Обстежено 220 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 100 жінок, оперованих з приводу синдрому полікістозних яєчників, контрольну групу - 120 жінок, які мали нормальну менструальну та дітородну функцію у репродуктивному віці. Встановлено, що у жінок основної групи значно раніше, ніж у групі контролю, виникає порушення менструального циклу та настає менопауза. З порушенням менструальної функції підвищується концентрація гонадотропінів з переважанням вмісту лютеінізуючого гормону, підвищується рівень пролактину та тестостерону, значно знижується секреція естрадіолу.

Обстежено 155 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 75 пацієнток, яким проведено клиноподібну резекцію яєчників з приводу синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), контрольну групу - 80 здорових жінок репродуктивного віку. Встановлено, що у перименопаузі у жінок основної групи має місце гіперандрогенія, на тлі якої значно частіше, ніж у групі контролю виникає ожиріння (56 %), порушення толерантності до вуглеводів (32 %), цукровий діабет ІІ типу (10,7 %). Одержані дані свідчать про те, що наявність СПКЯ в анамнезі підвищує ризик виникнення метаболічних порушень у перименопаузі.

Проведено лікування клімактеричного синдрому препаратом "Фемостон" у 24-х жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) в анамнезі та порушенням вуглеводного обміну в перименопаузі. Показано, що на тлі терапії зникають клімактеричні розлади, зменшується гіперандрогенія, знижується маса тіла, покращуються показники ліпідного обміну, не відбувається погіршення показників вуглеводного обміну. Одержані результати дозволяють розглядати "Фемостон", як препарат вибору для лікування клімактеричного синдрому у жінок із СПКЯ в анамнезі.

Синдром поликистозных яичников (СПКЯ) является распространенным эндокринным расстройством, развивающимся у 10 - 15 % женщин репродуктивного возраста. В течение последних двух десятилетий активно изучается эффективность применения инозитолов в нормализации клинических и гормональных нарушений, связанных с СПКЯ. Инозитол и его стереоизомеры классифицируются как инсулиносенсибилизаторы и действуют в качестве второго проводника путей передачи инсулина. Наиболее изученными в настоящее время являются два из девяти существующих стереоизомеров - мио-инозитол и D-хиро-инозитол, которые играют важную роль в физиологии и лечении СПКЯ. Цель исследования - изучение эффективности применения Проталиса у больных с СПКЯ. Обследовано 40 женщин с СПКЯ (средний возраст 24,4 +- 0,8 года), резистентных к проводимому ранее лечению кломифена цитратом. Проталис назначался в течение трех месяцев, после окончания приема Проталиса для восстановления фертильности применяли кломифена цитрат по стандартной схеме. Определяли уровни лютеинизирующего гормона, фолликулостимулирующего гормона, глобулина, связывающего половые гормоны, общего тестостерона, антимюллерового гормона, гомоцистеина, фолиевой кислоты, рассчитывали индекс свободных андрогенов. Исследовали в сыворотке крови инсулин натощак и через 120 минут после нагрузки глюкозой, рассчитывали индекс НОМА-IR, изучали показатели липидного обмена. Монотерапия Проталисом позволила нормализовать менструальный цикл у 52,5 % участниц исследования, восстановить овуляцию у 40 %, способствовала наступлению беременности у 7,5 % больных с СПКЯ, в комбинации с кломифена цитратом у 27,5 % женщин, ранее устойчивых к кломифена цитрату. Не выявлено динамики изменения индекса массы тела, соотношения окружность талии/окружность бедер и гирсутизма. Установлено уменьшение гиперандрогении за счет снижения тестостерона и повышения глобулина, связывающего половые гормоны, улучшились показатели углеводного, липидного обмена, фолатного статуса. Монотерапию Проталисом можно рекомендовать больным с СПКЯ в качестве предварительной подготовки, потенцирующей эффекты кломифена цитрата, при наличии инсулинорезистентности. Целесообразно рассмотреть применение Проталиса в комплексе с препаратами, применяемыми при стандартных схемах лечения СПКЯ.