Розглянуто актуальну проблему сучасного драматичного театру - інтерпретацію класичної драматургії. Проаналізовано проблему на прикладі спектаклю "Міщанин на дворянстві" Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського.

Рассмотрена актуальная проблема современного драматического театра - интерпретация классической драматургии. Проанализирована проблема на примере спектакля "Мещанин на дворянстве" Севастопольского академического российского драматического театра им. А.В.Луначарского.

The actual problem of modern legitimate drama considers in article - interpretation of classic dramaturgy. The author analyses a problem on the petty "Bourgeois theatrical example on nobleman" of the Sevastopol academy Russian legitimate drama in the Lunacharskiy.

Подано порівняльну характеристику роботи гуртків спортивного бального танцю при школах і клубах спортивного танцю (КСТ). Висвітлено мету і завдання, які повинні бути вирішені протягом першого року навчання. Обгрунтовано необхідність урахування вікових особливостей дітей-початківців і визначено відповідні форми та методи навчання. Подано рекомендації щодо розучування окремих танців стандартної та латиноамериканської програм.

Дана сравнительная характеристика работы кружков спортивного бального танца при школах и клубах спортивного танца (КСТ). Раскрыты цель и задачи, которые должны быть решены на протяжении первого года обучения. Отмечено, что возрастные особенности детей, начинающих обучаться танцам, определить соответствующие формы и методы обучения. Даны рекомендации относительно обучения отдельных танцев стандартной и латиноамериканской программ.

Comparative characteristic of sport ballroom dance study groups' work at schools and clubs is done in scientific article. Aim and tasks that must be solved during the first studying year are illustrated. Much attention is paid to the necessity of thetaking into account age peculiarities of beginners; the appropriate studying forms and methods are determined too. The recommendation according the studying concrete dances of standard and Latin-American program are given.

Обгрунтовано необхідність залучення творчої біографії російського класика М. Глінки, а також значної частини його композиторського доробку (фортепіанних танцювальних мініатюр) до контексту російської бальної культури «золотої доби», що хронологічно перетинається із роками життя композитора. Актуальність обраної теми обумовлена значними змінами, що відбулися у погляді як на російську культуру відповідного часу, так і безпосередньо на творчість М. Глінки. Посилення зацікавленості до різноаспектних проявів культури повсякдення та дослідження специфіки їх взаємодії з іншими художніми контекстами значно вплинули на сталу, по відношенню щодо глінкінської творчості, дослідницьку парадигму. Зауважено, що реконструкція закономірностей російської бальної культури у контексті феномену повсякдення та роль бальної граматики у творчій біографії М. Глінки зумовили основну дослідницьку мету роботи. Розгляд у такому ракурсі творчої біографії композитора виявив численні взаємозв’язки між різними культурними явищами епохи, дотичними до різних проявів - прикладного та художнього - культури повсякдення. Доведено, що це відкриває нові контексти власне глінкінської творчої біографії та по-новому проявляє функційні можливості його фортепіанної танцювальної музики, а також призводить до зміни сталих аксіологічних тверджень у діалозі "повсякденно-ужиткового" та "художньо-довершеного", що становить сьогодні одну із принципово актуальних тем світової гуманітаристики.

Досліджено конкурсний бальний танець у контексті хореографічного мистецтва XX - початку XXI ст. Узагальнено основні теоретичні підходи до виявлення специфіки конкурсного танцю в бальній хореографії, наведені у творчості багатьох науковців, теоретиків і практиків цього виду мистецтва в історичному, мистецтвознавчо-теоретичному та практично-методичному аспектах. Простежено еволюцію феномену конкурсного танцю та його провідну роль у розвитку бальної хореографії. Визначено структурні форми конкурсного танцю як важливого механізму збагачення й оновлення бальної хореографії. Висвітлено питання формування хореографічного репертуару, відтворення художнього образу, удосконалення техніки виконання, хореографічної освіти. Проаналізовано творчі складнощі та суперечності розвитку конкурсних танців, які містяться у введенні фігур підвищеної складності, неорганічних для бальної хореографії, а також надмірної швидкості рухів, що запозичена зі спортивної гімнастики, фігурного катання, вуличних танців, акробатики.

