Проаналізовано досвід, набутий кафедрою мовної підготовки у сфері викладання української мови як іноземної, описано створені навчально-методичні матеріали з української мови та визначено перспективи подальшої методичної роботи.

Розроблено основні складники концепції мовної підготовки іноземців у ВНЗ України відповідно до основних положень Державної концепції мовної освіти і міжнародних рівнів володіння іноземною мовою.

Запропоновано "Програму з російської мови для іноземних студентів-нефілологів", що розроблена з урахуванням вимог кредитно-модульного навчання. Визначено зміст, структуру й основні складові програми.

Розглянуто складові навчального комплексу з української мови для іноземців, описано принципи побудови, структуру та зміст цих складових. Визначено систему завдань і вправ для формування україномовної компетенції іноземних учнів.

Розглянуто основні принципи навчання реферування студентів-іноземців, визначено місце реферування у системі занять з російської мови, описано розроблений з урахуванням визначених положень навчальний посібник з реферування.

Розглянуто проблему навчання монологу-міркування студентів-нефілологів, визначено напрям роботи над даним типом монологічного висловлювання. Запропоновано прийоми навчання та систему вправ.

Описано систему контролю у навчанні російської мови іноземних студентів нефілологічних спеціальностей, розроблену відповідно до принципів кредитно-модульного навчання. Наведено критерії цінювання знань учнів, навичок і вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Розглянуто особливості заочного навчання мови студентів-іноземців, проаналізовано основні складники та зміст "Програми з російської мови для іноземних студентів-нефілологів заочної форми навчання".

Розглянуто проблеми підготовки майбутніх викладачів української мови як іноземної, визначено групи іноземних студентів щодо вивчення української мови, проаналізовано принципи побудови практичних занять з української мови для іноземців, що володіють російською мовою, на прикладі навчання фонетики.

Проаналізовано особливості навчання мови професійного спілкування іноземних магістрантів і аспірантів на завершальному етапі та надаються методичні вказівки з формування фахового складника комунікативної компетенції, а саме оформлення наукової роботи.

Розглянуто застосування порівняльного методу у викладанні споріднених мов, описано і проаналізовано основні приклади міжмовної інтерференції, що виникає під час вивчення українскої граматики російськомовними іноземними студентами і впливає на якість засвоєння ними української мови, запропоновано принципи побудови навчальних занять з метою запобігання негативних наслідків трансференції.

Проаналізовано функціонування і способи вираження лексико-граматичної категорії живого - неживого в російській мові, розглянуто етапи вивчення означеної категорії на заняттях з російської мови в іноземній аудиторії, виділено групи конкретних іменників з точки зору їх відношення до названої категорії, проаналізовано іменники з коливаннями у значенні живого і неживого.

Розглянуто граматичний аспект навчання української мови як іноземної, проаналізовано теоретичні засади навчання граматики іноземної мови, виокремлено принципи і положення, актуальні для методики викладання граматики української мови як іноземної на поглибленому етапі навчання, розглянуто практичне застосування цих положень на матеріалі розробленого підручника з української мови для іноземних студентів перших курсів нефілологічних спеціальностей закладів вищої освіти України.

Проаналізовано роль суб'єкта і предиката в організації семантико-синтаксичної структури речення, описано та порівняно способи вираження суб'єктно-предикатних відношень в українській і російськіймовах, розглянуто основні відмінності вираження предиката та вживання пасивних конструкцій в українській мові, надано методичні рекомендації щодо вивчення означених відношень на заняттях з української мови в іноземній аудиторії.

Висвітлено особливості викладання мови навчання іноземцям на третьому рівні вищої освіти. Схарактеризовано комунікативні потреби та специфіку пізнавальної діяльності аспірантів-іноземців. Розглянуто особливості наукового стилю мовлення на лексичному і синтаксичному рівнях (деагентивність, поліпропозитивність, ускладненість синтаксичних структур). Визначено жанри наукового мовлення та види текстів, на основі яких здійснюється навчання фахової мови означеного контингенту учнів. Розглянуто місце реферативного читання в системі мовної підготовки аспірантів. Описано зміст навчання усного і письмового мовлення на третьому рівні вищої освіти.

