Показатели гомеостаза привитых стафилококковым очищенным адсорбированным анатоксином доноров, ранее ревакцинированных против столбняка, изучены у 70 добровольцев в возрасте от 20 до 40 лет. Установлено, что привлечение доноров плазмафереза к последовательной иммунизации столбнячным и стафилококковым анатоксинами не вызывает негативных сдвигов в показателях гомеостаза. Результаты исследований показывают, что возможно привлекать к иммунизации стафилококковым анатоксином доноров, ранее ревакцинированных против столбняка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.23-29 + Р514.64-29

Рубрики:

Дифтерія

Правець

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив способу іммобілізації біоліганду на чутливість тест-системи. Підібрано оптимальні умови для ковалентної взаємодії функціональних груп біоліганду з функціональними групами носія. Проаналізовано різницю між фізичною адсорбцію та ковалентною взаємодією.

Проаналізовано 40 випадків правця у Донецькому регіоні за останнє десятиріччя. Летальність від правця була 57,2 %. Виявлено невідповідність даних про щеплення і фактичних рівнів специфічного антиправцевого імунітету у хворих: 64 % хворих мали відомості про щеплення, в той же час 76,4 % осіб не мали захисних рівнів антитоксичних антитіл. Тільки 35 % хворих одержали екстренну імунізацію після травми за допомогою АП-анатоксину, але фактично всі вони потребували активно-пасивної імунізації за допомогою протиправцевої сироватки. Аналіз показав необхідність реорганізації системи профілактичних щеплень серед осіб похилого віку, системи екстренної імунопрофілактики правця за рахунок повного охоплення серологічними дослідженнями протиправцевого імунітету у травмованих.

Проанализированы 40 случаев столбняка в Донецком регионе за последнее десятилетие. Летальность от столбняка была 57,2 %. Выявлено несоответствие данных о прививках и фактического уровня специфического противостолбнячного иммунитета у больных: 65 % больных имели сведения о прививках, в то же время 76,4 % лиц не имели защитного уровня антитоксических антител. Только 35 % больных получили экстренную иммунизацию после травмы АС-анатоксином, а фактически все они нуждались в активно-пассивной иммунизации с помощью противостолбнячной сыворотки. Анализ показал необходимость реорганизации системы профилактических прививок среди лиц пожилого возраста, системы экстренной иммунопрофилактии столбняка за счет полного охвата серологическими исследованиями противостолбнячного иммунитета у травмированных.

Представлен обзор современных данных по эпидемиологии, этиологии, патогенезу, клинике, интенсивной терапии столбняка. Отмечено, что наибольшее число заболеваний столбняком отмечается в период войн. Однако и в мирное время столбняк встречается довольно часто: ежегодно в мире умирает около 160 000 человек. В разделе "Этиология, патогенез" отображены данные, касающиеся биохимии тетанолизина и тетаноплазмина, дано определение автономной дисфункции. Представлены классификация тяжести столбняка (ABLETT), диагностические тесты столбняка (Tetanus Outbreak Control Guidelines February 2014). Декларировано, что Intravenous immuneglobulin - IVIG содержит столбнячный антитоксин и может быть использован, если противостолбнячный иммуноглобулин недоступен. Отображены рекомендации по ведению столбняка (Guidelines for the management of accidental tetanus in adult patient 2011). Прогноз исхода заболевания соответствует динамике Control Guideline for Public Health Units 2012.

Проведено аналіз показників захворюваності на правець в Україні за період 2010 - 2016 рр. та в інших країнах Європи за період 2010 - 2015 рр. Установлено, що в Україні на відміну від решти країн Європейського регіону спостерігається активізація епідпроцесу правця серед дитячого населення, реєструються випадки захворювань у вікових групах 1 - 4 та 5 - 9 років. Досліджено динаміку популяційного протиправцевого імунітету населення України за період 2009 - 2014 рр. Виявлено тенденцію до швидкого зменшення напруженості популяційного протиправцевого імунітету у всіх вікових групах, формування значного прошарку серонегативних до правця та умовно-захищених осіб.

Наведено дані щодо захворюваності на правець у Дніпропетровській області з 2014 по 2017 рр. На сьогодні з урахуванням зниження імунного прошарку населення нашої країни розглянуто клінічні дані перебігу правця в споживача ін'єкційних наркотиків та обговорено необхідність настороги як лікаря первинної ланки, так і вузьких спеціалістів щодо можливості виникнення правця в нещеплених осіб. Лікарі мають брати до уваги правець під час диференціальної діагностики менінгіту, судомного синдрому тощо, особливо у споживачів ін'єкційних наркотичних речовин, які є групою ризику з цього захворювання у всіх країнах світу, у тому числі й в Україні. Обговорено помилки та шляхи проведення диференціальної діагностики у разі встановлення первинного діагнозу хворому. Акцентовано увагу на необхідності проведення вакцинації проти правця неімунного населення.

