Рассмотрены особенности правового регулирования морского судоходства, а также международной практической организационно-правовой регуляции управления портами. Освещены основные положения договоров морских перевозок грузов и пассажира, круиза, агентирования, страхования, транспортной экспедиции. Приведена общая характеристика законодательных актов Европейского Союза и Украины по статусу морских торговых портов. Определен правовой режим судна в морском порту.

Изложены основы транспортной логистики и интермодальных перевозок. Рассмотрены вопросы организации, законодательной основы и коммерческие аспекты новой прогрессивной формы организации смешанных международных перевозок - интермодальных систем доставки грузов. Предложена классификация мультимодальных перевозок. Проанализированы новые тенденции развития судоходства, приведены перспективы развития международных транспортных коридоров интермодальных перевозок в Украине.

Рассмотрены международно-правовые нормы и правила стран Европейского Союза, направленные на обеспечение безопасности мореплавания, базирующиеся на международно-правовых положениях и учитывающие административно-правовую практику прибрежных государств. Исследовано прямое воздействие Международных Конвенций по морскому праву на формирование определённой группы норм национального права европейских стран, а также на формирование национального гражданского, уголовного и административного законодательства. Приведена совершенно новая группа норм административного права - нормы, обеспечивающие безопасность мореплавания.

Вперше в Україні проведено комплексне дослідження питання обгрунтування кримінально-правових заборон. На базі методології сучасної теорії кримінального права та діалектичного методу обрунтовано визначення процесу криміналізації, кримінальної та кримінально-правової політики. Розглянуто систему факторів, які необхідно враховувати в процесі встановлення кримінально-правової заборони, а також принципи, які впливають на формування кримінально-правової норми. Наведено визначення теорії криміналізації та аргументи щодо доцільності її відокремлення на рівні з теорією кваліфікації, пеналізації та призначення покарання. Досліджено процес формування кримінального законодавства України, виявлено окремі недоліки (відсутність легального визначення дефініцій, наявність значної кількості оціночних категорій, неузгодженість ідентичних понять, які використовуються в різних нормах).

Висвітлено правові умови підготовки, дипломування та праці моряків на суднах під іноземними прапорами (у іноземних роботодавців). Розглянуто міжнародно-правові та національні норми права укладання трудових договорів. Увагу приділено правовим аспектам соціального захисту моряків і боротьби з піратством. Розкрито проблеми законодавчого й організаційного забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів підготовки та дипломування моряків в Україні.

Раскрыта сущность понятия экспедиторского обслуживания. Рассмотрены правовые основы транспортно-экспедиторских операций. Проанализирована современная международная практика морских торговых операций с участием морских экспедиторов. Уделено внимание правовому регулированию международной транспортно-экспедиторской деятельности, работе транспортных агентов, а также национальным и международным организациям, регулирующим деятельность фирм, занимающихся транспортно-экспедиторским обслуживанием.

Досліджено кримінальне право у дискурсі змін: від доктрин до реальності. Охарактеризовано категорію кримінального проступку (КП) в кримінальній доктрині. Розкрито ідеологічні основи впровадження інституту проступків у кримінальне право. Вивчено досвід європейських держав у питанні критеріїв поділу кримінальних діянь на злочини та проступки. З'ясовано вплив підстав криміналізації на формування інституту КП. Розглянуто гармонізацію Кримінального кодексу України із практикою Європейського Суду з прав людини як чинник впровадження КП. Здійснено спробу наукового пояснення поняття та причин виникнення "мертвих норм" Кримінального кодексу України. Розроблено теоретичну модель КП. Встановлено об'єкт і суб'єкт КП та визначено правові наслідки КП.

Визначено наукові основи та законодавчі прийоми, що сприятимуть реалізації концепції кримінальних проступків як виду кримінального правопорушення, модель кримінальних проступків (правову природу, властивості, види та міру кримінальних стягнень, що мають застосовуватись за їх вчинення) в правовій доктрині та законодавстві України. Запропоновано формальне вираження моделі кримінального проступку - витяг із Загальної частини проекту Кримінального кодексу України.

Висвітлено питання Загальної та Особливої частин кримінального права. Надано основні визначення кримінального права, що мають особливе теоретичне та практичне значення. Теоретичний матеріал проілюстровано прикладами з практики Європейського суду з прав людини та положеннями постанов Пленуму Верховного Суду України. Розглянуто юридичні казуси до кожної теми, розв'язання яких повинно відбуватися як судове засідання з наданням кваліфікації та обгрунтування правової позиції з боку обинуваченого, захисту, потерпілого, суду.

