Обгрунтовано підвищення інформативності тестування вод поверхневих джерел водопостачання та питної води завдяки використанню гладенької шпоркової жаби (Xenopus laevis Daudin, 1802). Як метод досліджень використовували біотестування за тест-реакцією іммобілізації озерної жаби (Rana ridibunda Pallas, 1771) і X. laevis з 8-добовою експозицією особин. Встановлено, що під час біотестування за відсутності іммобілізації R. ridibunda не виявлено токсичності дослідних вод, а за іммобілізації X. laevis визначено низький рівень водної токсичності у межах 25 - 50 %. Оцінювання хронічної токсичності вод поверхневих джерел водопостачання та питної води доцільно проводити за допомогою методу біотестування на X. laevis, які виявились більш чутливими до низьких рівнів забруднень, у середньому на 28,2 % - у гострому досліді тривалістю 4 доби і на 41,3 % - у хронічному досліді тривалістю 8 діб, ніж традиційні тест-об'єкти R. ridibunda.