Висунуто гіпотезу про існування в гідрогелях колагену примежових водних шарів (ПВШ), що оточують колагенові спіралі. Запропоновано модель ПВШ. Встановлено, що ця модель не суперечить отриманим експериментальним даним по зсувній пружності гідрогелів колагену. Стверджується, що такі примежові шари можуть існувати в пухкій з'єднувальній тканині, забезпечуючи її опорну функцію.

Увагу приділено проблемі підвищення якості ортопедичного лікування пацієнтів із дефектами зубних рядів незнімними конструкціями зубних протезів з опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати вітчизняного виробництва. За результатами санітарно-хімічної та гістологічної експертиз зразків гістотоксичних домішок і біосумісність із тканинами експериментальних тварин у ділянці імплантації не виявлено. Створено авторський алгоритм експертизи макро- та мікроструктури з метою контролю утворення шару рівномірної шорсткості поверхні. Проведено морфометричну оцінку периімплантатної кісткової тканини. Показано, що вид матеріалу поверхні імплантату не має вирішального значення для перебігу процесів репаративної регенерації, який триває від одного до трьох місяців після постійної фіксації незнімної металокерамічної конструкції. Дослідження вазомоторної реакції периімлантатної слизової оболонки в контакті з рутилом показало, що через один місяць після завершення протезування кількісні показники в обох групах збільшилися, з незначним переважанням у групі 2 (рутил), що свідчить про поступове зменшення запальної реакції з часом. Підсумовано, що наноструктурування й оксидування з утворенням шару рутилу позитивно впливають на процеси репаративної регенерації та остеоінтеграції, що, у свою чергу, поліпшить результати протезування незнімними ортопедичними конструкціями.

Увагу приділено розробці теоретичних та експериментальних основ підвищення водостійкості гіпсу поліфракційними мінеральними добавками. Визначено електроповерхневі властивості гіпсу та мінеральних добавок, установлено закономірності утворення електрогетерогенних контактів між ними. Виконано оптико-мікроскопічні й електронно-мікроскопічні дослідження. Розроблено моделі структури штучного гіпсового каменю з мінеральними добавками, яка забезпечить його максимальну водостійкість. Здійснено термодинамічний аналіз можливості хімічної взаємодії гіпсу з мінеральними добавками. Експериментально досліджено залежності фізико-механічних властивостей, показника водостійкості, вологісних деформацій штучного гіпсового каменю від вмісту мінеральної добавки однієї фракції (шлаку) та двох різних фракцій (шлаку і нанодисперсного глинозему або мікрокремнезему). Розроблено склад гіпсового в'яжучого підвищеної водостійкості та матеріалів на його основі, а також технологію їх виготовлення, виконано дослідно-промислове впровадження й упровадження у навчальний процес.