Всебічно проаналізовано виконавство провідних баяністів, які започаткували новий різновид концертно-інструментального виконавства. Охарактеризовано основні етапи розвитку баянного виконавства, протягом яких відбувалось формування його академічних ознак: опанування мистецтвом інтерпретації та культурою звуку, кристалізації, властивих класичному інструменталізму типів виконавського мислення та стильових напрямів, створення на базі сучасної оригінальної музики власної інструментально-виконавської лексики. Зазначено, що поглиблення творчих засад сучасного баянного виконавства та його мистецька актуальність засвідчують плідне зростання його культуротворчої ролі та стимулювання композиторської творчості в цьому жанрі інструментальної музики.

Проанализировано исполнительское воплощение семантики и инструментального стиля баянных произведений второй половины ХХ века. Рассмотрены тенденции обновления интонационно-выразительной палитры музыкантов. Освещены основы творческой интерпретации композиторского замысла.