Досліджено інституційне забезпечення розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні. Наведено актуальність органічного виробництва на сьогодні. Зазначено сучасних науковців, які досліджували певні аспекти інституційного забезпечення розвитку органічного виробництва у нашій країні. Наведено пояснення таких категорій, як "органічне виробництво" та "органічне сільське господарство". Також проаналізовано в динаміці основні закони, які регулюють органічне виробництво в нашій державі. Крім того, розглянуто ряд інших нормативних документів, котрі сприяють розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції, а також проєкти наказів і постанов. Наведено пояснення таких категорій, як "орган сертифікації" та "орган іноземної сертифікації". Зазначено перелік міжнародних акредитованих органів сертифікації органічного виробництва, які здійснюють сертифікацію на території нашої країни. Проаналізовано основні показники органічного виробництва України й інших держав, а також обсяги вирощеної органічної плодоовочевої продукції у 2018 році. Зазначено місце України серед інших країн-лідерів світу за площею органічних земель. Також наведено такі показники різних країн, як відсоток органічних земель у загальній кількості сільськогосподарських земель, кількість органічних виробників і суми роздрібних продажів у 2018 році. Наведено обсяги органічного вирощування плодоовочевої продукції в розрізі областей України. Крім того, показано, яку частину в загальних обсягах займає органічне вирощування ягідних культур. Зазначено, які області є лідерами в органічному вирощуванні плодоовочевої продукції, і в яких областях органічні ягідні культури не вирощуються. Запропоновано заходи вдосконалення інституційного забезпечення розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції.

Охарактеризовано організаційно-економічні тенденції розвитку фермерських господарств в сучасних умовах функціонування аграрного сектору економіки України. Розкрито організаційно-інституційні засади розвитку фермерства; роль особистих селянських господарств у становленні ферм сімейного типу та забезпеченні зайнятості населення. Означено сучасні практики посилення ролі селянських господарств у продовольчому забезпеченні населення; соціально-економічний та інституційний потенціал фермерських господарств у реалізації Цілей сталого розвитку, а також розвитку сільських територій, враховуючи умови воєнного часу і пріоритети у повоєнному відновленні економіки.