Розглянуто сутність співпраці соціального педагога та класного керівника, проаналізовано їх спільні функції та напрями роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Окреслено систему їх взаємодії та обгрунтовано її обов'язковість.

Здійснено теоретико-експериментальне дослідження проблеми організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у ЗНЗ. Проаналізовано наукові підходи до цієї проблеми. Розкрито сутність і завдання організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено системно-орієнтовану модель організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога, яка відображає основні напрямки взаємодії фахівця з учасниками соціально-педагогічної діяльності з метою забезпечення багатоканального соціалізуючого та виховного впливу на учнів. Ефективність системно-орієнтованої моделі та її змістового наповнення доведено та перевірено експериментально. Доведено, що впровадження системно-орієнтованої моделі організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога ЗНЗ сприяє підвищенню ефективності соціально-педагогічної діяльності.

Розглянуто важливість і необхідність взаємодії соціального педагога з педагогічним колективом у процесі соціалізації учнів. Акцентовано увагу на визначенні й обгрунтуванні педагогічних умов, які сприятимуть забезпеченню професійної взаємодії соціального педагога з адміністрацією закладу, практичним психологом, учителями, батьками учнів. Висунуто пропозиції щодо вивчення практичних шляхів взаємодії соціального педагога з практичним психологом, адміністрацією та вчителями у закладі освіти, а також визначення рівня професійної взаємодії фахівця у реалізації соціально-педагогічної діяльності.

Отмечена важность и необходимость взаимодействия социального педагога с педагогическим коллективом в процессе социализации учащихся. Акцентировано внимание на определении и обосновании педагогических условий, которые будут способствовать обеспечению профессионального взаимодействия социального педагога с администрацией учреждения, практическим психологом, учителями, родителями учеников. Сделаны предложения по изучению практических путей взаимодействия социального педагога с практическим психологом, администрацией и учителями в образовательном учреждении, а также определению уровней профессионального взаимодействия специалиста в процессе реализации социально-педагогической деятельности.

In article the importance and need of interaction of the social pedagogue with pedagogical collective in the course of socialization of pupils is noted. The author focused attention on definition and justification of pedagogical conditions which would promote ensuring professional interaction of the social pedagogue with secondary school administration, the practical psychologist, teachers, and parents.

Представлено і охарактеризовано системно-орієнтовану модель організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі. Розроблена модель складається з шести компонентів: цільового, компоненту взаємодії, організаційного, технологічного, рефлексивного, організаційно-змістовного та відображає основні етапи послідовної організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у закладі загальної середньої освіти - інформаційно-аналітичний, планово-прогностичний, діагностичний, організаційно-діяльнісний, оцінювально-рефлексивний.

Досліджено та проаналізовано основні тенденції розвитку соціальної роботи в контексті підготовки фахівців соціальної сфери в економічно-розвинутих країнах. Зазначено, що для успішності процесів становлення і розвитку соціальної роботи і соціальної педагогіки в Україні величезне значення має вивчення, осмислення і адаптація досвіду, нагромадженого зарубіжними країнами, зокрема, країнами Західної Європи, США і Великою Британією, в яких рівень послуг, що надаються соціальними працівниками перебуває на високому рівні. Проаналізовано основні тенденції розвитку та підготовки фахівців соціальної роботи в економічно-розвинутих країн. Відтак, що стосується загальних тенденцій, то слід зазначити інтегративний характер і міждисциплінарні зв'язки при підготовці фахівців з соціальної роботи. Найбільший вплив у процесі підготовки повинні мати наступні дисципліни: філософія, соціологія, психологія, педагогіка, антропологія, етика, медична підготовка, право. Характерною рисою процесу підготовки соціальних працівників є широке впровадження сучасних теоретичних концепцій, заснованих на ідеї інтегративності.

