Проведене дослідження "Я-образу" набуває особливого значення в психологічній науці, оскільки ця проблема прямо пов'язується з проблемою виховання особистості як суб'єкта власної життєдіяльності.

Здійснено теоретичний аналіз сутності, психологічних характеристик і педагогічного потенціалу навчальних світоглядних діалогів, визначено критерії їх ефективності (пізнавальний, оцінно-ціннісний, діяльнісний). З'ясовано, що ефективність навчальних світоглядних діалогів на уроці залежить від сформованості в їх учасників готовності до творчої співпраці у єдності її ціннісно-мотиваційних (емоційної і особистісної відкритості та взаємної поваги, визнання унікальності та водночас принципової рівності) та інструментальних компонентів (рівнів розвитку вмінь і навичок ведення діалогу (здатності проектувати, ініціювати, керувати діалогом), сформованості особистісно значимого способу пізнавальної діяльності, комунікативної компетентності. Доведено, що становлення світогляду школярів у процесі діалогу стимулюється реалізацією комплексу психолого-педагогічних умов, які передбачають: організацію співробітництва суб'єктів навчального процесу, зокрема, шляхом актуалізації суб'єктивного досвіду в пізнавальній активності учнів, створення на уроці атмосфери, що сприяє розкриттю індивідуальності кожного з них; поєднання об'єктивності в оцінюванні вчителем способу вирішення обговорюваної проблеми з його загальною позитивною налаштованістю під час оцінювання діяльності учнів.

Розкрито теоретичні засади дослідження психологічних критеріїв соціальної дезадаптації (СД) дитини. Розглянуто питання деформації соціальної ідентичності як критерій дезадаптації особистості. Визначено рівень сугестивності соціально дезадаптованих підлітків. Наведено нейропсихологічні критерії визначення схильності особистості підлітків до адиктивної поведінки (АП), психосемантичні критерії їх схильності до АП та смисложиттєві критерії діагностики СД підлітків. Проаналізовано рівень розвитку психологічних детермінант саморегуляції як критерій СД учнів молодшого шкільного віку (МШВ), розвиток емпатії у соціально дезадаптованих неповнолітніх МШВ. Висвітлено діагностику відхилень у соціальній спрямованості дезадаптованих підлітків.

Висвітлено концептуальні підходи до розробки системи психокорекційних впливів на соціально безадаптованих неповнолітніх у межах основних структурних компонентів особистості, які охоплюють як несвідому, так і свідому сфери психіки. Приділено основну увагу психологічним факторам корекції поведінки соціально безадаптованих неповнолітніх. Описано теоретико-методологічні підходи до корекції соціальної спрямованості безадаптованих підлітків і корекції їх смисложиттєвих орієнтацій. Результати дослідження сприятимуть вдосконаленню професійних навичок педагогів і психологів у роботі із соціально безадаптованими неповнолітніми, що дасть можливість знизити рівень негативних психосоціальних явищ.

Досліджено психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців до роботи з неповнолітніми. Запропоновано сучасні підходи до розуміння змісту підготовки майбутніх психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми. Розкрито актуальні проблеми визначення критеріїв і показників соціальної дезадаптації неповнолітніх. Викладено концептуальні засади та дослідницьку модель соціальної адаптації неповнолітніх. Наведено принципи та моделі психологічної корекції девіантної поведінки неповнолітніх. Увагу приділено питанню професійної взаємодії психолога у процесі надання психологічної допомоги дезадаптованим неповнолітнім в різних типах установ. Подано процесуальну модель системи підготовки психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми. Викладено методи емпіричного дослідження компонентів системи підготовки психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми. Проведено аналіз та інтерпретацію результатів констатуючого дослідження. Подано результати дослідження ефективності застосування технологій підготовки психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми.

Відзначено, що значна частина студентів як денної так і заочної форм навчання мають бажання працювати із зазначеним контингентом. Серед мотиваційних факторів на перше місце виступають такі, як бажання допомогти таким дітям стати на вірний шлях, набуття досвіду. Не бажають працювати із даним контингентом студенти, які не мають сформованих специфічних особистісних і професійних якостей, необхідних для роботи з дезадаптованими та мають недостатню теоретичну та практичну підготовку. Виявлено також групи студентів з амбівалентним ставленням щодо роботи з дезадаптованими неповнолітніми. За обома досліджуваними вибірками можна виділити спільні та відмінні погляди у ставленні до роботи з дезадаптованими неповнолітніми. Досліжено близькі показники за категоріями "бажання працювати", "бажання допомогти дітям стати на вірний шлях", "небажання працювати", "недостатній багаж знань", неволодіння техніками роботи з такими дітьми". Зафіксовано найбільшу різницю за категоріями "не визначилися", "несформованість особистісних якостей", "набуття досвіду", "бажання покращити становище в суспільстві". Виявлені відмінності пов'язані перш за все із віковими особливостями досліджуваних та досвідом і можуть стати основою для розробки нового спецкурсу "Основи підготовки майбутніх психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми".

