Розглянуто економічну природу нагромадження капіталу, його еволюцію та роль в розвитку нової якості продуктивних сил суспільства. На підставі структурно-генетичного та функціонального аналізу визначено сутність економічної категорії "нагромадження капіталу", його організаційні форми в інноваційній сфері. Доведено, що нагромадження капіталу передбачає не лише нагромадження фізичного капіталу, але і нагромадження наукових знань, інформації, людського капіталу, вдосконалення системи економічних відносин, інституціонального середовища. Зазначено, що активізація процесу нагромадження капіталу пов'язана з проведенням ефективної інвестиційної, фінансової, інноваційної, амортизаційної, структурної та соціальної політики.

Рассмотрены экономическая природа накопления капитала, его эволюция и роль в развитии нового качества продуктивных сил общества. На основе структурно-генетического и функционального анализа определены сущность экономической категории "накопление капитала", его организационные формы в инновационной сфере. Доказано, что накопление капитала предусматривает не только накопление физического капитала, но и накопление научных знаний, информации, человеческого капитала, усовершенствование системы экономических отношений, институциональной среды. Отмечено, что активизация процесса накопления капитала связана с проведением эффективной инвестиционной, финансовой, инновационной, амортизационной, структурной и социальной политики.

Проаналізовано процес економічного розвитку у контексті інституціональної теорії. Визначено особливості та політико-правові чинники інституціональної трансформації економічної системи. Досліджено вплив базисних інститутів ринкової економіки на процес економічного розвитку. Розкрито особливості становлення права власності, формування трансакційних витрат і контрактних відносин за умов трансформаційної економіки, розглянуто інституціональні альтернативи економічного розвитку. Описано процес інституціоналізації економічних і соціальних відносин, корпоративного сектора економіки й інноваційної сфери.

Проанализирован процесс экономического развития в контексте институциональной теории. Определены особенности и политико-правовые факторы институциональной трансформации экономической системы. Исследовано влияние базисных институтов рыночной экономики на процесс экономического развития. Раскрыты особенности становления права собственности, формирования трансакционных затрат и контрактных отношений в условиях трансформационной экономики, рассмотрены институциональные альтернативы экономического развития. Описан процесс институционализации экономических и социальных отношений, корпоративного сектора экономики и инновационной сферы.

Впроваджено новий концептуальний підхід щодо процесу інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій, шляхів і способів ефективної інституціоналізації економічного розвитку (ЕР). Здійснено системний аналіз інституціонально-трансформаційних змін в ЕР на основі поєднання інституціонального підходу з діалектичним методом. Обгрунтовано інституціональні критерії ЕР, проведено трансакційний аналіз інституціоналізації ЕР та інституціональний аналіз економіко-політичних та економіко-соціальних взаємодій. Розкрито особливості інституціоналізації нагромадження капіталу та його форм, інноваційного розвитку і реформування відносин власності. Визначено ознаки інституціоналізації корпоративних відносин та інституціональні чинники розвитку корпоративного підприємництва, соціалізацію як провідну тенденцію ЕР, особливості інституціоналізації економічних відносин у сфері праці.

З методологічних позицій інституціоналізму досліджено чинники економічного розвитку, доведено нелінійний біфуркаційний характер змін у перехідній економіці, необхідність урахування універсумних взаємодій у процесі формування нового інституціонального порядку.

Розглянуто вплив експортних і імпортних операцій на відтворювальний процес в економіці країни. Доведено необхідність зміни структури зовнішньої торгівлі в процесі зміни основних пропорції в національній економіці. Розглянуто вплив глобалізації на основні тенденції у зовнішній торгівлі. За умов стійкої довгострокової тенденції до глобалізації господарського життя, послаблення позицій країни в міжнародній торгівлі знаходиться в гострій суперечці з потребами її економічного розвитку. Особливо чітко це проявляється у прискореному зростанні експорту в порівнянні з виробництвом, яке не обмежується потребами внутрішнього ринку. В Україні очевидна тенденція експортної спеціалізації у виробництві товарів, які переважно містять працю низької та середньої складності. Посилення цієї тенденції означає закріплення структури зовнішньої торгівлі, типової для слаборозвинутих країн, що не відповідає інтересам розвитку країни. Тому увагу має бути сконцентровано на оновленні основного капіталу, в тому числі за рахунок імпортних поставок та випуску капіталоємної продукції.

Розглянуто актуальну наукову проблему інституціоналізації економічних відносин в інноваційній сфері країни. Доведено, що в основі інноваційного розвитку знаходиться процес нагромадження капіталу, що породжує монополію, яка і визначає характер інституціоналізації інноваційного розвитку. Розглянуто вплив специфікації відносин власності на величину трансакційних витрат в інноваційній сфері.