Висвітлено одне з найбільш значущих соціокультурних явищ російської історії, яке виникло на грунті європейської бальної практики, а з часом набуло національних властивостей і знайшло різноманітне висвітлення у музичному мистецтві. Зазначено, що в Росії функціонувала особлива модель бальної церемонії ("російський бал"), яка зумовила специфіку її музичного оформлення та художнього втілення в музиці XIX ст. Визначено етапи еволюції бальної практики, охарактеризовано її музичний складник, що знаходився у постійному оновленні відповідно до жанрово-стильових тенденцій часу. Охарактеризовано процес перетворення балу з урочистої події державної важливості на факт особистої біографії його учасників, що призвело до виникнення у різних видах мистецтва особливого тематичного прошарку, пов’язаного із художнім сприйняттям цієї події. На підставі аналізу оркестрових, фортепіанних, камерно-вокальних та оперних творів, у яких знайшла втілення тема балу, виявлено принципи відтворення "бальної фабули" та основні різновиди "бального сюжету", що виникає у конкретному музичному творі внаслідок різнопланової взаємодії трьох драматургічних ліній: жанрово-побутової, лірико-психологічної та містичної. Узагальнено художній досвід відтворення російського балу, встановлено два варіанти репрезентації балу: як художнього цілого (наприклад, у фортепіанних циклах А. Рубінштейна "Бал" і "Костюмований бал") та як частини художнього цілого (як в операх М. Глінки, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, Е. Направника). Запропоновано розгляд балу як музично-сценічної проблеми на прикладі порівняння чотирьох трактувань опери П. Чайковського "Євгеній Онєгін": Ю. Тємірканова (1983), В. Гергієва - Р. Карсена (2007), Д. Баренбойма - А. Брет (2007), О. Ведернікова - Д. Чернякова (2008).

Визначено основні психологічні функції й якості особистості, що відіграють вирішальну роль в успішному виконанні спортивних бальних танців. Розкрито психологічну структуру знань, які необхідно засвоїти у процесі навчання та тренування. Показано місце та значення таких специфічних форм функціонування людської психіки, як уява та фантазія у спортивному бальному танцюванні. Досліджено процес створення танцювальної композиції, встановлено, що основою формування хореографічних образів є поєднання творчої уяви чи фантазії, інтуіції та наслідування.

Рассмотрены основные психологические функции и качества личности, играющие решающую роль в успешном исполнении спортивных бальных танцев. Раскрыта психологическая структура знаний, которые необходимо усвоить в процессе обучения и тренировки. Показаны место и значение таких специфических форм функционирования человеческой психики, как воображение и фантазия в спортивном бальном танцевании. Исследован процесс создания танцевальной композиции, установлено, что основой формирования хореографических образов являются единение творческого воображения или фантазии, интуиции и наследывания.

Проаналізовано основні вектори дослідження проблем бальної хореографії. З'ясовано, що осмислення вітчизняної бальної хореографії у другій половині XX ст. відбувалося здебільшого під тиском потужної ідеологічної догматики, відхід від орієнтирів якої обумовив необхідність формування нового погляду на сутність бального танцю.

Проанализированы основные векторы исследования проблем бальной хореографии. Установлено, что осмысление отечественной бальной хореографии во второй половине XX ст. произошло преимущественно под давлением мощной идеологической догматики, отход от ориентиров которой обусловил необходимость формирования нового взгляда на сущность бального танца.

Висвітлено актуальність проблеми пошуку виразних засобів танцю для втілення балетмейстерських задумів. Розкрито суть поняття "абстрактний танець" і досліджено його виразні можливості як матеріалу хореографічного мистецтва. Зроблено висновок про те, що ідея абстрактних танцювальних ансамблів супроводжує балетний театр впродовж всього його існування.

