На сучасному рівні розглянуто етіологію, патогенез, діагностику та принципи лікування хворих, які перебувають у невідкладних станах, що найчастіше зустрічаються у клініці внутрішніх хвороб, зокрема, у випадках кровохаркання і легеневої кровотечі, бронхіальної астми, гострої дихальної недостатності, пневмотораксу, наявності сторонніх тіл у дихальних шляхах, тромбоемболії легеневої артерії. Основну увагу приділено діагностиці та невідкладній допомозі в кардіології, гастроентерології, нефрології, алергології, ендокринології, у випадках гострого отруєння.

Викладено коротку історію розвитку вчення про гнійну рану, фактори, які сприяють розвитку інфекції, клініку і лікування гнійної рани. Висвітлено сучасні уявлення про сепсис і про синдром системної запальної відповіді організму. Описано клініку, діагностику і лікування анаеробної інфекції і правцю. Приділено увагу питанням профілактики інфекційних ускладнень ран.

Виконано ультрасонографію (УСГ) сухожилків згиначів пальців кисті у 15-ти осіб без патології кисті і створено базу даних сонографічної картинки сухожилків згиначів пальців кисті в нормі. Застосування спеціальних способів підвищило якість візуалізації сухожилків і зменшило кількість артефактів.

Выполнена ультрасонография сухожилий сгибателей пальцев кисти у 15-ти больных без патологии кисти и создана база данных сонографической картины сухожилий сгибателей пальцев кисти в норме. Применение специальных способов улучшило качество визуализации сухожилий и уменьшило количество артефактов.

Описано невідкладні стани в терапії, хірургії, педіатрії, акушерстві, гінекології, стоматології, оториноларингології, офтальмології. Охарактеризовано основні реанімаційні заходи, що застосовуються в клініці внутрішніх хвороб, гострих запальних захворювань органів грудної клитини, перикарда та міокарда, аневризм аорти, гострого гломерулонефриту, алергії на укуси комах. Наведено інформацію про інфекції, травми нервової системи, епілепсію, судинні захворювання та набряк головного мозку, церебральну гіпертензію, отруєння, панкреатит, холецистит, перитоніт, гострий зубний біль, періодонтит. Висвітлено анатомо-фізіологічні особливості організму дітей, невідкладні стани та фармакотерапію у клінічній педіатрії.

Описаны неотложные состояния в терапии, хирургии, педиатрии, акушерстве, гинекологии, стоматологии, оториноларингологии, офтальмологии. Охарактеризованы основные реанимационные мероприятия, применяемые в клинике внутренних болезней, острых воспалительных заболеваний органов грудной клетки, перикарда и миокарда, аневризм аорты, острого гломерулонефрита, аллергии на укусы насекомых. Приведена информация об инфекциях, травмах нервной системы, эпилепсии, сосудистых заболеваниях и отеках головного мозга, церебральной гипертензии, отравлении, панкреатите, холецистите, перитоните, острой зубной боли, периодонтите. Освещены анатомо-физиологические особенности организма детей, неотложные состояния и фармакотерапия в клинической педиатрии.

Проаналізовано лікування пацієнтів із пошкодженням селезінки. Описано показання та деякі технічні елементи виконання операцій у разі пошкодження селезінки. Обгрунтовано переваги органозберігальних операцій. Розглянуто можливість консервативного лікування пошкоджень селезінки I - II ступенів під моніторингом УСГ, КТ і лапароскопії.

Проанализировано лечение пациентов с повреждениями селезенки. Описаны показания и некоторые технические элементы выполнения операций при повреждении селезенки. Рассмотрена возможность консервативного лечения осложнений селезенки I - II степени под мониторингом УСГ, КТ и лапароскопии.

