На основі комбінації взаємодоповнюючих морфологічних методів (рентгенографії, ін'єкційно-просвітлюючого методу (патент України на корисну модель № 70343) та методу епоксидних шліфів) вперше одержано комплексні дані про структурний стан твердих тканин і пульпової камери постійних зубів людини за патологічної стертості та подана принципово нова оцінка їх патогенетичної сутності. Суттєво важливим результатом дослідження є те, що в пульповій камері зубів, схильних до патологічного стирання. Виявлено відкладення ірегулярного дентину з боку оклюзійної поверхні коронки, а також різного розміру та форми пігментовані петрифікати, одні з яких знаходяться у вільному положенні, а інші — в пристінковому. Пухка структура петрифікатів ускладнює їх візуалізацію за рентгенографії, що пояснює невелику статистичну різницю між дольовим відношенням об'єму пульпової камери та товщиною дентину зубів в нормі та за патологічної стертості, яка була одержана за морфометричного аналізу рентгенограм. Ці дані свідчать про явища дистрофічного переродження пульпи зубів, схильних до процесу патологічного стирання. Встановлено, що дистрофічні процеси в пульпі призводять до утворення пігментних речовин, внаслідок чого тверді тканини зубів піддаються світло-коричневому профарбовуванню. Вперше встановлено, що зуби за патологічної стертості схильні до загального склеротичного переродження, за якого гіпермінералізація дентину й емалі, не тільки не підвищує їх стійкість до механічних впливів, але навпаки робить їх більш підатливими до зішліфовування.