Проаналізовано категорії міжнародного економічного права (МЕП), економічного, торгівельного та транспортного права. Розкрито їх зміст. Визначено роль МЕП у становленні міжнародного економічного правопорядку, в сумісних зусиллях держав у його укріпленні. Зазначено, що імплементація норм МЕП забезпечує вдосконалення правових норм у контексті розвитку міжнародного економічного правопорядку. Увагу приділено міжнародним контрактним зобов'язанням. Подано інформацію про правове регулювання морського перевезення вантажів.

На підставі міжнародних морських конвенцій, законодавства України та країн ЄС досліджено та викладено положення щодо правових норм, які спрямовані на забезпечення ефективної роботи морегосподарського комплексу. Розкрито поняття "міжнародне публічне морське право". Наведено класифікацію категорій морських просторів. Увагу приділено питанню безпеки мореплавства. Висвітлено основні питання міжнародного морського та національного приватного права. Подано інформацію про морське право країн ЄС. Охарактеризовано законодавство окремих країн ЄС.

Розглянуто актуальні питання сучасного кримінального права України й інших країн, розвиток науки та практики у сфері застосування положень кримінального законодавства. Проаналізовано судову практику призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, у контексті класифікації злочинів за ступенем тяжкості. Висвітлено історію створення й особливості функціонування ювенальної юстиції у міжнародній і вітчизняній практиці. Досліджено вплив наукових поглядів Ч. Беккаріа на формування кримінальної процесуальної політики Європи. Увагу приділено амбівалентній правовій природі кримінальної політики щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Подано інформацію про наслідки політично вмотивованої злочинності в Україні та їх вплив на кримінально-правову політику. Розкрито особливості застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх за вчинення кримінальних проступків.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому на основі поєднання висновків про динамічний характер кримінального права, сукупність детермінантів, які впливають на траєкторію кримінально-правової норми, та побудови оптимальної траєкторії в умовах "стійкого розвитку", розроблено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати, спрямовані на вирішення проблеми побудови ефективного кримінального закону в Україні. Зазначені завдання запропоновано вирішити на основі впровадження у правову систему України обґрунтованого концепту оптимальної траєкторії кримінально-правової норми в умовах "стійкого розвитку" динаміки кримінального права. Встановлено, що динамікою кримінального права є стан кримінального права у просторі та часі, який може знаходитись у русі (прогрес чи регрес) або у спокої та який наділений певною структурою, що містить кримінальне право (як одиницю); час; простір; напрямок. Запропоновано в умовах контролю за стійким розвитком кримінального права проміжок часу спостереження за динамікою визначати як моніторинговий період, який доцільно поділити на три види в залежності від предмету моніторингу: період поточного моніторингу - один рік; період моніторингу інновацій - квартал (три місяці); період оперативного моніторингу - один тиждень. Встановлено, що критеріями оптимізації динаміки кримінального права є наступність та узгодженість. Обґрунтовано, що саме на рівні правореалізації можливий контроль за дотриманням основних вимог і стандартів розвитку кримінального права та корекції його динаміки. Встановлено, що детермінанти динаміки кримінального права - це саме ті чинники (фактори, явища), які впливають на динаміку; визначено, що детермінантами сучасної динаміки кримінального права слід визнавати: позитивні девіації, пов'язані з розвитком і орієнтацією на сучасні соціальні цінності, які мають тенденцію на підтримку конформності з боку більшості населення; міжнародні стандарти кримінально-правового поводження зі злочинцями та жертвами кримінальних правопорушень; ідеологію кримінального права як на світовому, так і на національному рівнях; безсистемну законодавчу інверсію кримінально-правових норм. Обґрунтовано, що траєкторія кримінально-правової норми представляє собою одиничний елемент у динаміці кримінального права, який описує динаміку кримінально-правової норми від моменту її виникнення до зникнення. Встановлено, що динаміка кримінального права на сучасному етапі має формуватися технічно з позицій наступності й узгодженості на національному рівні, і має ідеологічно відповідати правовій політиці, яка діє на глобальному (міжнародному) рівні і прийнята державою, таку динаміку для кримінального права слід визначити як "динаміку стійкого розвитку". Обґрунтовано, що оптимальна модель траєкторії кримінально-правової норми в умовах динаміки "стійкого розвитку" кримінального права представляє собою узгоджений на законодавчому, науковому та правозастосовному рівнях еволюційний або революційний розвиток нормативного закріплення певних кримінально-правових відносин.

