Розглянуто групу своєрідних археологічних об'єктів з пам'яток періоду пізньої бронзи. Здійснено експериментальну перевірку поширених гіпотез про їх призначення (свистки, деталі флейтових інструментів).

Вперше репрезентовано щонайповніше систематизоване зведення виробів, що походять з поселень та поховань тваринників і землеробів, які жили у II тис. до н. е. від гирла Дунаю до Приазов'я. Ураховано відомості щодо 1 329-ти предметів (знарядь, приладів, приладдя, начиння, зброї та снастей, аксесуарів костюму, прикрас і фурнітури) та інших продуктів обробки кістки, цільного та порожнистого рогу з 140-ка пам'яток сабатинівської та білозерської культур. Використано численні порівняльні матеріали, застосовано сучасні методи структурно-сировинного, технологічного та функціонального аналізів, розроблено класифікацію та типологію, на яких грунтується концепція функціональних взаємин індустрій у культурогенезі пізньої бронзової доби.

Зазначено, що розмаїтість методів функціонального аналізу - необхідна умова успішного вивчення матеріального комплексу археологічних культур. Серед цих методів важливе місце займає експериментально-трасологічний. Розглянуто одну з гіпотез про призначення лопаток із зубцями по краю суглобної западини. Вони є не лише знаряддями праці, а й продуктом давнього косторізного виробництва, яке набуло доволі самобутнього розвитку в Північному Причорномор'ї у другій половині II тис. до н. е.

На Донетчине и в Волго-Уралье известны своеобразные горно-обогатительные орудия эпохи поздней бронзы - подработанные кости с особыми следами изнашивания. Они стали достоянием археологической систематики благодаря функциональному анализу. Однако ясного представления о роли и связях его методов в изучении упомянутой индустрии до сих пор не было. Теперь установлено, что технико-морфологический, экспериментальный и трасологический методы изначально и с переменным успехом опирались на сведения о контексте находок. Именно контекстуальный метод, обращенный к свойствам вмещающей среды и идентифицированному артефактному окружению, имел особое значение - нужно было только правильно истолковать наблюдения. Так отчасти произошло с определением костяных мешалок для водного обогащения, когда подспорьем к имеющимся знаниям стала промышленная аналогия, а эксперимент и трасология, вопреки бытующему мнению, выступили методами верификации. Вместе с тем, контроль за реализацией методики выявляет сбои в построении гипотез, моделировании и интерпретациях, тем самым определяя перспективы исследования.

Изложены результаты структурно-сырьевого, технологического и функционального анализа орудий и приспособлений из поселения Фащевка (верховья Миуса на Донецком кряже; Перевальский р-н Луганской обл.). Все костяные изделия (конек типа "Садчиковский", зубчатый скребок и тупики) относятся ко второму этапу бережновско-маевской срубной культуры (XIV - XIII вв. до н. э.) или, не исключено, к постсрубному времени (XII - X вв. до н. э.). Выяснилось, что тупики применялись исключительно для разминания кожи, а не для мездрения шкур. Семь артефактов из верхнемелового темно-серого полупрозрачного кремня относятся к скелянской культуре энеолита (4600 - 4300 гг. до н. е.). Это нож-перфоратор, скребок-скобель-строгальный нож, строгальный нож, концебоковой скребок, режущие орудия на отщепе и пластине, фрагмент пластины. Кремень двух "пращевых камней" эпохи поздней бронзы иной - светло-серый непрозрачный. Прочие изделия (топор-молот, молот, диск, точило, зернотерка) выполнены из серпентинита, известняка и песчаника.