Проблема педагогічної майстерності викладача соціальної роботи на сьогоднішній день набуває особливого значення, що обумовлене як викликами сучасного суспільства так і новим розумінням змісту соціальної роботи. Підготовка висококваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця соціальної сфери в сучасних умовах розвитку українського суспільства вимагає відповідного рівня педагогічної майстерності викладача соціальної роботи. Питання сутності і змісту педагогічної майстерності досліджували вітчизняні й зарубіжні науковці - А. І. Кузьминський, І. А. Зязюн, Н. В. Кузьміна, Н. В. Кухарєв. Підходи щодо визначення змісту і сутності поняття педагогічної майстерності проаналізовано В. В. Ягуповим. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженими залишаються теоретичні та практичні аспекти проблеми розвитку педагогічної майстерності викладача соціальної роботи у вищих навчальних закладах. Постановка завдання полягає у визначення головних складників майстерності викладача соціальної роботи та шляхів її підвищення у процесі підготовки майбутніх соціальних працівників. Педагогічна майстерність викладача соціальної роботи вищого навчального закладу є інтегрованою якістю особистості, що забезпечує стабільну результативну діяльність викладача, його професійно-педагогічний саморозвиток, самоактуалізацію на основі гуманізму, психолого-педагогічної, методичної та фахової компетентності, особистісних характеристик та професійної мобільності. Висновки: ефективним шляхом підвищення педагогічної майстерності викладачів соціальної роботи є підвищення кваліфікації в інших навчальних закладах та стажування, зокрема у закордонних ВНЗ, що збагачують індивідуальний досвід людини, надають можливість ознайомитися і практикувати різні моделі створення і поширення знань.

Актуальність теми дослідження. Психосоціальна підтримка та реабілітація учасників АТО вкрай важлива. Участь у бойових діях змінює особистість: відбувається зміна світогляду; базові переконання набувають якісно нового значення. Постановка проблем. Війна на Сході України зумовлює потребу в розвитку соціальних послуг, удосконаленні реабілітаційних заходів та соціальній адаптації учасників АТО. Ця проблема потребує грунтовного наукового дослідження та систематизації знань про соціально-психологічні особливості учасників АТО. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням базових переконань особистості присвячені праці вчених: A. Beck, M. Dutton, S. Epstein, E. K. Fletcher, R. Janoff Bulman, F. H. Norris, М. А. Падун, Н. В. Тарабрина. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженими залишаються теоретичні та практичні аспекти змін у структурі особистості, в тому числі і базові переконання учасників АТО. Постановка завдання полягає у висвітленні результатів емпіричного дослідження базових переконань учасників АТО. Виклад основного матеріалу. Наведено результати дослідження базових переконань. "Доброзичливість оточуючого світу" знаходиться у середніх показниках у 88 % учасників АТО та 90 % контрольної групи. Високі показники "Справедливість" у 64 % учасників АТО та 46,6 % контрольної групи. "Образ Я" на високому рівні у 57 % учасників АТО та 40 % контрольної групи. Високі показники "Вдача" у 51 % учасників АТО та 43,3 % контрольної групи. У 61 % учасників АТО та 30 % контрольної групи "Переконання про контроль" мають високі значення. Висновки: отже, бойовий досвід в переважної частини учасників АТО носить конструктивний характер. Це проявляється в усвідомленні сили власного Я, підвищенні цінності самого життя та знаходженні можливостей для самореалізації. Розвиток соціально-психологічних послуг для учасників АТО має відбуватися через наснаження, формування віри у власні можливості.

