Розглянуто мовлення як об'єкт дослідження різних гуманітарних галузей знань, запропоновано сучасні психолінгвістичні концепції щодо мови та мовлення. Визначено якісні ознаки мовленнєвої діяльності. Висвітлено проблему формування мовної компетенції у психолого-педагогічних науках (сучасній дитячій і лінгвопедагогічній психології, рефлексивній психолінгвістиці, лінгводидактиці). Розкрито суть понять психолінгвістики. Увагу приділено факторам мовленнєвого розвитку (МР) дитини, періодизації МР, розвитку мовлення в онтогенезі (розвитку конкретного індивіда).

Рассмотрена речь как объект исследования разных гуманитарных областей знаний, предложены современные психолингвистические концепции о языке и речи. Определены качественные признаки речевой деятельности. Освещена проблема формирования языковой компетенции в психолого-педагогических науках (современной детской и лингвопедагогической психологии, рефлексивной психолингвистике, лингводидактике). Раскрыта сущность понятия психолингвистики. Внимание уделено факторам речевого развития (РР) ребенка, периодизации РР, развитию речи в онтогенезе (развитию конкретного индивида).

Проведено історико-педагогічний аналіз теоретичних поглядів та практичної діяльності В.О.Сухомлинського щодо взаємин між особою і колективом. Розглянуто еволюцію поглядів педагога-гуманіста. Наведено методику формування взаємин у єдності усіх її компонентів та педагогічних категорій: закономірностей і принципів, умов та передумов, етапів і критеріїв, мети, завдань, методів, організаційних форм і засобів. Узагальнено практичний досвід роботи В.О.Сухомлинського та Павлиської школи з проблеми дослідження, а також доведено значення даної методики з метою вирішення актуальних проблем навчання та виховання сьогодення.

Проаналізовано та висвітлено положення педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, які розкривають основні підходи до формування гуманістичних суб'єкт-суб'єктних взаємин особи й колективу в контексті гуманістичної місії школи та стають провідними в сучасних технологіях виховання і розвитку дитячих особистостей і колективів.

Проанализированы и освещены положения педагогического наследия В. А. Сухомлинского, которые раскрывают основные подходы к формированию гуманистических субъект-субъектных взаимоотношений личности и коллектива в контексте гуманистической миссии школы и становятся ведущими в современных технологиях воспитания и развития детских личностей и коллективов.

The article highlights some basic humanistic approaches to formation of interrelations between a person and collective body. The interrelations pointed out by V.A. Suhomlysky determine the style of people's communication in a developed democratic society.

Раскрываются взгляды В. А. Сухомлинского на детский коллектив, состоящий из десятка первичных коллективов, которые возникают благодаря разнообразным взаимоотношениям (воспитательным, учебно-трудовым, игровым).

Раскрываются взгляды В.А.Сухомлинского на гуманизацию взаимоотношений между человеком и коллективом и на построение учебно-воспитательного процесса на основе гуманистических идеалов и общечеловеческих ценностей.

Висвітлено виокремлені та систематизовані гуманістичні погляди В. О. Сухомлинського, які в своїй єдності можуть бути реалізовані в сучасних умовах виховної роботи ДНЗ як педагогіка гуманізму, як система виховного процесу.

Освещены выделенные и систематизированные гуманистические взгляды В. А. Сухомлинского, которые в своём единстве могут быть реализованы в современных условиях воспитательной работы ДОУ как педагогика гуманизма, как система воспитательного процесса.

The article is dedicated to highlighting of selected and systematized humanistic views of V.O.Suhomlynskyi which in its unity can be realized in modern conditions of educating work in pre-school educational establishments as the pedagogy of humanism and a system of educating process.

Представлено сучасне наукове уявлення про психотерапію і процес набуття майбутніми психотерапевтами професійних знань, дискурсивних умінь і навичок, про оволодіння психотехніками дискурсивного впливу. Презентовано зміст програми розвитку та сучасні психотехнології цілеспрямованого формування у студентів психотерапевтично-дискурсивної компетентності. Зміст навчального посібника спрямовано на допомогу викладачам ЗВО в перспективному розвитку в студентів професійно-мовленнєвої діяльності, дискурсивної компетентності й психотерапевтичної комунікабельності; на науково-методичне забезпечення навчального процесу, самоосвіти, саморозвитку, самоактуалізації і самоздійснення майбутніх психотерапевтів.

Розкрито взаємозв’язки між феноменами діяльності та спілкування, окреслено теоретичні передумови розвитку теорії діяльності та її реалізації в сучасній світовій науці. З’ясовано тенденції в розвитку психологічної теорії діяльності та психолінгвістики у зв’язку з професійно-мовленнєвою діяльністю особистості; встановлено співвідношення між мовленнєвим спілкуванням і мовленнєвою комунікацією в контексті професійної діяльності її суб’єкта. Дискурсивний вплив подано як спосіб реалізації професійно-мовленнєвої діяльності, здійснено її аналіз як психологічно самостійної діяльності мовленнєвого спілкування, розкрито суть мовленнєвого впливу – спеціалізованої форми професійної діяльності. Презентовано поняття «психологічний дискурс» як один з різновидів дискурсу в структурі професійно-мовленнєвої діяльності, визначено місце дискурсивного впливу в акті професійно-мовленнєвої діяльності психотерапевта (консультанта). В концепції дослідження психології розвитку професійно-мовленнєвої діяльності майбутніх психологів визначено методологічні засади її вивчення і моделювання, теоретичні основи емпіричного дослідження – зокрема, розкрито сутність авторської ідеї щодо діагностики діяльнісного та компетентнісного компонентів професійного мовлення і представлено концептуальні засади способів розкриття механізмів і закономірностей професійно-мовленнєвої діяльності. Згідно з розробленою нами концепцією сформульовано мету, завдання, теоретичні засади й представлено одиниці аналізу професійно-мовленнєвої діяльності майбутніх психологів, обґрунтовано вибір критеріїв і показників її діагностики, подано психодіагностичний інструментарій для виявлення стану та рівнів сформованості професійно-мовленнєвої діяльності бакалаврів психології, які вступили в магістратуру. Здійснено інтерпретацію результатів вивчення їхнього професійного мовлення, висвітлено особливості психолінгвістичної методики дослідження дискурсивних практик психотерапевтів (консультантів). З урахуванням цього презентовано розроблену автором психологічну лінгво-педагогічну систему розвитку професійно-мовленнєвої діяльності майбутніх психологів – зокрема, її психологічні лінгво-дидактичні принципи, програму і технологію розвитку та вербальні психотехніки формування дискурсивної компетентності.