Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148-588

Рубрики:

Пошкодження кісток і суглобів

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження репаративного остеогенезу в області кісткового дефекту у дистальному відділі стегнової кістки білих лабораторних щурів, яким протягом усього терміну експерименту вводили гідрокортизон (5 мг/100 г живої ваги через добу). Через 45 днів від початку введення гідрокортизону моделювали травматичне ушкодження. Встановлено, що тривале введення гідрокортизону призводить до пригнічення процесів остеорепарації на всіх стадіях загоєння.

Ключ. слова: регенерация кости, алиментарный дефицит кальция, культивированные клетки скелетогенной мезенхимы
Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.11-29

Рубрики:

Хвороби кісток

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Експерименти виконано на 24-х кроликах, віком 2 місяці. Змодельовано дефект в латеральному відділі дистального метафіза та великому вертлюзі стегнової кістки. Вибір ділянок імплантації обумовлений різними умовами фізіологічного навантаження. Через 4, 30, 90 діб та 5 місяців фрагменти кісток з ділянками імплантації досліджували за допомогою методів гістології з використанням морфометрії. Доведено, що процеси остеогенезу у навантажених ділянках перебігають швидше, ніж у ненавантажених.

На підставі аналізу 53-х літературних джерел подано дані стосовно оптимізації та стимуляції репаративної регенерації кістки із залученням сучасних методів тканинної терапії та генної інженерії.

Отмечено, что тотальное экстремальное криовоздействие (ТЭКВ) позволяет несколько сократить стадию воспаления в зоне транскортикального костного дефекта бедренной кости белых крыс. Сравнение морфологической картины области костного дефекта после одно- и трехкратного ТЭКВ на 7 сут после операции показало, что более эффективным является трехкратное ТЭКВ, благодаря которому в зоне дефекта не только увеличивается удельный вес остеогенной фиброретикулярной ткани, а также наблюдаются первые признаки формирования молодых костных трабекул в области дна дефекта.

Предложены новые имплантаты на основе углерода. Доказана биологическая инертность предложенного имплантата, последний не накапливается во внутренних органах и не влияет на течение репаративных процессов. Доказана возможность совместного использования металлических и углеродных изделий для остеосинтеза, в том числе и с защитным изолирующим покрытием. Получен ряд прикладных решений в виде оригинальных способов соединений обломков костей, модели соединения кости и имплантата. Результаты работы позволяют говорить о создании нового поколения отечественных имплантатов для замещения дефектов костей и соединения костных фрагментов, особенно при патологических изменениях костей.

Наведено дані гістологічного дослідження менісків, які було видалено у зв'язку з їх руйнуванням у 17 пацієнтів, під час хірургічного втручання на колінних суглобах з аномаліями будови. У тканинах видалених менісків виявлено деструктивні зміни (порушення гістоархітектоніки, некробіоз клітин, порушення сітки колагенових волокон) і репаративні прояви (розростання сполучної тканини), які можуть бути наслідком хронічної травматизації диспластичних менісків, що викликана, у свою чергу, аномальними взаємовідносинами елементів колінного суглоба у випадку дисплазії.

Наведено результати експериментальних досліджень та клінічного використання різновидів кальцій-фосфатної кераміки для заміщення порожнинних кісткових дефектів тазостегнової западини у випадках первинного та ревізійного ендопротезування тазостегнового суглоба. Одержані результати свідчать про ефективність використання кожного із запропонованих видів кальцій-фосфатної кераміки як біоматеріалу для пластики кісткових дефектів тазостегнової западини під час первинного і ревізійного ендопротезування тазостегнового суглоба. Крім того, одержано добрий кістково-керамічний блок, який стабілізує ендопротез.

Вивчено топографо-структурні особливості фібринових згустків і репаративного процесу впродовж 2 - 6 діб після перелому кістки з використанням методів сонографії та гістоморфології. Досліджено 35 постраждалих (дорослих і дітей) із діафізарними переломами кінцівок, яким виконано відкрите співставлення відламків. Визначено утворення фібринових згустків на поверхні ушкоджених тканин, які містять значну кількість кровоносних судин: у міжвідламковій зоні, над внутрішньокістковою мієлоїдною тканиною та по периферійній зоні. Сформовані навколо відламків кров'яні фібринові згустки є первинним морфобіологічним субстратом, на базі якого, починаючи з перших діб після травми, відбуваються процеси васкуляризації, а також міграції та проліферації клітин фібро- та остеобластичного диферонів. У ділянках розташування рідкої складової гематоми процесів регенерації тканин не виявлено.

Наведено результати вивчення в експерименті морфологічних особливостей зони спондилодезу за умов фіксації тіл хребців пластиною після видалення міжхребцевого диска. Експеримент проведено на хвостовому відділі хребта 6 лабораторних щурів. Встановлено, що для досягнення міжтілового спондилодезу необхідно виконувати тотальну дискектомію в поєднанні з резекцією замикальної пластинки тіл хребців.

