Вивчено силу кореляційних зв'язків між рівнями тиреотропного гормону, вільного тироксину, фолікулостимулювального гормону, прогестерону, загального та мономірного пролактину та естрадіолу. Проаналізовано їх роль в патогенезі розвитку дисгормональних захворювань матки та молочних залоз на тлі гіпотиреозу.

Проаналізовано частоту та характер структурних змін молочних залоз у пацієнток з гіпотиреозом за даними ультразвукового дослідження та мамографії.

Представлено дані про застосування комбінованих дезогестреловмісних оральних контрацептивів у жінок з міомою матки на тлі гіпотиреозу. Одержані результати дозволяють рекомендувати зазначені препарати пацієнткам з міомою матки за умови максимального діаметра міоматозного вузла до 2 см.

Наведено результати дослідження функціонального стану системи гіпофіз-яєчники та тиреоїдного гомеостазу, а також структурних особливостей щитовидної залози (ЩЗ), молочних залоз (МЗ) і внутрішніх статевих органів за даними інструментальних методів дослідження у жінок репродуктивного віку з гіпотиреозом. Встановлено наявність корелятивних зв'язків між окремими показниками функціонального стану ЩЗ і репродуктивної системи й уточнено механізми розвитку поєднаної дисгормональної патології матки та МЗ на фоні гіпотиреозу. Обгрунтовано необхідність моніторингу жінок репродуктивного віку з гіпотиреозом і розроблено його схему. Доведено ефективність даної системи моніторингу для раннього виявлення, своєчасної корекції та динамічного спостереження.

Мета роботи - удосконалити ранню діагностику ушкоджень шийного відділу хребта, детально вивчити причини та особливості клінічного перебігу. Обстежено 35 новонароджених дітей, серед яких у віці 4 - 10 діб було 12 (34,2 %) дітей, 11 - 20 діб - 18 (51,4 %) дітей, 21 - 30 діб - 5 (14,2 %) дітей. Хлопчиків було 21 (60,0 %), дівчаток - 14 (40,0 %). Оцінка стану новонароджених за шкалою Апгар показала, що 43 % обстежених дітей мали асфіксію до 7 балів, із них тяжка зустрічалась у 13 %, помірна - у 87 % новонароджених. З метою діагностики пошкоджень шийного відділу хребта новонародженим проведено рентгенологічне обстеження в таких термінах (залежно від тяжкості загального стану): на 1 - 7-му добу - 20 %; на 8 - 28-му добу - 77 %; на 29-ту добу і пізніше - 3 %. Ротаційний підвивих С1 зустрічається часто - близько 85,7 % (за даними дослідження), а діагностується дуже рідко. Рання діагностика ушкоджень шийного відділу хребта надає змогу виявити патологію досить часто. Висновки: ретельний збір анамнезу щодо виявлення факторів ризику та клінічна настороженість сприяють ранньому виявленню ушкоджень шийного відділу хребта (а саме ушкоджень атланта).

Мета роботи - удосконалити діагностику, зокрема, рентгенологічну візуалізацію для встановлення ступеня тяжкості аспіраційного синдрому (АС) в новонароджених із перинатальним пошкодженням центральної нервової системи. Обстежено 30 новонароджених, із них було по 50 % хлопчиків і дівчаток. Усі діти були з перинатальним пошкодженням центральної нервової системи, але залежно від супутньої патології вони були розділені на групи. Перша група - 15 новонароджених із гіпоксично-ішемічним пошкодженням центральної нервової системи та АС (дистрес-синдромом тяжкого ступеня за Downes). Друга група - 10 новонароджених із гіпоксично-ішемічним пошкодженням центральної нервової системи без супутньої патології у віці 4 - 14 діб. Третя група - 5 новонароджених із гіпоксично-ішемічним пошкодженням центральної нервової системи з іншою супутньою патологією. Усім новонародженим проведено рентгенографію органів грудної клітки; у віці 1 - 3 доби - 5 новонародженим; 4 - 7 діб - 17 новонародженим; 8 - 23 доби - 8 новонародженим. Використано патент на корисну модель "Спосіб діагностики ступеня тяжкості аспіраційного синдрому в новонароджених із перинатальним ураженням ЦНС", яку здійснюють шляхом проведення рентгенографії органів грудної клітки. За допомогою рентгенологічного обстеження органів грудної клітки в новонароджених із перинатальним пошкодженням центральної нервової системи I ступінь АС виявлено у 16 (53,3 %) новонароджених, II ступінь - у 12 (40 %) дітей, III ступінь - у 2 (6,7 %) малюків. При більш ранній рентгенологічній діагностиці (до 3 діб) встановлено легкий ступінь АС без ускладнень. Висновки: визначення рентгенологічних критеріїв ступеня тяжкості АС надають можливість більш об'єктивно оцінити стан новонародженого. Рентгенологічні критерії ступенів тяжкості АС дозволяють не лише встановити правильний діагноз, але й контролювати ефективність своєчасно проведеного лікування і попередити розвиток ускладнень.