Стаття започатковує серію науково-методичних досліджень становлення та розвитку методики мовної підготовки іноземних студентів класичного університету. Перша публікація присвячена проблемам навчання здобувачів вищої освіти немовних спеціальностей. Мета статті - аналіз розвитку концептуальних засад методики мовної підготовки іноземних студентів-нефілологів та їх практичної реалізації на прикладі науково-методичної діяльності кафедри мовної підготовки 1 Навчально-наукового інституту міжнародної освіти ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Основним методом дослідження став системний аналіз наукового доробку та методичної роботи кафедри із забезпечення процесу мовної підготовки іноземців. Простежено трансформацію підходів парадигми мовної освіти, що вплинули на напрями наукових пошуків та принципи навчально-методичної діяльності кафедри мовної підготовки 1 щодо реалізації завдань професійно орієнтованого навчання мови в іншомовному соціокультурному та академічному середовищі. Схарактеризовано напрями наукової діяльності кафедри, тематику дисертаційних досліджень, методичне забезпечення навчального процесу. Методологічним підгрунтям діяльності викладачів кафедри стало розроблення концепції мовної освіти іноземців, визначення структури сучасної освітньої парадигми. Підтверджено, що навчання мови має спиратися на систему підходів методологічного, соціолінгвістичного, лінгводидактичного рівнів освітньої парадигми. Сучасні вимоги до створення навчальних програм, підручників і посібників демонструють, що найбільший уплив на модернізацію методики мовної освіти здійснив компетентнісний підхід, результатом чого став перехід на кредитно-модульну систему навчання, а пізніше на кредитно-трансферну систему, що знайшло відображення в навчально-методичному забезпеченні процесу формування комплексу складників комунікативної компетентності іноземних здобувачів вищої освіти. Навчально-методична робота кафедри є системною реалізацією підходів усіх рівнів парадигми і розвитком напрацювань у практиці створення навчальних матеріалів.

Продовжено серію науково-методичних досліджень становлення та розвитку методики мовної підготовки іноземних студентів класичного університету. У першій частині дослідження, опублікованого минулого року, проаналізувано розвиток концептуальних засад мовної підготовки іноземних студентів різних профілів навчання, історію, принципи та особливості мовної освіти іноземних студентів немовних спеціальностей на прикладі роботи кафедри мовної підготовки 1 ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Для цього контингенту студентів іноземна мова передусім є засобом навчання та опанування майбутньої спеціальності. Для іноземних студентів філологічних спеціальностей мова стає не лише засобом, а й метою навчання, що передбачає окрім вільного практичного володіння мовою знання її фонетичного, граматичного, лексичного устрою, володіння різними стилістичними засобами, знання сучасних лінгвістичних концепцій, знайомство з художньою літературою мови, що вивчається. Здійснено аналіз розвитку науково-методичних засад підготовки іноземних студентів-філологів, простежено основні напрями їх практичної реалізації кафедрою мовної підготовки 1 ННІ міжнародної освіти ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Застосовано метод системного аналізу наукового доробку щодо навчання майбутніх філологів та його методичного втілення. Простежено напрями наукових пошуків та аспекти навчально-методичної діяльності, що розроблено для реалізації професійно орієнтованого навчання в умовах нерідного соціокультурного та академічного середовища. Результатом системного аналізу є характеристика дисертаційних досліджень філологічного напряму, методичних досліджень, присвячених навчанню майбутніх філологів, фахівців у галузі мови, літератури та перекладу, а також навчально-методичних посібників і підручників для зазначеного контингенту. Автори спиралися на схарактеризовану в попередній статті серії концепцію мовної освіти іноземців, структуру сучасної освітньої парадигми. Проаналізовано вплив компетентнісного підходу на створення освітньо-професійних і робочих навчальних програм для іноземних студентів-філологів першого та другого рівнів вищої освіти, забезпечення формування всіх складників комунікативної компетентності учнів.

Визначено завдання, підходи та окреслено шляхи реалізації короткотермінового курсу української мови для іноземних слухачів підготовчого відділення на прикладі курсу, розробленого викладачами кафедри мовної підготовки Навчально-наукового інституту міжнародної освіти ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Після запровадження у ЗВО України англійської форми навчання (переважно на медичних спеціальностях) іноземні слухачі підготовчих відділень, які не володіють англійською, мають вивчати дві мови - англійську як мову навчання й українську як державну мову країни перебування та мову соціокультурного оточення. Обмежений обсяг аудиторних годин на вивчення української мови висуває перед викладачами та методистами низку завдань, головне з яких - розробка короткотермінового курсу, який у стислі строки має познайомити означений контингент студентів зі структурою української мови й сформувати комунікативну компетентність, достатню для їх соціалізації та культурної адаптації під час навчання в Україні, що відповідає початковому рівню володіння мовою А2. Наведено вимоги до початкового рівня володіння мовою відповідно до загальноєвропейських рекомендацій щодо мовної освіти та описано стандарти володіння українською мовою як іноземною рівня А2. Досліджено підходи і методи навчання, що відповідають меті й особливостями викладання короткотермінового курсу. Розглянуто комунікативний підхід як найбільш задіяний у сучасній методиці викладання іноземних мов, й української як іноземної зокрема, та його поєднання зі структурним підходом, дедуктивний і індуктивний методи навчання, лексичний підхід та граматико-перекладний метод, імпліцитний метод й інтерактивні технології навчання. Зроблено висновок про актуальність та методичну доцільність їх використання під час розробки короткотермінового курсу української мови для іноземців. Проаналізовано структуру та зміст навчального посібника "Вивчаємо українську" (автори - В. Комарова, Т. Лагута, І. Сухова), створеного за матеріалами розробленого курсу. Серед навчальних видань з української мови для слухачів підготовчих відділень посібник вирізняють компактність, стислість та ретельний відбір навчального матеріалу, що відповідає комунікативним потребам іноземців - майбутніх здобувачів вищої освіти у ЗВО України англійською мовою та спрямований на формування у них україномовної комунікативної компетентності.

