Встановлено, що перебіг захворювання визначається локалізацією та характером патологічного процесу та синергічною дією ускладнень. Комплексний статистичний аналіз чинників, що визначають перебіг захворювання, з'являється основою для створення математичної моделі, яка сприяє розробці ефективної системи прогнозування термінів розвитку повторних розривів артеріальних аневризм і дозволяє раціональніше планувати тактику превентивної терапії можливих ускладнень на різних етапах перебігу мозкового інсульту.

Коронавірусна інфекція є системною патологією, що викликає ураження нервової системи. Залучення центральної нервової системи при COVID-19 різнорідне як за клінічними проявами, так і за основними механізмами. Механізми взаємодії SARS-CoV-2 з нервовою системою включають пряме пошкодження вірусом центральної нервової системи, запально-опосередковане пошкодження, тромботичне пошкодження, а також ураження в результаті гіпоксії і порушення гомеостазу. У результаті впливу багатофакторних механізмів (вірусні, імунні, гіпоксичні, гіперкоагуляційні) інфекція SARS-CoV-2 може викликати цілий спектр неврологічних захворювань, залучаючи як центральну, так і периферичну нервову систему, а також ефекторні органи. Найбільш часто зустрічаються запаморочення, головний біль, зміна рівня свідомості, гострі цереброваскулярні захворювання, гіпогевзія, гіпосмія, периферичні невропатії, порушення сну, делірій, невралгія, міалгія. Встановлено, що структурні й функціональні зміни в різних органах і системах, а також багато неврологічних симптомів зберігаються після COVID-19 тривалий час. Незважаючи на численні клінічні звіти про неврологічні й психіатричні симптоми COVID-19, як і раніше, складно встановити, чи пов'язані вони з прямим або непрямим впливом вірусної інфекції, чи є вторинними щодо гіпоксії, сепсису, цитокінової реакції і поліорганної недостатності. Проникнувши в головний мозок, COVID-19 може впливати на роботу інших органів і систем, а також організму в цілому. З огляду на механізми ушкодження особи, які вижили після COVID-19, у яких інфекція досягла головного мозку, можуть стати сприйнятливими до інших серйозних захворювань, таких як хвороба Паркінсона, зниження когнітивних функцій, розсіяний склероз та інші автоімунні захворювання. З урахуванням багатофакторного патогенезу COVID-19, що призводить до тривалого персистування клінічних симптомів у результаті порушення нейропластичності й нейрогенезу з формуванням холінергічної недостатності, доцільне застосування препарату Нейроксон у дозуванні 1000 мг на добу, розділених на 2 прийоми, протягом 30 днів. Також доцільним видається рекомендувати більш тривалий медичний нагляд і контроль за людьми, які перехворіли на COVID-19, для профілактики, своєчасного виявлення й корекції віддалених ускладнень.

Мозковий інсульт залишається провідною причиною смерті та обмежень життєдіяльності у світі та, зокрема, в Україні. Після перенесеного мозкового інсульту спостерігається підвищений ризик нового мозкового інсульту (9 - 15 % протягом 1-го року). Майже чверть мозкових інсультів є повторними. Близько 80 % повторних мозкових інсультів можна уникнути завдяки модифікації способу життя (здорове харчування, достатній обсяг фізичної активності, нормалізація маси тіла, відмова від тютюнопаління та зловживання алкоголем) і контролю хронічних захворювань, таких як артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіперліпідемія та фібриляція передсердь. Ключем до ефективної вторинної профілактики є визначення етіології мозкового інсульту, що потребує проведення первинного обстеження в усіх випадках і низки додаткових досліджень за потреби. Найчастішими причинами ішемічних мозкових інсультів є кардіогенна емболія, атеросклероз великих мозкових артерій (макроангіопатія) та хвороба дрібних судин мозку (мікроангіопатія), у третині випадків ішемічний мозковий інсульт має іншу, рідкіснішу, причину або попри ретельне обстеження його причина залишається невідомою (криптогенні мозкові інсульти). Висвітлено сучасні підходи до класифікації ішемічних мозкових інсультів та визначення їх етіології (від найчастіших до рідкісних причин). Ретельний пошук причини мозкового інсульту має особливе значення у пацієнтів молодого віку (від 18 до 50 років) з очікуваною великою тривалістю життя. Детально розглянуто можливості скринінгу щодо субклінічної фібриляції передсердь шляхом тривалого моніторингу серцевого ритму за допомогою імплантованих пристроїв та діагностику моногенетичних причин мозкового інсульту. Особливу увагу приділено хворобі Фабрі, для якої існує ефективне лікування.