Визначено головні дискурсотвірні принципи організації дискурсу французької політології та запропоновано комплексний підхід до аналізу сучасного французького політологічного дискурсу. Виявлено протоконцептуальну будову суспільно-політичного словника французької мови, специфіку вербалізації концептосфери політики в наявній і науковій картинах світу, особливості структури терміносистеми французької політології та шляхи її збагачення, ізотопічні принципи конструювання дискурсу французької політології та його метафорику. Розглянуто жанрову структуру дискурсу французької політології та визначено особливості його композиційної та мовленнєво-актової будови. Виявлено двадцять типів описово-дефініційних структур, описано основні риторико-прагматичні засоби побудови політологічного твору та його дискурсивні стратегії, з'ясовано інтердискурсивну, інтертекстуальну та метакомунікативну специфіку дискурсу французької політології.

Проаналізовано сучасні трактування новітніх процесів комунікації в цифровому середовищі, виокремлено основні параметри та ознаки цих процесів, які зумовлюють їх ритуалізацію. Виділено когнітивні, праксисні, соціокомунікативні та власне комунікативні параметри організації віртуального простору спілкування. Представлено нові ознаки й типи комунікативних структур, інтерактивних моделей, комунікативних акторів, форм і засобів комунікації. Комунікативні практики в добу новітніх технологій розглядаються у взаємодії процесів рутинізації та ритуалізації, які зумовлюють закріплення певних практик та надання їм культурно-символічного виміру. Ритуал розглядається в динамічному аспекті, що визначає можливості його перенесення, трансформацій тощо.

Досліджено ритуалізованих форм комунікації на матеріалі англомовних комунікативних практик у Великій Британії та США. Виокремлено й системно описано на матеріалі англомовної комунікації основні засади формування і розвитку ритуалізованих форм комунікації, виявлено універсальні й етноспецифічні характеристики ритуалу, схарактеризовано їх складові і механізми функціонування, виділено форми і типи ритуалізованої взаємодії, визначено критерії типологізації основних функцій та видів ритуалу, описано культуротвірну складову ритуалізованих практик у лінгвоантропологічному і лінгвокультурологічному аспектах, досліджено праксисні аспекти ритуалізації, такі як агентивність та ідентифікувальні параметри ритуалізованої взаємодії, проаналізовано мовленнєво-актову будову ритуалізованих форм комунікації, виокремлено і описано модальні засади конструювання ритуалізованих форм взаємодії, схарактеризовано дискурсивні аспекти ритуалізації, описано поведінковий вимір ритуалу та його семіотичну складову, представлено у зіставному плані основні прагмакомунікативні характеристики ритуалізованих форм англомовної комунікації у Великій Британії і США. Запропоновано комплексний поліпарадигмальний підхід до дослідження ритуалізованих комунікативних практик та розроблену на його основі теоретичну концепцію ритуалізованих комунікативних практик, яка спирається на підходи до вивчення комунікативних явищ, представлені у соціолінгвістичному, лінгвокультурологічному, прагмакомунікативному, дискурсологічному, семіолінгвальному річищі сучасного мовознавства, а також на теоретичні засади вивчення ритуалу в суспільних і природничих науках. У рамках цієї концепції ритуал представлено як системну семіотичну єдність етнокультурно маркованих контекстних, прагмакомунікативних, семіолінгвальних компонентів, яка має виокремлений характер особливої комунікативної події, яке є конструювально-моделювальним за своє сутністю та є градуйованим.

Висвітлено наукову діяльність українського вченого-економіста, заслуженого діяча науки та техніки України, ректора Харківського національного економічного університету імені С. Кузнеця, доктора економічних наук, професора, академіка інженерної академії наук України, академіка Академії економічних наук України, академіка Міжнародної академії наук інформації, інформаційних процесів і технологій, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України В. С. Пономаренка. Показано вагомий внесок вченого у розвиток економічної науки.