A pivotal accent of the analysis of the article is made in determination of connection of preventive management at an enterprise with crisis management. There is determined the place of preventive management and its role in improving an enterprise performance. It is proven that preventive management has its own approaches as to running business and acts as a preventive measure in countering crises at an enterprise. In the article there is set a fundamental difference between preventive and anticipating management in terms of crisis management and there are indicated the business processes where these forms of crisis management can be used in order to improve financial and economic state of an enterprise in case of its worsening. The author marks the advantages of preventive and anticipating management compared to reactive crisis management, and also mentions the problems of the enterprises while introducing proactive measures for non-admitting the crisis phenomena occurrence.

В сучасній економіці реорганізація корпорацій, незалежно від їх масштабу та виду діяльності, представляється постійною проблемою при досягненні різноспрямованих цілей: починаючи з періоду, коли компанія починає свій розвиток або знаходиться у кризовій ситуації, або реорганізує управлінську систему, або ж навпаки, є процвітаючою і прагне завойовувати нові ринки. У зв'язку з цим компанії вкладають гроші у планування та зміну корпоративних стратегій, таких як злиття, приєднання, виділення, поділ та інші види реструктуризації. Структуруючи купівлю та продаж корпоративного бізнесу в США або в ЄС, необхідно прийняти важливе рішення щодо того, чи здійснювати трансакцію у вигляді оподатковуваної купівлі (акцій чи активів) або реорганізації без оподаткування. Дослідження проблем корпоративних реорганізацій були розглянуті в працях Є. М. Палиги, В. У. Павлова, Г. Т. П'ятницької, В. М. Гриньової, В. А. Євтушевського, Д. В. Задихайла, І. А. Ігнатьєвої, Ю. М. Уманціва. Питання реорганізації - предмет обговорення в огляді американських університетів і об'єкт застосування у великих корпораціях у всьому світі. Мета статті - описати та порівняти деякі основні проблеми корпоративної реорганізації, пояснити різницю між термінами "реструктуризація" та "реорганізація", вивчити переваги та недоліки кожного типу реорганізації відповідно до законодавства різних країни та окреслити найважливіші угоди M&A в Україні протягом останніх років. Розглянуто найважливіші етапи реорганізації компанії, її напрями та типи для того, щоб, використовуючи порівняльний метод дослідження, проаналізувати основні принципи реорганізації компаній у різних країнах та, використовуючи міждисциплінарний метод дослідження, зрозуміти вплив правових принципів і правил на процес реорганізації в економіці. Висновки: у теорії корпоративних фінансів максимізація акціонерної вартості вважається основним прагненням будь-яких організаційно-фінансових перетворень, які компанія переживає, тому важливо, щоб будь-який із обраних типів реорганізації відповідав вимогам компанії. Різні альтернативні варіанти корпоративної реорганізації, запропоновані іноземними законодавчими системами, які були розглянуті в цій статті, широко використовуються в корпоративному управлінні на різних іноземних підприємствах. Розширення національного законодавства у цьому аспекті також дозволило б застосувати корпоративні реорганізації в нашій країні у більш широкому масштабі. Важливим описати та порівняти основні питання корпоративної реорганізації, вивчаючи переваги та недоліки кожного типу реорганізації відповідно до законодавства різних країн. Коли головним пріоритетом є життєздатність існуючого бізнесу, яка досягається шляхом реорганізації, злиття або поділу, необхідно подумати про українські норми в цивільному та господарському праві, які зроблять злиття, придбання чи поділ більш транспарентними і забезпечать відповідні податкові умови таких перетворень.