Проведено компаративний аналіз містичних традицій (МТ) Сходу та Заходу. Розкрито суть понять "містика", "природні релігії", "релігія одкровення", "трансцендентальна Медитація". Висвітлено проблему пошуку людиною Абсолюту як образу ідеального буття. Показано місце містики та псевдо-містики у сучасній культурі. Описано християнські (православну містику, католицьку містику любові), пантеїстичні (містику Кабали, хасидську містику) МТ. Охарактеризовано мусульманську містику. Увагу приділено іманентним МТ "природних релігій", зокрема, індуїзму, буддизму.

Проведен компаративный анализ мистических традиций (МТ) Востока и Запада. Раскрыта сущность понятий "мистика", "природные религии", "религия откровения", "трансцендентальная Медитация". Освещена проблема поиска Абсолютизма как образа идеального бытия. Показано место мистики и псевдо-мистики в современной культуре. Описаны христианские (православная мистика, католическая мистика любви), пантеистические (мистика Кабали, хасидская мистика) МТ. Охарактеризована мусульманская мистика. Внимание уделено иманентным МТ "природных религий", в частности, индуизма, буддизма.

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

Досліджено, що містика постає складним феноменом духовного життя людини. Визначено, що містика (у вузькому сенсі слова, як один з видів езотерики) має значення контакту адепта містичної практики з Абсолютною реальністю, що сприймається як "єднання" з Нею та призводить до "зняття" суб'єкт-об'єктних відносин. Зазначено, що результатом постає трансформація свідомості/особистості адепта містичної практики, звільнення її від егоцентризму. Проаналізовано, що містична теорія (містицизм) та містична практика (досвід) обумовлюють формування містичної традиції, за допомогою якої здійснюється трансляція теорії та практики "єднання" з Абсолютом від однієї генерації до іншої, а процес формування двох типів містики (іманентної та трансцендентно-іманентної) залежить від уявлення щодо сутності Абсолютної реальності, яка визначає характер містичного контакту та мету містичної практики ("злиття" або "об'єднання" з Абсолютом. Різноманіття містичних традицій Сходу та Заходу, що формуються у межах основних містичних принципів, визначається способом вирішення питання щодо співвідношення ідеального та матеріального начал. Обгрунтовано, що певний вплив має вибір методів містичної практики, але псевдомістичний досвід постає секулярним, тобто позбавленим уявлень щодо Абсолюту і прагнення до "єднання" з Ним і він призводить до розвитку егоцентричної свідомості.

Досліджено феномен любові в контексті порівняльної характеристики містичного досвіду Заходу і Сходу. Сформульовано висновок, що любов у трансцендентно-іманентній містиці християнства постає як союз любові Бога і людини - любові-агапе і любові-еросу. Бог і людина не тотожні один одному. Водночас у іманентно-пантеїстичній містиці індуїзму й класичного буддизму не може бути любові-агапе та любові-еросу за умови тотожності абсолютного духовного начала - Брахману та індивідуального - атману.

Исследован феномен любви в контексте сравнительной характеристики мистического опыта Запада и Востока. Сформулирован вывод, что любовь в трансцендентно-имманентной мистике христианства является союзом любви Бога и человека - любви-агапе и любви-эроса. Бог и человек не тождественны друг другу. Вместе с тем, в имманентно-пантеистической мистике индуизма и классического буддизма не может быть любви-агапе и любви-эроса, при условии тождественности абсолютного духовного начала - Брахмана и индивидуального - атмана.

This artikle investigates the phenomenon of love in the context of the comparative characteristic of mystical experience of the West and the East. The conclusion it formulates the conclusion that love is the union of love of the God and the Person - love-Agape and love-Eros in transcendental-immanently Mystical of Christianity. The God and the Person are not identical. At the same time, love-Agape and love-Eros can not be in immanently-pantheistic mysticism Hinduism and classical Buddhism, under condition of identity of the absolute spiritual beginning - Brahman and individual - Atman.