Досліджено питання розшуку та забезпечення конфіскації майна в механізмі співробітництва держав у боротьбі зі злочинами. Охарактеризовано правову допомогу у кримінальних справах як один із напрямів співробітництва держав у боротьбі зі злочинами й її основні види. Визначено принципи розшуку та забезпечення конфіскації майна на території іншої держави. Дослідлжено окремі процесуальні та процедурні питання запиту та надання органами досудового слідства України правової допомоги у вигляді розшуку та забезпечення конфіскації майна. Наведено пропозиції щодо внесення змін до ст. 126 КПК України, статей 637 і 641 КПК України.

Розроблено тему селянства суспільно-політичною думкою другої половини ХIХ - початку ХХ ст. Саме у цей час формувалися головні напрями української політичної думки: народницький, еволюційний, пізніше - консервативний. Починаючи з кирило-мефодіївців, селянська домінанта постійно присутня в наукових працях і роздумах народників М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, поступово набуваючи ознак релігійно-містичної селянської ідеології, з огляду на радикальне протистояння "місто - село". Представник еволюційного напряму М. Драгоманов започаткував відмову від народницької ідеології та застосування селянських повстань як засобу досягнення соціальної справедливості. На початку ХХ ст. зпоявою консерватизму його апологет В. Липинський пропагував ідею традиціоналізму як засобу збереження, притаманних українському селянству, культурних норм і цінностей та інструментів господарювання, всупереч доктрині марксистів, де селянство є допоміжним соціальним матеріалом у боротьбі за владу та знаряддям побудови нового суспільства.

Здійснено аналіз чинного законодавства України, судової практики та теоретичних положень щодо визначення поняття та сутності інституту представництва в цивільному процесі.

Здійснено аналіз чинного законодавства України, судової практики та теоретичних положень щодо визначення поняття та сутності інституту представництва в цивільному процесі.

Досліджено проблеми правового регулювання відповідальності органів державної влади за порушення прав громадян. Зазначено, що у сучасній науці проблема правового регулювання відповідальності органів державної влади на даному етапі розвитку науки достатньо не досліджується. Дана монографія покликана усунути цю прогалину. Підставою для цього є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Конституція України, а також численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини та численні рішення цього Суду проти України, що свідчить про неспроможність української держави належним чином гарантувати права своїх громадян.