Розглянуто деякі аспекти впливу митно-тарифного регулювання на формування конкурентного середовища в Україні, питання реалізації регуляторної та стимуляційної функції митного тарифу в процесі забезпечення економічної конкуренції на внутрішньому ринку.

Досліджено субстанціональні глобальні виклики розвитку світової економіки за умов посилення процесів інтеграції, транснаціоналізації та глобалізації світової економіки як вищої стадії її інтернаціоналізації в планетарному масштабі. Виявлено та проаналізовано основні сучасні виклики розвитку глобальної економіки та досліджено їх вплив на економічну безпеку держави. Здійснено поглиблений об'єктивний науковий аналіз і системне осмислення нових світових реалій з позиції основних положень сучасної інституціональної економічної теорії. Виявлено та обгрунтовано сутнісні аспекти та існуючі протиріччя зростаючих масштабів процесів глобалізації, інтернаціоналізації та транснаціоналізації. Увагу приділено дослідженню впливу вищезазначених процесів на функціонування суб'єктів світової економічної системи. Проаналізовано подальші перспективи, напрями, темпи та загальну спрямованість соціально-економічного розвитку національних господарств країн світу.

Розглянуто актуальну проблему соціалізації економіки та вплив на соціалізацію тих інституціональних чинників, які формуються під дією сучасних постіндустріальних тенденцій розвитку. Використано методологічні можливості сучасного інституціоналізму та враховано економіко-неекономічні взаємодії, які визначають особливості соціалізації. Соціалізація економіки розглядається в широкому контексті, зумовленому процесом універсумізації, на засадах якого формуються стратегії та моделі соціалізації. Доведено виникнення нової системи цінностей постіндустріальної епохи, яка забезпечує високу адаптивність економіки до нових умов. Система цінностей і культури стає матрицею, на основі якої відбувається відтворення інституціональних умов існування постіндустріального суспільства, а нові соціокультурні інститути забезпечують економічну активність людей в економічній сфері. Досліджено вплив постіндустріальної культурної диференціації на процес соціалізації економіки. На основі аналізу динаміки соціокультурних показників показано їх вплив на соціалізацію цінностей постіндустріального суспільства. Доведено, що в країні соціалізується система цінностей, яка поступово наближається до європейських стандартів і свідчить про культурний потенціал постіндустріальної модернізації економіки.

Розглянуто розвиток теоретико-методологічних засад інституціоналізації економіко-неекономічних взаємодій, і на цій основі обгрунтовано шляхи і способи економічної модернізації країни. На основі інституціональної методології здійснено аналіз інституціонально-трансформаційних змін у процесі економічної модернізації та обгрунтовано її інституціональні чинники. Проведено інституціональний аналіз економіко-політичних та економіко-соціальних взаємодій, а також ролі інституціональної модернізації в економічній модернізації країни. Визначено інституціональні критерії результатів економічної модернізації: рівень трансакційних витрат в економіці як загальна характеристика якості інституціонального середовища; якість влади та законодавства як ефективний гарант перед тими суспільними силами, які не зацікавлені в економічній модернізації країни; здатність імпортувати й запроваджувати інститути глобальної ринкової економіки, засвоювати організаційно-технічний досвід, створювати ефективний розподіл прав власності; нову мотивацію людської діяльності в аспекті становлення культури постматеріальних цінностей. Зроблено висновок, що інституціоналізація економічних та економіко-неекономічних взаємодій формує спрямованість процесу економічної модернізації.

Розглянуто актуальну тему, присвячену проблемі економічних трансформацій. Підкреслено обмеженість ортодоксальної економічної теорії щодо дослідження економічних трансформацій і необхідність використання методології, яка дозволяє застосовувати емпіричний досвід і методи дослідження всіх напрямів економічної та інституціональної теорії. Економічна трансформація розглядається як форма суспільної трансформації, що охоплює всі сфери суспільного життя, виявляється в економіко-соціальних, економіко-культурних, економіко-політичних, економіко-духовних взаємодіях і відображає соціальний контекст розвитку економічної системи. Суб'єктом економічної трансформації визнано людину. Єї як суб'єкта економічних трансформацій розглянуто з урахуванням впливу модерністських і постмодерністських цінностей на формування соціокультурних ознак суспільства. Роль людини в процесі економічної трансформації визначається процесом соціалізації в його широкому розумінні. Критерієм ефективності економічних трансформацій визначено трансакційні витрати. У разі набуття ними критичних значень відбуваються руйнування інституціональної системи та порушення природного ходу еволюції економічної системи. Технологічну еволюцію визнано основним чинником економічної трансформації. Враховано нетехнологічні інституціональні чинники економічних трансформацій різну динаміку змін технологій і соціальних інститутів, а соціальну інерцію розглянуто як захисну реакцію економічної системи на зміни існуючих соціальних інститутів.