Визначено, що ретроспективний огляд динаміки кримінального права на теренах України дозволяє продемонструвати наявність специфічних факторів, які постійно або тимчасово впливали на динаміку кримінального права. Встановлено, що історія становлення карного переслідування за злодіяння на території сучасної України сягає корінням часів ранніх державних утворень Північного Причорномор'я. Доведено, що слід вести відлік не з часів історичних пам'яток центральної України, а зі Скіфської держави (з VII до IV ст. до н.е. був утворений міцний племінний союз, а у V ст. до н.е. вже існувала "Скитія") та грецьких міст-колоній, які виникли у Криму та на північному узбережжі часів великої Грецької колонізації (VIII - VI ст. до н.е.), а деякі з них із часом перетворилися на класичні грецькі поліси із власними законами та судами. Узагальнено доступні пам'ятки історії та права, котрі діяли на теренах сучасної України з VIII ст. до н.е. до XII ст. н.е. Розглянуто особливості карного переслідування на території Північного Причорномор'я (VIII ст. до н.е. - II ст. н.е.) та зміни, які відбувалися у процесі побудови єдиної держави - Київської Русі. Зроблено висновок, що головним фактором впливу на неписане карне право скіфів були прогресивні моделі законів грецьких полісів, які виступали стимулюючим прикладом для застосування у скіфських племенах впорядкованої відповідальності за злочини. За часів Київської Русі вагомими факторами динаміки визначення обсягу карного переслідування були помста (дохристиянська Київська Русь (до 988 р.)), міжнародні вимоги та релігійні переконання (хрещення Київської Русі (з 988 р. до Руської Правди)), необхідність одноманітного впорядкування суспільних відносин після війн за Київський престол (Руська Правда (приблизно із 30-х рр. XI ст.)).

Висвітлено зміст і сутність аналізу логістичних функцій, які виконуються морським агентом. Розкрито особливості правового регулювання діяльності агента в Україні з урахуванням законодавством зарубіжних країн. Розглянуто основні ознаки цієї діяльності. Розкрито роль агентського договору, а також комерційних правил і звичаїв у регулюванні діяльності морського агента. Наведено практичні рекомендації щодо організації морського агентування. Розглянуто проблеми оформлення дисбурсментських рахунків. Подано інформацію про міжнародні об’єднання національних агентських компаній.

Розглянуто деякі типові завдання, що пов'язані із морською логістикою. Проаналізовано процес трансформації традиційної логістики у глобальну логістику, виявлено її суттєві ознаки та сутність. Розглянуто методологічні аспекти вибору перевізника на локальному фрахтовому ринку морських перевезень. Розкрито сутність діяльності транспортно-логістичної компанії. Побудовано та проаналізовано ймовірнісні моделі роботи портового терміналу в умовах нерівномірності суднозаходів, розглянуто проблему страхування ризиків у діяльності оператора портового терміналу, а також проблему конкуренції між операторами портових терміналів.

Розкрито зміст та сутність аналізу логістичних функцій, які виконуються морським агентом. Охарактеризовано особливості правового регулювання діяльності агента в Україні із законодавством зарубіжних країн. Зазначено роль агентського договору, а також комерційних правил та звичаїв у регулювання діяльності морського агента. Надано практичні рекомендації щодо організації морського агентування. Виділено функції морського агента відомостей морського суду. Розглянуто питання щодо оформлення дисбурсментських рахунків та інші питання. Проаналізовано способи та порядок укладання договору морського агентування. Визначено правові аспекти розвитку ринку послуг морського агентування в Україні.

Розглянуто чинне кримінальне законодавство та інші нормативно-правові акти, необхідні для оволодіння відповідною темою. Увагу приділено нормативним визначенням основних понять, що містяться у розділі III Загальної частини КК України. Акцентовано на науковому визначенні понять, які не мають нормативного закріплення. Розглянуто позицію слідчої та судової практики з питань застосування та тлумачення вказаних норм Загальної частини КК України.