Внаслідок низького рівня планової вакцинації в Україні в останні роки спостерігається високий рівень захворюваності на правець серед дитячого населення. Проаналізовано клінічний випадок захворювання на правець у невакцинованої дитини дошкільного віку, висвітлено проблеми, з якими стикається лікар під час лікування генералізованої тяжкої форми цієї хвороби. Мета роботи - з'ясувати причини розвитку, особливості перебігу та лікування генералізованої форми правця у дітей. Доведено необхідність підвищення рівня планової вакцинації для створення колективного імунітету проти правця. Також потребують оновлення підходи до лікування правця в Україні. Висновок: проблема профілактики, діагностики та лікування правця в Україні залишається актуальною. Це підтверджує наведений клінічний випадок. Збільшення кількості вакцинованих осіб запобігатиме захворюваності на правець і розвитку особливо складних у лікуванні генералізованих форм цієї хвороби. Лікування тяжких форм правця потребує сучасних знань і підходів для зменшення інвалідизації хворих та зниження летальності.

Останніми роками зросла захворюваність на правець в Україні, що зумовлено порушеннями у проведенні як планової активної, так і активно-пасивної імунізації, відсутністю належної сaнітaрно-освітньої роботи та наявністю регіонів з високим ризиком зараження. Висвітлено основні положення епідеміології і патогенезу правця. Проаналізовано сучасні аспекти етіотропної, специфічної та неспецифічної патогенетичної, симптоматичної терапії з урахуванням переваг та недоліків тих чи інших методик. Мета роботи - провести аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел літератури з метою вивчення та узагальнення доказової бази, що використовується в даний час, та експериментальної фармакологічної терапії надання медичної допомоги хворим на правець. Висновки: лікування правця вимагає спільних зусиль і координованої взаємодії лікарів багатьох фахів: інфекціоністів, хірургів, анестезіологів, та застосування ними на практиці сучасних методик з урахуванням світового досвіду. Важливим фактором, що визначає результат лікування правця, безсумнівно є терміни початку лікування після встановлення діагнозу.

За різними джерелами, існують свідчення, що три захворювання і характерні симптоми були описані ще Гіппократом. Ефективна комбінована вакцина проти кашлюка, дифтерії та правця була ліцензована 70 років тому. Незважаючи на це, на сьогодні в Україні через низький рівень охоплення актуальними залишаються клінічні запитання про ці хвороби. Обговорено збудники, клінічні форми, особливості діагностики та лікування даних захворювань.

За різними джерелами, існують свідчення, що три захворювання і характерні симптоми були описані ще Гіппократом. Ефективна комбінована вакцина проти кашлюка, дифтерії та правця була ліцензована 70 років тому. Незважаючи на це, на сьогодні в Україні через низький рівень охоплення актуальними залишаються клінічні запитання про ці хвороби. Обговорено збудники, клінічні форми, особливості діагностики та лікування даних захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.0 + Р514.23 + Р514.64

Рубрики:

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Дифтерія

Правець

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження присвячено проблемі поширення випадків тяжких форм правця, які продовжують реєструватися по всьому світу. Особливо схильне до ризику захворіти населення країн з низьким рівнем вакцинації, включаючи і Україну. Незважаючи на зростання рівня вакцинації АКДП в нашій країні серед дорослих і дітей, він залишається недостатнім, що призводить реєстрації нових випадків правця. Мета дослідження - аналіз основних напрямків у лікуванні правця. Автори провели пошук інформації в електронних базах даних, таких як MEDLINE/Pub Med і Google Scholar за останні 20 років. Пошук проводився за такими термінами, як правець, лікування, бензодіазепіни, протиправцевий імуноглобулін, магнезії сульфат, трахеостомія (медичні тематичні рубрики). В роботі проаналізовано основні компоненти сучасного лікування, які включають видалення збудника шляхом ретельної хірургічної обробки ран, раціональну антибіотикотерапію. Препаратами вибору для знищення вегетативних форм збудника є бензилпеніцилін і метронідазол, але також можуть бути використані антибактеріальні препарати інших груп (макроліди, тетрацикліни, цефалоспорини). Специфічна імунотерапія протиправцевим імуноглобуліном надає змогу нейтралізувати токсин, що вільно циркулює в крові. Особам, які не мають даних про вакцинацію, також показано введення правцевого анатоксину. Дискусійним питанням залишається інтратекальне введення протиправцевого імуноглобуліну. У лікуванні судом перевагу мають препарати групи бензодіазепінів. Також можуть бути використані інфузії високих доз магнезії, дексметомедіна, баклофена, пропофолу або їх комбінація. За вираженої м'язової ригідності використовуються міорелаксанти недеполяризуючої дії. У разі розвитку тривалого спазму може бути рекомендований ботулотоксин А у вигляді ін'єкції у периферичні м'язи. Для боротьби з автономною дисфункцією нервової системи застосовуються b-блокатори (есмолол), дексметомедін, клонідин. Важливе значення має підтримуюча терапія, спрямована на забезпечення хворого повноцінним харчуванням. Адекватна вентиляція з проведенням ранньої трахеостомії надає змогу уникнути ускладнень тривалої інтубації. Зазначені методи надають змогу суттєво знизити летальність від правця зі 100 % (у разі відсутності лікування) до 10 - 20 %.