Наведено відомості про деякі невідкладні стани в пульмонології, кардіології, гастроентерології, нефрології, алергології, ендокринології, зокрема, про такі, як пневмоторакс, бронхіальна астма, гостра дихальна недостатність, гіпертонічна криза, стенокардія, набряк легень, синусова тахікардія, екстрасистологія, колапас, кровотечі зі стравоходу, шлунка та кишечника, ниркова колька, анафілактичний шок, гіперглікемічна кома та гіпоглікемія. Розглянуто етіологію, патогенез, класифікацію, загальні принципи діагностики та лікування гострих отруєнь, зокрема, адреналіном, алкоголями, аміназином, атропіном, барбітуратами, дімедролом, кислотами, серцевими глікозидами, ртуттю та її сполуками, чадним газом, бензином і грибами. Розглянуто способи надання невідкладної допомоги та лікування термальних станів, а також у разі укусів змій і комах.

Приведены сведения о некоторых неотложных состояниях в пульмонологии, кардиологии, гастроэнтерологии, нефрологии, алергологии, эндокринологии, в частности, о таких, как пневмоторакс, бронхиальная астма, острая дыхательная недостаточность, гипертонический кризис, стенокардия, отек легких, синусовая тахикардия, экстрасистология, колапс, кровотечения из пищевода, желудка и кишечника, почечная колика, анафилактический шок, гипергликемическая кома и гипогликемия. Рассмотрены этиология, патогенез, классификация, общие принципы диагностики и лечения острых отравлений, в частности, адреналином, алкоголями, аминазином, атропином, барбитуратами, димедролом, кислотами, сердечными гликозидами, ртутью и ее соединениями, угарным газом, бензином и грибами. Рассмотрены способы оказания первой помощи и лечения термальных состояний, а также при укусах змей и насекомых.

Мета роботи - проаналізувати особливості лікування пацієнтів з тяжкою травмою органів черевної порожнини (ЧП) і масивною крововтратою (МК) та обгрунтувати доцільність застосування етапного лікування цієї категорії травмованих і поранених. В основу роботи покладено результати аналізу лікування 170 травмованих і поранених з ушкодженнями паренхімних органів ЧП та магістральних судин. Чоловіків було 137, жінок - 33. Віком до 50 років було 86,65 % пацієнтів. Наведено результати застосування етапного лікування пацієнтів з тяжкою травмою і крововтратою. Обгрунтовано доцільність доповнення алгоритму damage control дошпитальним етапом ground zero і етапом повторної оцінки гемостазу. Наведено приклади відносних показань до етапного лікування травмованих. Описано послідовність діагностичних і лікувально-тактичних дій хірурга у разі тяжких поєднаних ушкоджень органів ЧП і МК. Висновки: алгоритм damage control є життєво необхідним для пацієнтів з тяжкою поєднаною чи множинною травмою живота, з нестабільною гемодинамікою і масивною кровотечою. Доповнення алгоритму damage control невідкладними заходами на дошпитальному етапі (ground zero) створює послідовну систему невідкладної допомоги потерпілим з життєво небезпечними ушкодженнями.

