Розглянуто основні питання функціонування Державного казначейства України як нової фінансової структури, створеної з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності формування видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів держави. Висвітлено роль і місце бюджету в системі фінансів. Визначено етапи реалізації заходів щодо впровадження Єдиного казначейського рахунка, висвітлено французький досвід організації системи органів казначейства. Розглянуто питання касового виконання державного бюджету за доходами через систему Державного казначейства.

Рассмотрены основные вопросы функционирования Государственного казначейства Украины как новой финансовой структуры, созданной с целью обеспечения эффективного управления средствами Государственного бюджета Украины, повышения оперативности формирования расходов в пределах фактических объемов финансовых ресурсов государства. Освещены роль и место бюджета в системе финансов. Определены этапы реализации мер по внедрению Единного казначейского счета, освещен французский опыт организации системы органов казначейства. Рассмотрены вопросы кассового выполнения государственного бюджета по доходам через систему Государственного казначейства.

Теоретично обгрунтовано й розроблено методичні рекомендації щодо створення й використання механізму управління стійким розвитком підприємства. Розроблено систему класифікаційних ознак видів стійкості, гнучкості й адаптивності. Проведено семантичний аналіз сутності, змісту та особливостей процесу стійкого розвитку. Обгрунтовано принципи формування й визначено внутрішню структуру механізму управління розвитком. Проаналізовано вплив факторів зовнішнього оточення на можливості розвитку підприємств Харківського регіону й визначено їх потенціал розвитку. Запропоновано методику інтегральної оцінки спроможності підприємства до сталого економічного зростання. Обгрунтовано етапи розробки стратегії стійкого розвитку. Подано методику розробки програми трансформаційних змін. Визначено напрямки подолання опору персоналу організаційним змінам, що базуються на поширенні процесів самоорганізації.

Розглянуто сутність стратегічного аналізу, його місце та роль у процесі стратегічного управління банком, інструменти реалізації. Обгрунтовано доцільність застосування збалансованої системи показників (ЗСП) для оцінювання діяльності банківської установи. На основі запропонованого підходу до відбору показників, що входять до складу ЗСП (відбір за критеріями відсутності тісного лінійного зв'язку та відбору найбільш інформативних і значущих показників) проведено оцінку діяльності банку в межах її підсистем. Виявлено проблемні аспекти у функціонуванні та сформовано стратегічні цілі, які відображають пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Шляхом застосування матричного методу комплексного дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовища SPACЕ-аналізу визначено стратегічну позицію банку. З урахуванням результатів оцінки його діяльності на основі ЗСП і конкурентної позиції обрано стратегію розвитку банку.

Розкрито найважливіші проблеми сучасних тенденцій казначейської справи. Висвітлено етапи організації та здійснення бюджетної політики, контролю за використанням бюджетних ресурсів. Наведено матеріал, який грунтується на чинних в Україні нормативно-законодавчих актах, методичних та інструктивних положеннях із питань казначейської справи.

Розглянуто наукові підходи до визначення конкурентоспроможності. На прикладі ПАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" виділено конкурентні переваги за допомогою SWOT-аналізу. Розраховано рівень інтенсивності конкуренції на вітчизняному ринку скловиробів.

Мета дослідження - розробка підходів до впровадження стратегічно-реноваційного управління ризиками. Досліджено суть теорій ризиків, проаналізовано поняття "ризик" у системі управління банком. На основі теоретичного узагальнення наукової літератури та проведеного аналізу існуючих стратегій управління ризиками для забезпечення безпеки банківського бізнесу було обрано стратегію реноваційного управління. Оскільки банківські ризики входять в систему економічних ризиків, тому вони є складними вже за своєю природою. Однак за всієї важливості банківських ризиків тлумачення їх суті досі виявляється дискусійним. У цілому ряді випадків їх суть підміняється причиною їх виникнення, тобто все зводиться до різного роду обставин, факторів, які призводять до втрат. Отже, сьогодні банки розглядають ризики, зокрема, не тільки як джерело можливих збитків, а і як можливість отримання додаткового прибутку. Запропоновано алгоритм прийняття стратегічно-реноваційного рішення щодо системи управління ризиками банку.

Мета роботи - розвиток теоретико-методичного підгрунтя та розробка методичних рекомендації щодо формування та реалізації стратегії стійкого розвитку інтегрованого об'єднання підприємств. Розроблено формалізоване представлення стійкого розвитку окремого підприємства та декількох підприємств, що вступили в інтеграційну взаємодію. Стійкість розвитку при цьому пропонується досягати на основі чергування революційного та еволюційного етапів, обмежених принципами постійного вдосконалення складових даного формалізованого опису стратегії. Наведено систему причинно-наслідкових зв'язків процесу стійкого розвитку, яка стала основною для технологічної схеми стратегії стійкого розвитку інтегрованої структури бізнесу. Основу даної технологічної схеми становить тривимірна матриця "потенціал - стійкість - спроможність до змін". За допомогою сегментів даної матриці запропоновано визначати змістовне наповнення складових стратегії стійкого розвитку. Окрім того, пропонована матриця використана для опису динамічних зміни стану учасників інтегрованого об'єднання в процесі стійкого розвитку.

Одним зі способів досягнення підприємством успіху в конкурентній боротьбі є інтеграція навколо ключових компетенцій задля спільного просування певної споживчої цінності. Відповідно актуалізується проблема організації раціонального ресурсного забезпечення життєдіяльності подібного інтегрованого об'єднання, яка визначила гіпотезу дослідження щодо доречності розповсюдження критерію ресурсозбереження на оптимізацію стратегії. Метою дослідження постав розвиток теоретико-методологічних засад організації стратегічного управління ресурсозбереженням корпоративного об'єднання підприємств. Методологічне підгрунтя реалізації даної мести становила концепція бізнес-інжирінингу. Використання методології архітектурного опису організації (Design and Engineering Methodology for Organizations - DEMO) дозволило навести механізм ресурсозбереження в рамках стейхколдерської парадигми, коли ключові стейкхолдери інтегрованого обієднання спільно визначають орієнтири роботи механізму, які структуровані в розрізі елементів ресурсної стратегії обієднання. Розуміння ресурсної стратегії, своєю чергою, розширено врахуванням системи організаційних можливостей учасників інтеграційної взаємодії. Описано можливість застосування децентралізованого підходу до реалізації заходів з ресурсозбереження стратегічними бізнес-одиницями у складі інтегрованого об'єднання в рамках розробленої та узгодженої політики ресурсозбереження. Обгрунтовано систему бізнес-правил розробки та реалізації ресурсної стратегії, кожне з яких є результатом комунікаційних і продуктових актів, описаних за допомогою DEMO-методології. У відповідність до бізнес-правил поставлено систему показників контролю за реалізацією політики ресурсозбереження. Розроблено об'єктно-рольову модель політики ресурсозбереження інтегрованого об'єднання корпоративних підприємств.