Особливу увагу приділено практичним можливостям макроекономічної теорії щодо вирішення складних проблем розвитку сучасного господарства. Викладено проблематику розв'язання задач з використанням сучасних економіко-математичних підходів, що свідчить про важливість знань із суміжних дисциплін для формування всебічно підготовленого фахівця в галузі управління та адміністрування. Розкрито принципові відмінності між неокласичною та кейнсіанською теоріями, дослідницькі можливості їх синтезу, а також підходи щодо ролі й можливостей макроекономічного регулювання в розвитку національних економік.

Розглянуто проблему відповідності існуючих макроекономічних моделей можливим змінам поведінки економічних суб'єктів, що можуть відобразитися на мікро- та макрофункціях, використаних у цих моделях. Проведено історичний екскурс формування "адаптивних" і "раціональних очікувань" у процесі макроекономічного регулювання. Виділено окремі інституціональні чинники, які впливають на його ефективність та передбачуваність результатів. Показано можливість прийняття правильних рішень, якщо очікування економічних субієктів спираються на минулий досвід, постійно перевіряються в процесі економічної діяльності, а суб'єктивні оцінки майбутнього стану ринків і цін збігаються з умовними математично розрахованими очікуваннями на основі доступної на даний час інформації. Раціональні очікування розглянуто як доповнення до макроекономічної теорії, що надає лише більшої точності макроекономічним прогнозам та обгрунтованих підстав для прийняття рішень економічними суб'єктами в процесі макроекономічного прогнозування та регулювання. Показано методологічну недосконалість неокласичної моделі в поясненні формування макроекономічної рівноваги та доведено необхідність прийняття інституціональної моделі "обмеженої раціональності". Можливість надання реалістичної оцінки прогнозованих результатів макроекономічного втручання у відтворювальний процес повіязано з наявністю в макроекономічній моделі функцій поведінки, які достатньо точно відображають реальну індивідуально-господарську поведінку суб'єктів економіки. Запропоновано використання більш реалістичних моделей людської поведінки для точної параметризації майбутніх економічних станів і цін у процесі макроекономічного регулювання. Поставлено питання про синтез нової теорії та інституціоналізму для подолання невизначеності результатів економічних дій.

Проаналізовано можливість створення інклюзивних інститутів розвитку. Поставлено за мету визначити окремі елементи інституційного середовища, що безпосередньо впливають на процес створення інклюзивних інститутів розвитку в Україні. Увагу зосереджено на окремих соціальних явищах і процесах, які тісно пов'язані з економікою, впливають на процеси модернізації економіки та суспільства. Розглянуто питання про зміст і характер внутрішніх інституційних перетворень, про соціокультурний аспект інституційного будівництва, який набув нових ознак. Відображено результати змін у сфері повсякденної свідомості, у системі наявної культури та цінностей, що привели до деідеологізації та трансформації соціально-політичної домінанти. Доведено, що перспективи подальшої трансформації пострадянської економіки та суспільства все більше визначаються трансформацією політичних інститутів у бік більшого плюралізму. Визначено зміни в соціальній структурі суспільства, що збільшили кількість груп, спроможних впливати на соціально-політичні відносини. Встановлено, що поява та посилення взаємозв'язків нових типів ціннісних пластів і субкультур на основі гетерархії зумовили формування соціокультурної гетерогенності українського суспільства та можливість будувати наскрізні канали соціальної мобільності між вершиною та основою соціальної піраміди, об'єднувати різні соціальні групи суспільства. Відображено роль цифровізації та інформатизації в процесах соціокультурної інституціалізації та формуванні інклюзивних політичних та економічних інститутів розвитку. Відмічено послаблення дезінтеграційних процесів у суспільній свідомості внаслідок уніфікації соціокультурних ознак. Встановлено, що соціокультурна єдність суспільства стає основою для суспільного розвитку та формування колективної ідентичності української нації.

Узагальнено результати дослідження процесів модернізації системи управління в цифровому суспільстві. Розглянуто комплекс питань, пов'язаних зі становленням та розвитком цифрового суспільства в Україні, особливостями прийняття управлінських рішень, еволюції корпоративного управління та модернізації системи управління в умовах цифровізації та інформатизації економіки. Окреслено напрями вирішення окремих проблем розвитку менеджменту в умовах цифровізації.