Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)124 + Х859(4УКР)11

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено юрисдикційну діяльність органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування й адміністративних судів під час розгляду земельних спорів. Сформульовано поняття правових спорів і подано їх характеристику. Проведено дослідження адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів в Україні й її застосування у структурі органів публічного управління й адміністративної гілки судочинства. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правової форми діяльності у сфері вирішення земельних спорів.

Розкрито сутність і юридичні ознаки правових спорів, висвітлено адміністративно-правові засади їх вирішення. Увагу приділено юрисдикційній діяльності органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Охарактеризовано адміністративно-правову форму вирішення земельних спорів в Україні й її застосування у структурі органів публічного управління й адміністративної гілки судочинства.

Розкрито формально-юридичні гарантії дії принципу збалансованості бюджетної системи через дослідження механізму нормативного закріплення його економічного змісту. Збалансованість у фінансовій системі (ФС) має загальносоціальний аспект, який виявляється у визначенні прямого взаємозв'язку між рівнем акумульованих доходів через механізми примусової мобілізації та гарантованих за їхньою допомогою обсягами споживання бюджетних послуг особою. З формально-юридичного погляду цей принцип є універсальним загальним принципом публічної ФС, який своєю онтологічною основою має об'єктивні закономірності руху вартості, через вибудовування такої системи взаємозв'язку між складовими економічних відносин - дохідною і видатковою частинами, - щоб надав можливість максимально виконати поставлені завдання перед розпорядником відповідного публічного фонду за рахунок залучених фінансових ресурсів. При цьому матеріальне та процедурне вираження його нормативної дії передбачає закріплення в законодавчих актах низки правил, які обмежують урядові можливості до неконтрольованого боргування. Економічні категорії складових частин бюджетів, із різницею їхньої касової природи та сутнісного впливу на макроекономічні показники, надають можливість абсолютно обгрунтовано виділяти й окремий правовий режим для окремих безповоротних надходжень (доходів) і відповідного використання коштів на здійснення програм і заходів бюджетів (видатки), відмежовуючи їх від операцій із фінансування як технічного елементу забезпечення необхідної касової збалансованості ФС в умовах дії закону руху вартості. Запропонована на сьогодні в українському законодавстві конструкція нормативного визначення та взаємозв'язку явищ та інститутів щодо гарантування збалансованості відповідає основним вимогам забезпечення дії цього принципу, з високим ступенем об'єктивності здатна відображати касові результати економічних процесів у державі, а в редакції останніх нормативних змін ураховує вимоги забезпечення фінансової безпеки держави через встановлення "запобіжників" сталого нормативного контролю рівня дефіциту на рівні загальноприйнятих 3 % прогнозованого номінального обсягу ВВП. Водночас формулювання вказаного принципу в Конституції України повинно бути не просто "прагненням", а як один з обов'язкових нормативних критеріїв оцінки якості бюджетної політики держави на предмет її професійності. Для забезпечення цієї мети у Конституції України повинні бути закріплені емпіричні економічні показники-індикатори такої збалансованості - обгрунтований пропорційний розмір видатків на реалізацію окремих соціально-економічних прав до ВВП, закріплення граничного обсягу дефіциту, в тому числі з урахуванням рекомендацій та об'єктивного взаємозв'язку між дефіцитом, публічним боргом, структурою публічних пасивів та обсягом ВВП. Фактично вказані положення визначатимуть конституційні межі фінансової діяльності, за умови додержання яких буде забезпечено фінансову безпеку держави.