Проаналізовано різні статичні моделі образу. Дотримуючись вчення про розвиток слова, і, як наслідок, про значеннєвий і системний розвиток свідомості, запропоновано досліджувати формування уявлень про категорію "час" у контексті генезису свідомості та змін у ньому.

Висвітлено основні напрями дослідження психології часу в межах наукової теми "Психологія часу" кафедри диференціальної та експериментальної психології Одеського національного університету ім. І. Мечникова у школі професорів Д. Елькіна і Б. Цуканова.

Презентовано та проаналізовано результати експериментального дослідження дворівневого відображення часу у свідомості дітей віком 10 - 15 років.

Здійснено спробу пов'язати феномен генезису уявлень про час із переходом "образ - думка", причому у формуванні цих уявлень головна роль належить операторові, а у формуванні суджень про тривалість важливу роль відіграють операнди, що відображають процеси, які відбуваються в "перехідній ланці".

Встановлено, що у свідомості індивідів становлення понять і уявлень про час має стадіальний характер і відбувається за трьома взаємопов'язаними напрямками (уявлення про метричні та топологічні властивості часу, а також про орієнтування у часі). На кожній стадії індивідуального розвитку суб'єкти оволодівають визначеним обсягом і змістом уявлень і понять про час, які фіксуються у їх мовних конструкціях. Головним фактором у процесі становлення уявлень і понять про час є індивідуальний досвід суб'єктів, що грунтується на власному переживанні безперервного спливання часу. З'ясовано, що у періоді юнацтва уявлення про час переходять на найбільш високий рівень і наближаються до абстрактного відображення часу. Показано відмінності на рівні уявлень і понять про час у розумово відсталих індивідів, а також суб'єктів, хворих на дитячий церебральний параліч.

Проведено дослідження генезису свідомості, детермінованого репрезентаціями часу. Розроблено паритетно-ієрархічну модель розвитку свідомості в онтогенезі на підставі вживання різних форм концептуалізації темпоральної дійсності та презентацій знань про світ. Визначено смислове поле людського світосприймання на різних етапах життя. Розкрито поняття "репрезентація часу" та показано її інтеграційну роль у відображенні темпоральної дійсності індивідуальною свідомістю. Виділено домінанти у репрезентаціях часу, характерні для кожного вікового періоду онтогенезу. Зафіксовано інтенсивність змін і шляхи стадіального переходу темпоральної свідомості від конкретного до абстрактного відображення. Встановлено відповідність між безпосередньо переживаним часом і понятійним, абстрактним відображенням часу.

Надано дослідження генезису темпоральної свідомості, наведено паритетно-ієрархічну модель розвитку свідомості в онтогенезі на основі вживання різних форм концептуалізації темпоральної дійсності та презентацій знань про світ. Визначено поняття "репрезентація часу".

Показано, що феномен "нереалістичного оптимізму" проявляється в репрезентаціях-проектуваннях життєвого шляху й впливає на образ бажаного майбутнього.

Висвітлено погляди науковців щодо придбання, накопичування, використання і збереження ресурсів, які допомагають задовольняти потреби, бути резильєнтними, оптимістичними, цілеспрямованими, життєдіяльними, життєтворчими і самоактуалізуючими. Вивчення особистісних ресурсів окреслює широке коло досліджень, що проводиться науковцями кафедри від ставлення до здоров'я як до цінності, безпеки життя, ставлення до складних ситуацій як до можливості набуття особистого досвіду; готовності до самозмінення і самоефективності; активної життєвої установки, мотивації подолання, розвитку і збереження адаптаційного потенціалу, розвитку Я-концепції, позитивності і раціональності мислення, флексибільності, резильєнтності, розвитку особистісно-екзистенційних ресурсів і життєтворчості.