Предмет дослідження - концептуальні положення про структуру, складники та загрози економічної безпеки в умовах військового стану та війни; можливості її збереження та підтримки. Мета статті - обгрунтування концептуальних положень щодо структури й складників економічної безпеки в умовах військового, а також можливостей її збереження і підтримки. Методологічна основа статті - методи діалектичної єдності й протиріччя, історичний, монографічний, системно-структурного аналізу й синтезу; статистико-економічні методи (абсолютних і відносних величин, індексні, групувань і ранжувань), математичного програмування й моделювання. Виявлено, що структуру економічної безпеки формують наступні структурні блоки: міжнародна політика, світове господарство, глобалізаційні процеси; господарюючі, державні і суспільні інститути; ресурси і продуктивність; ідеологія, стратегії та моделі розвитку країни; моніторинг, методи оцінки і діагностики та прогнозування. Чинниками впливу на неї є джерела формування та загрози й ризики руйнування. Визначено, що основною загрозою для економічної безпеки України стала багаторічна російська агресія та війна, особливо починаючи з 2022 р. Небувала за жорстокістю, вона призвела до захоплення приблизно 20 % території; масштабних руйнувань суспільної інфраструктури, енергетики, житлового фонду, промисловості і сільського господарства; переміщення мільйонів осіб; убивств сотень тисяч людей; інфляції та девальвації й загрози дефолту; згортання соціальних програм. Прямі втрати супроводжують не менш руйнівні не прямі. Подальші заходи підтримки економічної безпеки мають спиратися на постійний моніторинг не лише економічної, а, насамперед, військової ситуації, кількісні оцінки та прогнози. Висновки статті можуть бути використані в підприємствах, закладах вищої освіти, науково-дослідних установах, дорадчих організаціях. Висновки: у цих умовах державною владою за допомогою міжнародного співтовариства здійснено наступні заходи щодо її збереження: оптимізовано інститути виконавчої влади; переміщено мільйони людей та підприємств, заклади вищої освіти та ін. у відносно безпечні місця; оптимізовано видатки бюджету та збільшено фінансування оборони; застосовано цифрові та онлайн інструменти діяльності й управління. Забезпечено правопорядок й особисту безпеку громадян на підконтрольних територіях; цілісність економіки через роботу банківської, податкової, митної систем, ринків, торгових та експортно-імпортних операцій. Подальші заходи підтримки економічної безпеки мають спиратися на постійний моніторинг не лише економічної, а, насамперед, військової ситуації, кількісні оцінки та прогнози.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти аналізу розвитку соціально-економічних систем, сучасні виклики та перспективи розвитку міжнародної економічної політики України. Звернено увагу на актуальні питання теорії та практики застосування математичних методів і моделей в економіці. Розглянуто проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму держави та регіонів, фінансове забезпечення діяльності суб'єктів господарювання в умовах євроінтеграції. Проаналізовано управлінські аспекти забезпечення розвитку соціально-економічних систем.

Розглянуто та проаналізовано фінансове забезпечення формування соціальної відповідальності суб'єктів аграрного сектору економіки України.

Обговорено стратегічні напрями соціально-економічного розвитку України в умовах інституціональних змін, наукові засади стратегічного управління соціально-економічним розвитком регіонів України. Розглянуто концептуальні положення стратегічного розвитку національних підприємств, аспекти державного регулювання соціально-економічним розвитком України. Охарактеризовано особливості державного регулювання сталого розвитку Білорусі та України в умовах інтеграції в світову господарську систему, проблеми державного регулювання моніторингу земельних ресурсів в Україні та Приазовському регіоні. Розкрито соціально-економічні засади детінізації зайнятості населення, особливості державного регулювання інвестиційної активності в туристичній сфері. Викладено проблеми кримінально-правового захисту економічних відносин у сфері медичного обслуговування.

За результатами дослідження було виявлено необхідність посилення соціальної складової економічної політики, яка здатна істотно знизити соціальні ризики і підвищити економічну безпеку регіонів.

Розглянуто теорктичні та практичні аспекти аналізу розвитку соціально-економічних систем. Подано матеріали статистики, обліку та аудиту в умовах глобалізації. Зазначено актуальні питання теорії та практики застосування математичних методів і моделей в економіці. Розглянуто проблеми та перспективи розвитку фінансово-кретитного механізму держави та регіонів. охарактеризовано фінансове забезпечення діяльності суб'єктів господарювання в умовах євроітеграції. Наведено управлінські аспекти забезпечення розвитку соціально-економічних систем.

Представлено результати ініціативних досліджень щодо обґрунтування пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України в умовах виконання національних завдань Цілей Сталого Розвитку людства на період до 2027 року та до 2030 року. Визначено науково-методичні основи агропромислового розвитку україни в умовах євроінтеграції. Розглянуто концептуальні положення визначення соціогуманітарних складових стійкого розвитку. Досліджено теоретико-прикладні засади сталого розвитку регіонів та держави. Наведено провідні аспекти фінансово-кредитного та правового механізмів розвитку. Розглянуто інновації, математичні методи та інформаційні технології в управлінні економікою.

