Вчинок є універсальним механізмом самовідтворення буття, унікальним способом сутнісної самореалізації людини, актом її творчого, душевно-духовного волевиявлення, формою творення і носієм моральних цінностей. Вчинковий підхід розглядається як найбільш адекватний і перспективний для розв'язання актуальних психолого-педагогічних проблем виховання школярів.

Висвітлено сутність і психолого-педагогічний зміст поняття "вчинковий потенціал особистості учня", визначено особливості його формування. Розроблено психолого-педагогічну методику оцінки вчинкового потенціалу старшокласника, основними критеріями якої є когнітивне та емоційне прийняття учнями значущості вчинкової активності, суб'єктивні та об'єктивні стимули та можливості її актуалізації, а також суб'єктивний досвід даного виду діяльності. На підставі результатів наукового дослідження теоретично доведено та експериментально підтверджено доцільність розгляду вчинкового підходу як найбільш перспективного у розв'язанні психолого-педагогічних проблем виховання підростаючого покоління. Проведено емпіричне вивчення рівня сформованості вчинкового потенціалу та виявлено його індивідуально-типологічні характеристики за такими психологічними складовими, як "я знаходжуся", "я хочу", "я можу", "я рефлексую". Експериментально з'ясовано психологічні особливості розвитку вчинкового потенціалу старшокласників, які підтверджують принципову можливість формування та актуалізації їх вчинкової активності за умов освітнього закладу.

Розкрито методики та процедури дослідження вчинкового потенціалу школярів. Досліджено способи аналізу й інтерпретації його результатів. Описано психолого-педагогічні заходи, зокрема, тренінги для учнів і вчителів, спрямовані на формування, корекцію та розвиток учинкового потенціалу старшокласників. Досліджено дієві та післядієві компоненти та мотиваційні компоненти вчинкового потенціалу учня.

Раскрыты методики и процедуры исследования проступкового потенциала школьников. Исследованы способы анализа и интерпретации его результатов. Описаны психолого-педагогические мероприятия, в частности, тренинги для учеников и учителей, направленные на формирование, коррекцию и развитие проступкового потенциала старшеклассников. Исследовано действенные и последейственные компоненты и мотивационные компоненты проступкового потенциала ученика.

Досліджено особливості сучасної сім’ї як осередку душевно-духовного виховання дитини дошкільного віку. З’ясовано суть понять «душевне», «духовне». Виокремлено психолого-педагогічні особливості розвитку душевно-духовної сфери батьків і дітей.

Исследованы особенности современной семьи как центра душевно-духовного воспитания ребенка дошкольного возраста. Определена суть понятия «душевное» «духовное». Выделены психолого-педагогические особенности развития душевно-духовной сферы родителей и детей.

The features of a modern family as a cell of sincerely spiritual education of the child of preschool age are investigated. The essence of concepts «sincere» «spiritual» is found out. Psychology-pedagogical features of development of sincerely spiritual sphere of parents and children are allocated.

Розкрито актуальні питання, пов'язані з такими масовими феноменами, як: масова свідомість, поведінка, соціально-психологічні явища тощо. Систематизовано виклад загальних відомостей щодо їх генези, структури, динаміки, подаються найбільш поширені соціально-психологічній, політичній науки теоретичні уявлення про означені феномени й супутні їм процеси. Проаналізовано деякі масові явища теоретичні викладки проблем періодично супроводжуються прикладами з практики спостережень або ж даними відповідних експериментальних досліджень (вітчизняних та зарубіжних). Розглянуто маса та масова свідомість у контексті суспільної еволюції та психологія масових настроїв. Описано методи впливу та прийоми управління масами: види, прийоми, методи, засоби, а також технологія масового впливу.

Розглянуто сутність та значення поняття "стресостійкості" в професійній діяльності майбутніх офіцерів морського флоту. Стресостійкість визначено як індивідуальну здатність особистості моряка зберігати адекватну працездатність під час дії стресора. Доведено, що низька стресостійкість призводить до емоційних порушень офіцерів морського флоту, зниження фізіологічної та психічної опірності в екстремальних умовах професійної ситуації. Розкрито ряд соціальних та особистісних чинників впливу на переживання стресорів. Розглянуто вагомість особистісних ресурсів майбутніх моряків, які можуть підсилювати або послаблювати їх стресові реакції, впливаючи на їх тип, інтенсивність та тривалість. Обгрунтовано припущення, що активне відношення до життя, чітко диференційовані цілі, суб'єктно-вчинкові інтенції, наміри, готовність і спроможність обирати, локус контролю, відповідальність за власне життя, життєві стратегії, життєтворчість тощо, забезпечують психологічну стійкість у стресових ситуаціях. Результати емпіричного дослідження показали, що найбільше значення курсанти (68 %) відводять результативності власного життя, власній самооцінці пройденого етапу життя, його продуктивності, змістовності. Невисокими виявилися показники досліджуваних за шкалами внутрішнього локусу контролю, що може співвідноситися з низькими значеннями показників у респондентів за параметром: "завершеність ситуації - відсутність перспективи". Відтак, зневіра у можливість контролювати події власного життя, елементи фаталізму спричиняють залежність від даної ситуації. Зроблено висновок щодо актуальності у морських закладах вищої освіти вчасної діагностики, а в подальшому й корекції психологічних особистісних чинників курсантів, які є вагомими ресурсами стресостійкості та забезпечують необхідний рівень індивідуальної психічної опірності в екстремальних умовах професійної ситуації.