Вперше обгрунтовано організаційні та клінічні принципи надання хірургічної допомоги постраждалим з закритою поєднаною абдомінальною травмою залежно від прогнозу перебігу травматичної хвороби. Розроблено комп'ютерну програму "Електронний архів Polytrauma", яка дозволяє створити базу даних постраждалих з політравмою, систему управління нею й об'ективізувати вибір хірургічної тактики для покращання результатів лікування. Розроблено нові способи експрес-діагностики пошкоджень органів черевної порожнини, які підвищують інформаційність діагностичного перитонеального лаважа та дозволяють визначити хірургічну тактику. Встановлено, що найбільш значимими показниками гомеостазу, які об'єктивно визначають тяжкість стану постраждалих з закритою поєднаною абдомінальною травмою, є ударний індекс, що характеризує роботу серця, коефіцієнт дихальних змін і показник напруги дихання - стан дихальної системи та коефіцієнт інтегральної тонічності та показник стабілізації тонусу судин. Встановлено пряму кореляційну залежність між тяжкістю пошкодження та тяжкістю стану, а запропонований анатомо-функціональний показник тяжкості травми обгрунтовує синдром взаємного обтяження у постраждалих з закритою поєднаною абдомінального травмою. Вперше встановлено, що у постраждалих з закритою тяжкою поєднаною абдомінальною травмою синдром взаємного обтяження маніфестується на третю добу, а у постраждалих з закритою вкрай тяжкою поєднаною абдомінальною травмою - відразу після травми. Доведено, що пріоритетність, послідовність і обсяг операційних втручань у постраждалих з закритою поєднаною абдомінальною травмою слід визначати залежно від тяжкості травми та прогнозу перебігу травматичної хвороби. Обгрунтовано доцільність скорочення обсягу невідкладного операційного втручання з наступною етапною хірургічною корекцією за умов "сумнівного" та "несприятливого" прогнозу перебігу гострого періоду травматичної хвороби у пацієнтів з закритою поєднаною абдомінальною травмою. Доведено, що за "несприятливого" прогнозу перебігу травматичної хвороби у постраждалих з закритою поєднаною абдомінальною травмою необхідно застосовувати хірургічну паузу та переоцінку прогнозу перебігу травматичної хвороби: за зміні прогнозу на "сприятливий" хірургічне втручання продовжити, а за відсутності стабілізації показників гомеостазу необхідна інтенсивна терапія в реанімаційному відділенні, що оптимізує технологію "damage соntrol".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08-3

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити доцільність і ефективність застосування відеолапароскопії у постраждалих із закритою поєднаною абдомінальною травмою (ЗПАТ). Під спостереженням перебували 392 постраждалих із ЗПАТ. 71,67 % пацієнтів були віком до 39 років. Дві анатомо-функціональні ділянки були пошкоджені у 33,67 %, три - у 42,35 %, чотири - у 21,94 %, у 2,04 % пацієнтів мали місце пошкодження голови, грудей, живота, таза і кінцівок. Тяжкість травми і прогноз травматичної хвороби (ТХ) визначали за анатомо-функціональним показником і за допомогою багатофакторного аналізу. Постраждалих зі сприятливим прогнозом ТХ було 177, із сумнівним - 124 і з несприятливим - 91. Висновки: у постраждалих із ЗПАТ, стабільною гемодинамікою і сприятливим прогнозом ТХ відеолапароскопія є діагностично цінним методом, який може бути лікувальним і дозволяє уникнути експлораційної лапаротомії.

Мета роботи - встановити доцільність застосування тунельної пластики для відновлення циркулярно втрачених покривів пальців і кисті при тракційно-компресійних травмах. Проаналізовано результати лікування 16 пацієнтів із поєднаною травмою кисті (з пошкодженнями кісток, сухожилків, порушенням кровопостачання кисті та втратою м'яких покривів) внаслідок тракційно-компресійної травми, які перебували на лікуванні у Львівській міській клінічній лікарні N 8 за період 2008 - 2009 рр. З них - 13 чоловіків і 3 жінки. У 6 (37,5 %) травмованих для відновлення циркулярно втрачених м'яких тканин пальців і тилу кисті застосовано способи пластики повношаровими покривами. Першочергово виконували: первинну хірургічну обробку рани, остеосинтез кісток, відновлювали пошкоджені сухожилки та імплантували кисть або пальці під шкіру поперекової чи пахвинно-клубової ділянки. Наступними етапами мобілізували кисть і формували функціонально придатні шкірні покриви. Висновки: застосування тунельної пластики після тракційної травми кисті дає змогу створити функціонально придатні покриви і відновити функцію кисті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Спостережено 29 пацієнтів із пошкодженням жовчного міхура і 4 - з пошкодженням позапечінкових жовчних проток. Закрита травма живота була у 22-х пацієнтів, проникні поранення - у 9-ти, а у 2-х хворих жовчні протоки пошкоджені під час холецистектомії за умови аномальної синтопії протокової системи. У всіх випадках розривів і поранень жовчного міхура операцією вибору була холецистектомія. Вибір способу операції в разі пошкодження жовчних проток проведено диференційовано. Дефект жовчних проток більше, ніж 2 см і пошкодження правої та лівої печінкових проток потребують реконструктивної операції - гепатикоєюностомії на виключеній за Roux петлі тонкої кишки. Успіх операції залежить від своєчасної діагностики пошкодження і прецизійної хірургічної техніки.