Обговорено актуальні питання теорії та практики застосування математичних методів і моделей в економіці, проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму держави та регіонів. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти аналізу розвитку соціально-економічних систем, питання статистики, обліку й аудиту в умовах глобалізації. Охарактеризовано управлінські аспекти забезпечення розвитку соціально-економічних систем, особливості фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання в умовах євроінтеграції.

Обґрунтовано генезис понятійно-категоріального апарату досліджень соціально-економічної безпеки аграрних підприємств, визначено соціально-економічну безпеку як об’єкт управління в менеджменті аграрних суб’єктів господарювання мікрорівня, виявлено інституційні та регіональні особливості дотримання соціально-економічної безпеки аграрними та агропромисловими підприємствами і об’єднаннями. Обґрунтовано структурні, функціональні та інструментальні підходи й системи в управлінні соціально-економічною безпекою, визначено методологічні принципи реалізації інституційних впливів на дотримання соціально-економічної безпеки. Обґрунтовано підходи, процедури та алгоритми оцінювання соціально-економічної безпеки в менеджменті суб’єктів агробізнесу. Проаналізовано взаємозв’язок ефективності функціонування та соціально-економічної безпеки аграрних підприємств, здійснено оцінку визначення та врахування в менеджменті суб’єктів агробізнесу регіональних рівнів соціально-економічної безпеки та її основних компонентів, виконано аналіз соціальної відповідальності суб’єктів агробізнесу в системі управління соціально-економічною безпекою. Обґрунтовано організаційно-економічний механізм дотримання соціально-економічної безпеки в здійсненні основної діяльності суб’єктів агробізнесу, розроблено напрями підвищення ролі агропромислової інтеграції в дотриманні соціально-економічної безпеки, обґрунтовано використання інструментарію інноваційної діяльності в дотриманні соціально-економічної безпеки. Визначено напрями удосконалення систем управління соціально-економічною безпекою в менеджменті суб’єктів агробізнесу на засадах моделювання й прогнозування, розроблено стратегії підвищення соціально-економічної безпеки суб’єктів агробізнесу, обґрунтовано інструментарій та процедури впливу менеджменту суб’єктів агробізнесу на процес дотримання соціально-економічної безпеки.

Обгрунтовано методологічні засади формування й підвищення соціально-економічної безпеки аграрних підприємств та вирішення практичних проблем управління її забезпеченням у їх менеджменті сучасними механізмами, засобами й інструментами.

Надано визначення поняття "хеджування" та обгрунтовано діяльність хеджерів. Виявлено його мету і наведено переваги ф'ючерсних ринків нафти та нові можливості ф'ючерсної сільськогосподарської біржі. Розглянуто типи і стратегії хеджування, а також його мету, переваги та недоліки. Проаналізовано вплив операцій із ф'ючерсними контрактами на нафтопродукти. Наведено алгоритм розрахунку коефіцієнта хеджування. Окреслено сутність фінансових інструментів хеджування ризиків.

Обгрунтовано генезис понятійно-категоріального апарату досліджень соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Виявлено інституційні та регіональні особливості дотримання соціально-економічної безпеки аграрними й агропромисловими підприємствами й об'єднаннями. Також обгрунтовано структурні, функціональні й інструментальні підходи та системи в управлінні соціально-економічною безпекою. Визначено методологічні принципи реалізації інституційних впливів на дотримання соціально-економічної безпеки. Обгрунтовано підходи, процедури й алгоритми оцінювання соціально-економічної безпеки в менеджменті суб'єктів агробізнесу. Проаналізовано взаємозв'язок ефективності функціонування та соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Здійснено оцінку визначення та врахування в менеджменті суб'єктів агробізнесу регіональних рівнів соціально-економічної безпеки та її основних компонентів. Виконано аналіз соціальної відповідальності суб'єктів агробізнесу.

Досліджено взаємозв'язок ефективності функціонування та соціально-економічної безпеки аграрних підприємств, здійснено оцінку, діагностику, планування та прогноз на майбутнє результатів господарської діяльності, що формують основу соціально-економічної безпеки аграрних підприємств.

Розглянуто причини та основні стадії фінансової кризи. Наведено кроки виправлення кризової ситуації і методи мотивації персоналу для зниження витрат від діяльності підприємства. Освітлено принципи та етапи розробки політики управління підприємством і описано функціональну модель його реструктуризації.

