Проаналізовано проблему українського націєтворення в радянській Україні в міжвоєнний період. Наголошено на відмінності гасел і програмових засад Комуністичної партії від практичної діяльності її вождів та пояснено причини цього, відзначаючи модернізаційну складову політики Кремля як один із чинників успішності комунізму та вагомий фактор націєтворення. Особливу увагу звернено на кардинальну зміну у ставленні більшовицького центру до України, уперше означену наприкінці 1920 р. На прикладі української діаспори РСФРР простежено ставлення Кремля до "українського питання" за умов, коли українці не становили титульну націю.