Проаналізовано результати лікування 58 хворих із запальними ускладненнями травм м'яких тканин (епікондиліт, епітрохлеїт). Комплекс лікувальних заходів включав призначення нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), глюкокортикостероїдних та антигомотоксичних середників. На основі проведених досліджень розроблено комплексну програму лікування цієї патології. Доведена доцільність та ефективність застосування гомеопатичних препаратів і позитивний результат комплексного консервативного лікування. Визначено показання до оперативного лікування.

Висвітлено досвід лікування 286 хворих із забійними і розчавленими ранами кінцівок. У 21 пацієнта рани ускладнились неклостридіальною, а у 6 - клостридіальною анаеробною інфекцією. Стандартизовано профілактичну і лікувальну тактику цього ускладнення ранового процесу. Представлено способи пластичного закриття відкритих дефектів м'яких тканин.

Досвід лікування 198 пацієнтів із закритою поєднаною абдомінальною травмою дозволив окреслити особливості операційного втручання на органах черевної порожнини (ЧП) при політравмі, які полягають у певній послідовності хірургічних маніпуляцій і виборі обсягу операції залежно від тяжкості травми. Виконання лапаротомії при пошкодженнях органів ЧП у постраждалих із закритою поєднаною абдомінальною травмою має свої особливості і повинно виконуватись у певній послідовності. Першочерговим завданням є швидка зупинка кровотечі і відновлення об'єму циркулюючої крові для уникнення гострої смерті травмованого. Подальша хірургічна тактика залежить від тяжкості стану пацієнта: чим тяжчий стан травмованого, тим менший обсяг хірургічних маніпуляцій і тим більш інтинсивною повинна бути терапія.

Причинами високої летальності та інвалідності при поєднаній травмі є те, що специфіка організації медичної допомоги при поєднаній травмі взагалі не виділяється із загальних принципів медичної допомоги при пошкодженнях. На сьогодні дискусійними залишаються питання невідкладної допомоги постраждалим із тяжкою поєднаною травмою і травматичним шоком, питання координатора - "форварда" команди лікарів і постійного лікуючого лікаря. Зарубіжною літературою доведено, що організація надання медичної допомоги постраждалим із тяжкою поєднаною травмою дозволяє знизити летальність у гострому періоді травматичної хвороби на 15,0 % і сприяє зменшенню частоти ускладнень до 31,4 %. На наш погляд, вирішення цієї проблеми - в розумінні сучасної концепції патологічних процесів, що розвиваються в організмі при тяжкій поєднаній травмі, і власне концепції травматичної хвороби. Так, тяжкі механічні пошкодження не тільки життєво небезпечні внаслідок травми, але й є пусковим механізмом для розвитку полісистемних і поліорганних порушень, що загрожують життю потерпілого в подальші періоди травматичної хвороби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08-5

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Клінічні спостереження за 269-ма пацієнтами з вогнепальними пораненнями кінцівок надали змогу виділити 4 типи пошкодження трубчатих кісток: багатоуламковий перелом, перелом на відстані, дірчатий перелом і півмісяцевий перелом. Вогнепальні переломи потребують етапного хірургічного лікування. Основними компонентами первинного хірургічного лікування вогнепальних поранень кінцівок є хірургічна обробка рани, фіксація кісткових уламків апаратом зовнішньої фіксації, замісна і антибактерійна терапія. Заміна методу фіксації перелому на внутрішній остеосинтез можлива тільки після купування запального процесу і загоєння вогнепальної рани.