Предметом дослідження виступають теоретичні, методичні та практичні аспекти ідентифікації соціально-економічної безпеки як об'єкту управління функціонуванням та розвитком аграрних підприємств в якості суб'єктів господарювання мікрорівня. Йдеться про встановлення її мети, завдань, визначення особливостей, ідентифікацію принципів здійснення, встановлення тенденцій розвитку та першочергових завдань менеджменту, у т.ч. на рівні аграрних підприємств. Мета роботи - виявлення сутності категорії соціально-економічна безпека та її практичної ідентифікації; визначення особливостей на рівні аграрних підприємств як об'єкту управління в їх менеджменті; встановлення принципів та першочергових завдань менеджменту. Методологічною основою роботи стали загальнонаукові методи пізнання, узагальнення, метод порівняльного аналізу та інші методи дослідження. Також це був системно-структурний аналіз і синтез при встановленні принципів здійснення соціально-економічної безпеки; проблемно-цільовий підхід при наданні рекомендацій для подальшого управління розвитком та зміцненням соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Основні результати роботи полягають в уточненні категорії соціально-економічна безпека, встановленні її ознак та виявлення особливостей на рівні аграрних підприємств як важливого елементу їх менеджменту й управління подальшим розвитком. Були виявлені завдання формування соціально-економічної безпеки та принципи здійснення. Визначені тенденції розвитку та першочергові заходи управління щодо зміцненням на рівні аграрних підприємств. Галузь застосування результатів полягає в тому, що викладені пропозиції з питань ідентифікації сутності, ознак та особливостей соціально-економічної безпеки як складової управління в менеджменті підприємств. Встановлені принципи здійснення та визначені першочергові заходи управління можуть бути використані керівниками та фахівцями підприємств з метою підвищення рівня їх соціально-економічної безпеки на перспективу. При цьому особлива увага була приділена сільськогосподарським (аграрним) підприємствам як сфері прикладання отриманих рекомендацій. Висновки: в загальному вигляді, дослідження соціально-економічної безпеки на рівні аграрних підприємств потребує подальшого аналізу з метою вивчення нових варіантів пошуку існування на ринку. Остаточний вибір стосовно використання того, чи іншого підходу або окремих його складових, залишається за кожним підприємством, і залежить від таких факторів як розмір підприємства, види його діяльності, амбіції власників тощо. Для досягнення максимально високого рівня соціально-економічної безпеки аграрним підприємствам необхідно проводити роботу по утриманню в небезпеці усіх їх функціональних складових.

Розглянуто інтеграційні чинники та процеси формування та зміцнення соціально-економічної безпеки (СЕБ) аграрних підприємств. Виявлено їх прояви, відмінності, здійснено типологію та обгрунтовано важливість застосування у менеджменті зміцнення СЕБ на перспективу. Наведено приклади інтеграційних агроутворень і визначено їх ефективність. В їх якості запропоновано агрокорпорації та агрохолдинги з іноземним капіталом. Показано інноваційні та маркетингові (ринкові) конкурентні переваги таких утворень у менеджменті, у т.ч. із позицій СЕБ на національному, європейському, світовому аграрних ринках.

На сучасному етапі розвитку в Україні і світі спостерігається посилення економічної та соціальної нестабільності, яка поширюється у регіональному масштабі. Отже, виникає необхідність використання нових концепцій, методичних підходів до вивчення методів оцінювання та умов забезпечення стабільності економічного та соціального розвитку, а також системи соціально-економічної безпеки в цілому. Зазначено, що системний підхід у дослідженні соціально-економічної безпеки регіону робить необхідним формування єдиної багаторівневої системи показників та індикаторів, у яку будуть вбудовані всі аспекти безпеки. Механізм забезпечення соціально-економічної безпеки регіонів не може мати повністю централізований характер. Макрорівень пропонується скласти із характеристики регіону як підсистеми національної економіки. Мезорівень містить управлінські цілі регіону по організації забезпечення соціально-економічної безпеки. Є також локальні показники, стосовно яких регіон виступає керуючою системою, тобто показники мікрорівня.

Проаналізовано основні фактори, що формують рівень економічної безпеки в регіонах, за статистичними матеріалами регіонального розвитку України, зокрема за показниками: обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення, сальдо експорту/імпорту, індикатори соціальної складової СЕБ (середньомісячна зарплата одного штатного працівника, наявний доход у розрахунку на одну особу, рівень забезпеченості житлом). Проведено порівняльний аналіз показників СЕБ із аналогічними показниками закордонних країн та у перерахунку на доларовий еквівалент.

Розглянуто сутнісний зміст когнітивного аналізу в системі управління соціально-економічною безпекою регіонів. Розроблено та обгрунтовано алгоритм побудови когнітивної карти аналізу ситуації соціально-економічної безпеки регіонів. Доведено доцільність та необхідність її застосування в реаліях сучасної економічної ситуації.

Висвітлено рівень розвитку регіональної інтеграції в Україні, окреслено основні умови і фактори, що враховують індивідуальні особливості регіонів держави.