Актуалізовано проблему вивчення образу "Я" в руслі адаптивних процесів. Відзначено тенденцію переважання в сучасній психологічній науці практичних досліджень над теоретичними, що накладає свій відбиток на характері досліджень образу "Я" неповнолітніх. Виділено тенденцію, що пов’язана із сучасним експериментальним етапом розвитку психології, зокрема бурхливим розвитком практичної психології та її затребуваністю у різних сферах суспільного життя. Виявлено суперечності у поглядах на генезу та функціонування структурних компонентів образу "Я" у різних наукових підходах: суперечності про локалізацію образу тіла, схеми тіла, або фізичного "Я". Обгрунтовано необхідність розуміння та урахування того, що будь-які адаптивні стратегії, які визначають зміст і структуру образу "Я" можуть призвести до тимчасового «стійкого стану», тобто адаптованого, або ж навпаки дезадаптованого. Яскравий приклад про низькорослість, або ж фізичний недолік, який може по-різному інтерпретуватися неповнолітнім в залежності від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників. Висунуто ідею про те, що слід враховувати усе розмаїття варіантів розвитку образу "Я" неповнолітніх в залежності від провідної системи інтерпретації нового досвіду та типових адаптивних стратегій, що сформувалися на попередніх етапах онтогенезу. Адаптивні функції образу "Я" неповнолітніх як у теорії, так і в практиці потребують нових методологічних принципів, підходів та орієнтирів. Зокрема таких, що узгоджувалися б із сучасними теоріями адаптації та психологічними закономірностями становлення образу "Я" неповнолітніх.

Вивчено особливості підготовки психологів до роботи з дезадаптованими неповнолітніми за умов ВНЗ. Обгрунтовано концептуальну модель адаптації неповнолітніх до соціокультурного середовища, яка є орієнтиром для практичного психолога у процесі пізнання психологічних механізмів девіантної поведінки неповнолітніх. Побудовано процесуальну модель підготовки психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми, яку становлять основні блоки системи: теоретичний, навчально-методичний, дослідницький, технологічний; типи психологічних бар'єрів; компоненти - пізнавальний, мотиваційний, особистісно-рефлексивний, операційний; особистісно-професійні компетенції. З'ясовано типи психологічних бар'єрів студентів, які перешкоджають вибору ними цього напряму роботи, що пов'язані із високим рівнем впливу таких особистісних бар'єрів, як власний досвід переживання психотравмованих ситуацій і схильність до професійного вигорання, а також низьким рівнем знань, умінь, навичок та технік роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми. Розроблено психолого-педагогічні технології, орієнтовані на розвиток особистісних, соціально-психологічних та діяльнісних компетенцій студентів-психологів для роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми.

Розглянуто зумовленість розвитку дезадаптації неповнолітніх у сучасному соціокультурному середовищі. Приділено увагу актуальним проблемам визначення критеріїв і показників дезадаптації неповнолітніх. Висвітлено концептуальні засади й модель адаптації неповнолітніх. Наведено орієнтоний зміст лабораторних занять і навчальну програму дисципліни.

Проведено вивчення проблеми переживання цілісності "Я" як основи психічного здоров'я підростаючої особистості. Відмічено актуальність дослідження системи взаємозв'язків Образу Я із іншими структурними особистісними утвореннями. Саме вони складають цілісність та інтегрованість чи дезінтегрованість переживань у процесі адаптації особистості до соціокультурного середовища. Висвітлено фрагмент роботи психолога у межах запропонованої авторської моделі, зокрема можливості психодіагностики мішені "Емоцї, відчуття та переживання", що слугує орієнтиром для подальшої роботи з підлітками. Емпіричним шляхом виявлено підлітків із високим та середнім рівнями тривожності, агресивності, ворожості, із низькою самооцінкою, таких, що уникають труднощів, бояться невдач та є фрустрованими. Також виявлено дітей із високими та середніми показниками ригідності. Стверджується, що найбільш ефективними методами роботи з корекції емоційних порушень та Образу Я є асоціативні методи, які надають змогу знизити інтенсивнсть застосування захисних механізмів у процесі пропрацювання негативного досвіду психотравмуючих переживань, який і є причиною агресивності, тривожності та фрустрації у підлітків. Через їх застосування реалізується процес самопізнання та саморозуміння, які активізують прагнення до свідомого оформлення свого "Я".

У монографії наведено теоретичні та практичні розробки проблеми детермінації впливу сімейного середовища на розвиток дитини з особливими потребами й упровадження системи організації психолого-педагогічного супроводу таких родин. Колективом авторів різнобічно, мультидисциплінарно та комплексно висвітлено сучасні моделі сімейноорієнтованого психолого-педагогічного супроводу Звернено увагу на реалізацію соціальної політики, розробку методів і підходів комплексної реабілітації та соціальної адаптації, що дозволяє розглядати родину дитини з особливими потребами як учасника процесу реабілітації (модель комплексної реабілітації та соціальної адаптації, центрована на дитині), або як специфічний тип сім’ї, члени якої знаходяться в особливому соціальному становищі й самі потребують підтримки та допомоги (модель комплексної реабілітації та соціальної адаптації, центрована на родині, яка виховує дитину з особливими потребами). Колективну монографію створено в межах виконання наукової роботи молодих учених «Розробка методології психолого-педагогічного супроводу сімей, які виховують дітей з особливими потребами» (номер держреєстрації 011911002003).