Стаття є черговою частиною серії науково-методичних досліджень становлення та розвитку методики мовної підготовки іноземних студентів класичного університету. У попередніх наукових розвідках проаналізовано становлення концептуальних засад мовної підготовки освітніх мігрантів різних профілів навчання, історію, принципи та особливості мовної освіти здобувачів вищої освіти немовних і філологічних спеціальностей на прикладі роботи кафедри мовної підготовки 1 ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Частина третя присвячена аналізу проблем і напрацювань кафедри у викладанні української мови як іноземної. Поступовий перехід на викладання державної мови здійснювався з кінця 90-х років ХХ ст. Це вимагало переосмислення методичних підходів і засад, розробки принципів і положень методики викладання української мови як іноземної та навчально-методичного забезпечення освітнього процесу. Дослідницьким інструментом статті як частини серії є метод системного аналізу наукового доробку фахівців кафедри щодо лінгвістичних проблем української мови, характеристика дисертаційних досліджень, наукових публікацій, лінгводидактичних напрацювань та їх методичного втілення. Висвітлено також основні етапи становлення методичних засад викладання української як іноземної в класичному університеті, оптимальні методи навчання аспектів мови, формування вмінь видів мовленнєвої діяльності, міжкультурного спілкування. Визначено основні науково-методичні засади та складники організації навчального процесу (зокрема розроблення програми як одного з основних чинників створення методичного та інформаційного забезпечення мовної підготовки іноземних студентів, які навчаються у ЗВО України). Автори спиралися на викладену в першій статті серії концепцію мовної освіти іноземців, структуру сучасної освітньої парадигми, аналіз упливу компетентнісного підходу на створення освітньо-професійних і робочих навчальних програм для іноземних студентів. Проаналізовано навчально-методичні посібники та підручники з української мови, що забезпечують формування всіх складників комунікативної компетентності освітніх мігрантів під час засвоєння мови в новому соціокультурному оточенні, в академічному просторі українського класичного університету.

Мета статті - загальний аналіз особливостей організації мовної підготовки іноземних здобувачів вищої освіти в Україні та систематизація моделей мовного навчання іноземних студентів за роки незалежності країни. Дослідження проведено в синхронічному та діахронічному аспектах. Про актуальність вивчення запропонованих моделей навчання інофонів свідчать динамічні зміни у питанні мовного курсу розвитку України. Запропоновано шість робочих моделей мовної організації навчання іноземців у ЗВО України, де мовами навчання є українська й англійська, виступала певний час у східних та південних регіонах російська, разом з тим мовою соціокультурного спілкування не завжди є мова навчання студента. Проаналізовано переваги та недоліки кожної моделі, особливості їх функціонування, забезпеченість навчальними програмами. Описано зміст мовної компетенції, мовленнєвого та професійного склад ників. Розглянуто моделі навчання інофонів в умовах білінгвізму (з урахуванням позитивної та негативної інтерференції). Зазначена основна мета навчання української мови здобувачів вищої освіти, що обрали англійську мовою отримання знань з фаху. Ця модель передбачає переорієнтацію змісту компетентностей, що висуваються на перший план (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, міжкультурної). Наведено практичні рекомендації для створення методичного забезпечення навчального процесу в межах різних моделей. Акцентовано увагу на необхідності інтенсифікації такого роду роботи в умовах підвищення ролі дистанційного навчання та активізації залучення інноваційних методів викладання мови. Запропоновано варіанти вирішення проблем, що виникають під час навчання інофонів української мови як іноземної.