Дискусійною залишається проблема місця та ролі "радянської програми" у конкурсному бальному танцюванні в СРСР, що являла стилізацію народних танців. Зазначено, що у 60 - 80 рр. ХХ ст. проведено низку заходів з поширення не лише в парних, а й масових формах ансамблевого сценічного та побутового виконання бальних танців "радянської програми". Зроблено висновок, що примусова політика впровадження цих танців викликала відразу у виконавців, що прагнули опановувати латиноамериканську та європейську програми, хоча можна виявити низку позитивних рис (розширення лексично-образного діапазону виконавців, розвиток балетмейстерської думки, напрацювання на шляху стилізацій, демократизм, можливість виконання у масових формах тощо), що сприяли розвитку хореографічного мистецтва загалом.

Уперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз історичних умов формування та розвитку бальної хореографії (БХ) у широкому соціокультурному контексті. Досліджено головні етапи еволюції БХ від появи найпростіших танцювальних форм на аристократичних зібраннях XII ст. до процесів стандартизації і трансформації БХ у XX - XXI ст. Виявлено зв'язки БХ з іншими видами хореографічного мистецтва, виконано структурно-функціональний аналіз сучасного бального танцю. Досліджено історичні витоки та специфічні риси різних національних шкіл бального танцю. Окреслено тенденції розвитку БХ різних регіонів планети, в тому числі в Європі, Північній і Південній Америках, Африці, Австралії, деяких країнах Далекого Сходу. Проаналізовано провідні характеристики й особливості БХ у незалежній Україні й інших країнах пострадянського регіону. Висвітлено вітчизняну систему підготовки фахівців бального танцю в умовах хореографічних клубів і вищої професійної освіти. Визначено актуальні для української культури напрями взаємодії БХ і медіапростору. Досліджено конкурсно-спортивну практику, а також сучасну бальну культуру у форматі віденських балів та історичних реконструкцій старовинних бальних танців.

Продемонстровано, що на початку 50-х рр. ХХ ст. в СРСР існувало три позиції щодо розвитку бального танцю: заборона сучасних танців та танцювальних майданчиків; поширення і розвиток сучасних бальних танців, опанування західних танців; створення й популяризація репертуару радянських бальних танців. Але жодна з них не стала моностратегією розвитку бального танцю в СРСР. У другій половині 50-х рр. ХХ ст. бальний танець в СРСР став на шлях компромісного, з політико-ідеологічного погляду державно-партійної номенклатури, розвитку, що поєднував опанування стандартизованих західних танців та танців радянської програми.

Виявлено історичні процеси розвитку бальної хореографії в Північній Америці кінця ХIХ - поч. ХХI ст. Методологія дослідження базується на принципах об'єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, а для досягнення мети - використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна. Вперше здійснено спробу наукового дослідження актуальних питань проблематики розвитку бальної хореографії в Північній Америці, кінця ХIХ - поч. ХХI ст. Висновки: з'ясовано особливості північноамериканської школи бальної хореографії. Саме США стали батьківщиною ексцентричних танців, тут зазнали стилістичної трансформації бальні танці латиноамериканського походження, виникли оригінальні бальні танці. Важливим для світового розвитку бальної хореографії стала популярність американського кіно, діяльність відомих майстрів бальної хореографії, а також становлення унікального стилю виконання Smooth and Rhythm.

Висвітлено історичні, історіографічні та теоретичні аспекти дослідження бального танцю. Здійснено структурно-функціональний аналіз бальної хореографії як підсистеми культури. Виявлено особливості розвитку цього виду мистецтва в різних історичних умовах. Проаналізовано специфіку сучасної бальної хореографії в Україні та інших країнах світу.