Досліджено венозну кров 3-х добровольців та визначено час утворення (45 - 60 хв) фібрин-кров'яного згустку в замкненому просторі in vitro, а також вивчено вплив на швидкість його формування механічних факторів (тиску та перемішування). Встановлено залежність структури та механічних властивостей сформованого фібрину від зазначених факторів. Вивчено гістоморфологічні особливості фібрин-кров'яних згустків, одержаних із навколовідламкових зон 12 постраждалих із закритими переломами кінцівок, у терміни від 2 год до 12 діб після травми. Виявлено, що через 2 - 4 год після перелому в утворену фібринову сітку по периферії проникають малодиференційовані клітини і фібробласти, починається вростання кровоносних капілярів. Через 6 - 12 діб відмічено реорганізацію згустку.

За показниками Харківської міжрайонної МСЕК, частота переломів, які не зрослися та потребують додаткового хірургічного лікування, складає від 12,5 до 26 %. Мета роботи - вивчити клініко-рентгенологічні та морфомеханічні особливості регенерату в пацієнтів з незрощеними діафізарними переломами, обгрунтувати вибір способу їх лікування та методик стимуляції регенерації кістки. Висвітлено досвід лікування 73 хворих з діафізарними переломами кінцівок, що не зрослися. Серед них виділено клінічні групи на підставі оцінювання деформованості регенерату. Уточнено показання до застосування закритого компресійного остеосинтезу, а також різних видів пластичних матеріалів (дрібних губчастих автотрансплантатів самостійно та в поєднанні зі збагаченою тромбоцитами плазмою, автофібриновим гелем й іншими препаратами, що містять фібрин). Для з'єднання кісткових відламків застосовано розроблені апарати зовнішньої фіксації, які функціонально навантажували кінцівку. Позитивні результати одержані в 95 % випадків.

На підставі аналізу наукової літератури узагальнено інформацію про структурну організацію паравертебральних м'язів у нормі і за умов дегенеративних порушень у поперековому відділі хребта. Доведено, що у паравертебральних м'язах, які походять із дорсальних міотомів (m. multifidus, m. erector spinae), на відміну від решти скелетної мускулатури, переважають волокна I типу, що відповідає виконуваній ними функції підтримання фізіологічної постави. При цьому відсотковий вміст волокон I типу в жінок значно вищий у порівнянні з чоловіками, що зумовлює їх кращі адаптаційні можливості та меншу стомлюваність. Крім того, на відміну від скелетної мускулатури кінцівок, у m. multifidus волокна II типу значно тонші за волокна I типу. У пацієнтів з хронічним болем у спині різної етіології в паравертебральних м'язах у процесі гістологічного дослідження виявлено міогенні та нейрогенні зміни, які проявляються за саркопенії або тільки локальних порушень. Однак одержано неоднозначні результати щодо розподілу волокон I та II типів, що вимагає подальшого вивчення. Результати поглиблених гістохімічних досліджень, які стосуватимуться різних підтипів м'язових волокон I та II типів, стану в них актину і міозину, нададуть змогу розширити уявлення про структурно-функціональні порушення м'язів у пацієнтів з хронічним болем у спині. Останнім часом увагу приділяють системним змінам у м'язовій тканині (саркопенії), які спостерігають за більшості захворювань опорно-рухової системи. Детальне вивчення структурно-функціональної організації паравертебральних м'язів відкриває нові перспективи для профілактики порушень у хребті в ранньому і віддаленому післяопераційному періодах.

У разі інструментального спондилодезу з досягнутою біомеханічною жорсткістю оперованого сегмента використання збагаченого тромбоцитами фібрину (PRF) для стимуляції остеогенезу є перспективним. Мета роботи - дослідити можливість формування поперекового задньобічного спондилодезу за умов використання PRF в експерименті. Моделювання спондилодезу виконано в 42 статевозрілих самцях каліфорнійських кроликів, розподілених на 6 груп по 7 у кожній. У групі 1 (контроль) трансплантати не застосовували; у групі 2 встановлено кісткові автотрансплантати; 3 - кісткові автотрансплантати у поєднанні з PRF; 4 - алотрансплантати з крила клубової кістки; 5 - алотрансплантати з крила клубової кістки в поєднанні з PRF; 6 - PRF. У дослідженні використано методи: рентгенологічний, морфологічний, статистичний. Хибнопозитивні результати спондилодезу під час рентгенологічної діагностики виявлено в групі 1 у 28,6 % випадків; у групі 6 - у 7,1 %; хибнонегативні - в групах 2 і 3 (по 7,1 %). У контрольній групі 1 утворення кісткового блоку не зафіксовано. В інших дослідних групах спостерігали формування регенерату з різним вмістом кісткової, хрящової та сполучної тканин. У цих групах на рентгенограмах показники оптичної щільності новоутвореної кісткової тканини різною мірою перевищували ці самі параметри губчастої кістки прилеглих тіл хребців. Висновки: найбільші остеогенні властивості виявлено в разі комбінації кісткових автотрансплантатів із PRF: зареєстровано найвищу частоту спондилодезу (71,4 %), в зоні якого сформувалася переважно зріла кісткова тканина. Незалежно від варіанта остеопластичного матеріалу (авто- або алотрансплантат) PRF підвищував його репаративні можливості, забезпечуючи більшу частоту формування кісткового зрощення за результатами рентгенографії і гістології.