцій Sgtl у комплексах з білками шаперонової родини Hsp90 необхідно для розуміння механізмів регуляції сигнальних процесів, які контролюють життя та смерть клітини, що є критичним у розвитку багатьох серцево-судинних патологій, зокрема, дилятаційної кардіоміопатії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.111.3

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено експресію гена HSP60 на рівні мРНК у тканинах сердець пацієнтів, хворих на дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП), на останній стадії захворювання та сердець мишей із експериментальною патологією, подібною до ДКМП людини. Виявлено, що на початку хвороби експресія гена HSP60 на рівні мРНК значно зростає, а надалі знижується і не відрізняється від норми на кінцевій стадії. Оскільки концентрація білка Hsp60 у цьому випадку є підвищеною протягом усього захворювання, можна припустити, що відбуваються зміни в регуляції синтезу зазначеного білка на посттранскрипційному рівні або порушення балансу його деградації під час прогресування ДКМП.

Досліджено зміни кількісного рівня молекулярного шаперону Hsp60 у тканині серця у випадку дилятаційної кардіоміопатії (ДКМП). Виявлено зростання сумарного вмісту Hsp60 як у лізатах тканини сердець людей, хворих на ДКМП, так і в лізатах тканин сердець мишей із експериментальним захворюванням, подібним до ДКМП людини. Вперше встановлено збільшення кількості Hsp60 у мітохондріальній фракції та зниження у цитоплазматичній, що може бути одним із чинників апоптозу кардіоміоцитів у разі серцевої недостатності, викликаній дією хронічного стресу. За результатами імуногістохімічного аналізу сердець мишей із експериментальною патологією, подібною до ДКМП людини, показано, що підвищення кількісного рівня Hsp60 у тканині серця носить неоднорідний характер: значне зростання відбувається лише в окремих кардіоміоцитах, імовірно, в тих, де активовані антистресові механізми захисту клітини від дії хронічного стресу.

За допомогою методу імуноблотингу досліджено вміст білків теплового шоку Hsp60, Hsp70 і Hsp90 в лізаті клітин слизової оболонки шлунка щурів за умов розвитку експериментального хронічного атрофічного гастриту (ХАГ). Вміст білків Hsp60 і Hsp70 статистично достовірно підвищувався на ранніх (1-й, 2-й тижні) та пізніх (5-й, 6-й тижні) етапах розвитку моделі захворювання. Рівень білка Hsp90 зростав на 1-й тиждень ХАГ. Показано, що збільшення вмісту шаперонів спостерігається під час активації процесів апоптозу, генерації активованих форм кисню та розвитку атрофії шлунка.