Мета роботи - аналізування історичних процесів розвитку бальної хореографії у Південній Америці, кінця ХVII - поч. ХХI ст. Вперше здійснено спробу наукового дослідження актуальних питань проблематики розвитку бальної хореографії у Південній Америці, кінця ХVII - поч. ХХI ст. Висвітлено особливості історичних процесів розвитку бальної хореографії у Південній Америці кінця ХVII - поч. ХХI ст. Загальними особливостями латиноамериканської програми є відсутність щільного контакту між виконавцями (тут здебільшого зберігається контакт рук, дозволена відстань піж партнерами, а також елементи сольної танцювальної імпровізації) та більш розкутий зовнішній вигляд (короткі, відкриті сукні та костюми по фігурі). Доведено, що бальна хореографія у країнах Латинської Америки є складовою культурного життя, існуючи у всіх своїх формах - як соціальні танці, сценічна хореографія, як спортивно-конкурсний рух. Встановлено, що Латиноамериканський регіон є батьківщиною багатьох танцюристів екстра-класу. Мультикультурне середовище та національні традиції сприяють підготовці фахівців-хореографів, які блискуче опановують і близькою за пластикою латиноамериканською програмою, і європейськими танцями. У країнах Латинської Америки працюють й відділення компанії Arthur Murray International, Inc. Танцювальні класи Артура Мюррея розташовані у Пуерто-Рико, Мексиці, Перу та Бразилії.

Проаналізовано етапи становлення, розвитку та утвердження хореографічних постановок як невід'ємної частини сценічного дійства вистави, що сприяють розкриттю режисерського бачення твору. Розглянуто значення аудіальних та візуальних непла- стичних елементів хореографічної вистави (сценографії, музичного оформлення та драматичної основи) в контексті розвитку цілісного образу сценічного твору. Досліджено інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціального та театрального виступу; розглянуто синтез емоційної, експресивної, чуттєвої та пропріорицепторної складової танцю у контексті сценічного хореографічного виступу. Теоретично осмислено проблеми новаторських виражальних засобів сценічного бального танцю шляхом аналізу творчого пошуку хореографічної мови провідних світових балетмейстерів-постановників початку XXI ст. Виявлено причини, специфіку та закономірності виникнення і розвитку нових виражальних засобів у постановках сучасної сценічної бальної хореографії.

Дискусійною залишається проблема місця та ролі "радянської програми" у конкурсному бальному танцюванні в СРСР, що являла стилізацію народних танців. Зазначено, що у 60 - 80 рр. ХХ ст. проведено низку заходів з поширення не лише в парних, а й масових формах ансамблевого сценічного та побутового виконання бальних танців "радянської програми". Зроблено висновок, що примусова політика впровадження цих танців викликала відразу у виконавців, що прагнули опановувати латиноамериканську та європейську програми, хоча можна виявити низку позитивних рис (розширення лексично-образного діапазону виконавців, розвиток балетмейстерської думки, напрацювання на шляху стилізацій, демократизм, можливість виконання у масових формах тощо), що сприяли розвитку хореографічного мистецтва загалом.

Пріоритетним напрямом роботи кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету є підготовка компетентного конкурентоспроможного фахівця у галузі хореографічного мистецтва, здобуття студентом професійних компетентностей в сфері виконавського мистецтва, балетмейстерської, викладацької, методичної діяльності, початкової, профільної, фахової передвищої мистецької освіти. Навчально-методичний посібник «Хореографічні нариси XXI століття: поліаспектний навчально-методичний абрис» сформований у відповідності до компонент освітньо-професійної програми, яка розроблена експертною групою кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету. Освітньо- професійна програма «Хореографія» заснована на компетентнісному підході підготовки здобувачів вищої освіти бакалаврського та магістерського рівнів у галузі знань 02 «Культура і мистецтво» зі спеціальності 024 «Хореографія». Метою створення навчально-методичного посібника є допомога студентам у самостійному опрацюванні окремих тем освітніх компонент. Дане видання допоможе студенту оволодіти інструментарієм для його подальшого застосування у сферах танцювального виконавства та балетмейстерської діяльності, сформує здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в хореографії, мистецькій освіті, виконавській діяльності, що передбачає застосування певних теорій та методів хореографічного мистецтва. Теоретико-методичний аспект видання зорієнтований на досягнення програмних результатів навчання за освітніми компонентами ОП з урахуванням концепції сталого розвитку України й використанням інноваційних технологій та методик у галузі хореографії. Вагому роль у формуванні освітнього контенту відіграв особистий багаторічний досвід роботи викладачів кафедри хореографії РДГУ, регулярні стажування у вітчизняних та світових практиків.