Актуальність теми дослідження. Психосоціальна підтримка та реабілітація учасників АТО вкрай важлива. Участь у бойових діях змінює особистість: відбувається зміна світогляду; базові переконання набувають якісно нового значення. Постановка проблем. Війна на Сході України зумовлює потребу в розвитку соціальних послуг, удосконаленні реабілітаційних заходів та соціальній адаптації учасників АТО. Ця проблема потребує грунтовного наукового дослідження та систематизації знань про соціально-психологічні особливості учасників АТО. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням базових переконань особистості присвячені праці вчених: A. Beck, M. Dutton, S. Epstein, E. K. Fletcher, R. Janoff Bulman, F. H. Norris, М. А. Падун, Н. В. Тарабрина. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженими залишаються теоретичні та практичні аспекти змін у структурі особистості, в тому числі і базові переконання учасників АТО. Постановка завдання полягає у висвітленні результатів емпіричного дослідження базових переконань учасників АТО. Виклад основного матеріалу. Наведено результати дослідження базових переконань. "Доброзичливість оточуючого світу" знаходиться у середніх показниках у 88 % учасників АТО та 90 % контрольної групи. Високі показники "Справедливість" у 64 % учасників АТО та 46,6 % контрольної групи. "Образ Я" на високому рівні у 57 % учасників АТО та 40 % контрольної групи. Високі показники "Вдача" у 51 % учасників АТО та 43,3 % контрольної групи. У 61 % учасників АТО та 30 % контрольної групи "Переконання про контроль" мають високі значення. Висновки: отже, бойовий досвід в переважної частини учасників АТО носить конструктивний характер. Це проявляється в усвідомленні сили власного Я, підвищенні цінності самого життя та знаходженні можливостей для самореалізації. Розвиток соціально-психологічних послуг для учасників АТО має відбуватися через наснаження, формування віри у власні можливості.

Створено за результатами найкращих доповідей, представлених на XXII Міжнародній науково-практичній конференції "Інклюзивне освітнє середовище: проблеми, перспективи, кращі практики" (30 листопада — 1 грудня 2022 року). Визнано, що тема інвалідності не втрачає своєї актуальності в українському суспільстві, адже крім відомих причин її набуття додається ще одна — "інвалідність внаслідок війни". Зазначено, що питання надання соціально-психологічної підтримки особам з інвалідністю в умовах війни постає особливо гостро та привертає увагу все більшого кола людей. Наголошено, що з’являється нагальна потреба у висвітленні на широку аудиторію результатів наукових та практичних напрацювань у цій галузі. Саме такою є основна ідея видання монографії авторським колективом Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Обґрунтовано, що світова гармонія в житті людей настане тоді, коли будуть створені такі системи освіти й виховання, що кожна людина матиме можливість максимально розвинути свої індивідуальні здібності і готова буде об’єднати свої можливості із зусиллями інших людей, щоб отримати синергетичний ефект — максимум щастя для максимальної кількості людей. Стрижнем поведінки буде божий принцип: не роби людині те неприємне, що не хочеш, аби тобі його робили. Показано, що внесок у це досягнення інклюзивних принципів і дистанційних технологій та цифровізації навчання буде дуже вагомим, якщо не вирішальним, так, сьогодні, коли йде війна, онлайн навчання чи не єдине місце, де студенти, учні й усі інші учасники процесу найменше відчувають, що ведуться бойові дії. Необхідно тільки організувати кваліфіковану соціоемоційну підтримку. Встановлено, що онлайн-майданчик Університету "Україна" є тим місцем, де народжуються нові ідеї та творяться інклюзивні дива. Зауважено, що Університет "Україна" твориться десятками регіонів і сотнями людей з усієї України і майже ровесник в останнє відродженої української держави, а також університет належить до потужних освітянських структур вищої освіти. Окреслено роль міжнародного стажування в підготовці студентів з інвалідністю, досвід Болгарії в умовах надання тимчасового прихистку українцям. Розглянуто навчання самообороні жінок з інвалідністю та без, як превенція насилля та відновлення почуття безпеки, втрачене через військові дії. Зроблено огляд закордонного досвіду в роботі з набутою інвалідністю (ампутантами). Описано технології подолання апатії, паніки і тривоги людьми з інвалідністю в умовах війни, теорії та підходи до поняття стресу, як складової дослідження стресостійкості студентів з інвалідністю. Розкрито особливості психологічної допомоги особистості в наслідок дії травмуючих ситуацій у воєнний час, висвітлено соціально-психологічну підтримку дітей в умовах війни та роль закладів позашкільної освіти. Виокремлено особливості психологічного супроводу дітей з інвалідністю під час війни (арт-терапевтичний підхід).