Наведено результати досліджень неординарного багатошарового поселення (мезоліт-козацької доби), розташованного між сучасними селами Ходосівка та Лісники в південному Київському передмісті. Охарактеризовано особливості польових досліджень, проаналізовано отримані знахідки та закономірності їх присутності в даній поселенській структурі. Розкрито роль і місце даного соціально-економічного феномену в історії регіону. Охарактеризовано пам'ятки округи розкопуваного селища. Наведено результати експериментального вивчення давньоруських об'єктів, ремесел і промислів, зокрема, давнього гончарства, залізоробної справи, смолокуріння.

Приведены результаты исследований неординарного многослойного поселения (мезолит-казацкого периода), расположенного между современными селами Ходосовка и Лесники в южном Киевском пригороде. Охарактеризованы особенности полевых исследований, проанализированы полученные находки и закономерности их присутствия в данной поселенческой структуре. Раскрыты роль и место данного социально-экономического феномена в истории региона. Охарактеризованы памятки округи раскапываемого селения. Приведены результаты экспериментального изучения древнерусских объектов, ремесел и промыслов, в частности, древнего гончарства, изготовления железа, смолокурения.

Систематизовано та проаналізовано крем'яний інвентар 8-ми неолітичних культур. До наукового обігу введено типолого-статистичні характеристики крем'яних колекцій низки нових та давно відомих поселень. Уточнено культурну атрибуцію та хронологічну позицію ряду пам'яток. Підтверджено, що за винятком носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки та пам'яток типу Есмані та Скуносово неоліту ямково-гребінцевої кераміки, неолітичне населення України мало місцеве походження. Розглянуто вплив етнокультурних контактів на поширення технологічних новацій, зокрема кременеобробку різних культур. Зроблено висновок про більшу імовірність західного шляху неолітизації України та переважний розвиток привласнюючих галузей господарства на більшій частині її території впродовж усього неоліту.

Розглянуто комплекс неолітичних знахідок дослідженої в Поворсклі стоянки Малоперещепинська-2а. На підставі порівняння її крем'яного інвентарю з матеріалами пізньомезолітичних і ранньонеолітичних пам'яток Надпоріжжя та Лісостепового Подніпров'я з'ясовано генезис місцевого дніпро-донецького неоліту.

Розглянуто питання наявності крем'яних виробів кукрекської культурної традиції в інвентарі побузьких пам'яток різних періодів буго-дністровської культури. Проаналізовано склад крем 'яних колекцій, дані публікацій та польової документації В. М. Даниленка. З'ясовано причини, які призвели до появи відмінних поглядів на розвиток буго-дністровського крем'яного інвентарю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4 в93 + Т4 г(45УКР) д

Рубрики:

Археологія

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ныне опубликовано 68 дат по образцам с памятников буго-днестровской культуры (БДК). Из них с неолитом уверенно связывается 51. При этом 6 дат, полученных за границей, соответствуют времени 60 - 47 вв. до н. э., что совпадает с устоявшейся синхронизацией буго-днестровских памятников с хорошо датированным балкано-карпатским неолитом. А 44 даты, полученные в Киевской радиоуглеродной лаборатории, начиная с 1998 г., указывают на время БДК 65 - 50 вв. до н. э. Значительное удревнение ими начала БДК и противоречие данным ее синхронизации вызвало дискуссию. Различие между сериями определений объясняли как ошибками их археологической интерпретации, так и погрешностями лабораторного анализа. Изучение археологических контекстов, из которых происходят пробы "новых" киевских дат БДК, показало, что ни одна из них не связана с "закрытым" комплексом. Большинство датированных памятников характеризуется отсутствием четкой стратиграфической позиции неолитических материалов, а также возможной негомогенностью культурных слоев. Это позволяет предложить новые альтернативные варианты взаимосвязи выявленных в них групп находок между собой и с датированными образцами кости. Устраняя противоречивость соответствующих "новых" дат, они противоречат традиционным взглядам на последовательность бытования разных типов керамической посуды. Результаты прямого датирования керамики из памятников Гард и Добрянка 1, а также типологические наблюдения подтверждают, по крайней мере, частичную синхронность всех известных типов посуды БДК. Это изменяет традиционные представления о периодизации и синхронизации культуры, несогласованность с которыми была одной из причин недоверия к "новым" определениям Киевской лаборатории. Исследователи, связывавшие противоречия между "старой" и "новой" абсолютной хронологией БДК с погрешностями лабораторного анализа, оказались правы лишь отчасти. В последние годы подтвердилось искусственное удревнение "новых" киевских дат ряда энеолитических памятников. Однако эта погрешность имеет спорадический, несистемный характер. Об этом свидетельствуют непротиворечивые результаты датирования неолитических могильников Надпорожья и поселений культуры линейно-ленточной керамики. Поэтому автоматически распространять ее на все результаты датирования БДК, полученные, начиная с 1998 г., не следует.

Представлено 78 доповідей з археології кам'яної доби, енеоліту, бронзи, українського козацтва, а також антропології та індоєвропеїстики. Розглянуто інтер'єр в архітектурі культурного комплексу Трипілля - Кукутень (проблеми вивчення, інтерпретації та реконструкції). Здійснено техніко-типологічний аналіз індустрії шару ІІ стоянки Малий Раковець ІV. Наведено попередні результати трасологічного дослідження скребків високої форми верхньопалеолітичного поселення Анетівка І. Досліджено міграції малих популяцій в контексті культурогенези населення трипільської культури. Охарактеризовано кістково-рогову індустрію з новітніх розкопок у Тальянках згідно слідознавчих спостережень. Висвітлено характерині риси кременевої індустрії володимирівської групи трипільської культури. Наведено нові археологічні дані до проблеми індоєвропеїзації балтійської культурно-історичної провінції.

Проаналізовано теоретичні погляди В. О. Манька щодо терміна "неоліт" та суті процесу неолітизації. Зроблено висновок, що одні з них повторюють ідеї представників постпроцесуалістської археології, а решта є, хоч і оригінальними, проте методологічно неоформленими, сповненими протиріч та логічних хиб.