Розглянуто множинне руйнування поверхні навантажених матеріалів, при якому одночасно реалізуються два основні процеси пошкодженості - зародження і розповсюдження коротких розсіяних тріщин. Зародження тріщин моделювалось у вигляді пуассонівського точкового процесу як з постійною, так і залежною від часу інтенсивністю. Розповсюдження тріщин із випадковою швидкістю описувалось лінійною функцією приросту довжини від часу. Розглянуто різні типи розподілу швидкості росту тріщин: рівномірний, гамма-розподіл, у тому числі показовий. Одержані при цьому статистичні розподіли довжини розсіяних тріщин подібні і в приведеному вигляді можуть бути описані узагальненою експоненціальною залежністю.

Розроблено стохастичну модель, яка описує еволюцію статистичного розподілу довжини розсіяних тріщин протягом заданого інтервалу часу. Вихідними даними для чисельної реалізації стохастичної моделі є параметри розподілу довжини та швидкості тріщини на початку часового інтервалу та значення інтенсивності зародження тріщин на одиниці площі поверхні. Для початкових показових розподілів довжини та швидкості росту дефектів на основі розробленої моделі одержано прогнозовані у часі розподіли розмірів тріщини і розподіл залишкового ресурсу до появи тріщини з гранично допустимою довжиною. Експериментальними дослідженнями підтверджено, що розподіл швидкості росту поверхневих коротких тріщин у разі малоциклового навантаження нікелевого сплаву Е1698ВД відповідає показовому.

Дисертацію присвячено вивченню поведінки системи малих поверхневих тріщин при малоцикловому навантаженні хромонікелевого сплаву. Розроблено нові стохастичні моделі, які описують формування розподілів довжини розсіяних тріщин при їх стаціонарному зростанні. Показано, що розподіли довжини тріщин при їх стаціонарному і нестаціонарному зростанні, які прогнозуються у часі, мають властивості автомодельності і можуть бути узагальнені однією функцією. Розроблено методику прогнозування залишкового ресурсу об'єкта до критичного стану, який задається умовою наявності тріщини недопустимої довжини. Встановлено нові закономірності накопичення і статистичні розподіли швидкості зростання поверхневих мікрометрових тріщин при деформуванні потягом та малоцикловому навантаженні хромонікелевого сплаву ЭИ698ВД.

Досліджено особливості прояву селекційних ознак вихідних ліній, сестринських гібридів та самозапилених сімей плазми Айодент. Проведено оцінку вихідного матеріалу за основними господарсько-цінними ознаками. Виділено кращі сім’ї даної плазми для використання в селекційній роботі при створенні високопродуктивних ранньостиглих гібридів кукурудзи. Визначено залежність між продуктивністю та іншими селекційними ознаками у досліджуваного матеріалу. Наведено результати оцінки вихідних ліній, сестринських гібридів та самозапилених сімей за стійкістю до умов вирощування. Встановлено загальну та специфічну комбінаційну здатність вихідного матеріалу та створених на їх основі самозапилених сімей S1-6 відносно основних господарсько-цінних показників. Виділено кращі зразки. Для господарської оцінки тесткросних гібридів проведено визначення індексу врожайності за відношенням врожайності зерна до його збиральної вологості. Зазначено, що у кращих тесткросних гібридів він становив від 0,44 до 0,68, при його значенні у гібридів-стандартів 0,34 – 0,45. Показано доцільність у господарствах всіх форм власності використовувати занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, наступні гібриди кукурудзи: ранньостиглі − ДБ Лада (ФАО 190), ДН Патріот (ФАО 190); середньоранні – ДН Зоряна (ФАО 210); ДН Фієста (ФАО 260); середньостиглі – ДН Джулія (ФАО 340), ДК Бурштин (ФАО 350), ДН Веста (ФАО 370). Акцентовано, що вони забезпечують приріст врожайності зерна 3 – 5 % порівняно з гібридами-стандартами при нижчій на 1,2 – 2,3 % його збиральній вологості.