Індекс рубрикатора НБУВ: Р731.90

Рубрики:

Кровообіг. Серцево-судинна система. Лімфатичні судини у дітей

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено методологічні підходи до управління складними системами на базі авторського моделювання, заснованого на характеристиці категорії дієвості (of the force) процесу за допомогою категорії результативності (of the efficiency) процесу як поєднанні його масштабності (of the scale) - кількісної складової та ефективності (of the effectiveness) - якісної складової. Під авторським SEE-аналізом процесів функціонування складних систем розуміється аналіз дієвості цих процесів на платформі авторських моделей і показників масштабності, ефективності та результативності підпроцесів зазначених процесів. Розгляд дієвості в такому аспекті суттєво відрізняється від її інтерпретації іншими авторами. Запропоновано реалізацію алгоритму SEE-управління, котрий базується на певному механізмові, що містить індикатори результатів SЕЕ-аналізу та інструментарій, котрі поряд із відомими характеристиками містять також і комплекс авторських показників складових результативності підпроцесів системи. Розроблено матрицю SЕЕ-управління за результатами SЕЕ-аналізу процесу, який вивчається. Визначено, що запропонована методологія уможливлює здійснення SЕЕ-прогнозів (у тому числі в контексті методики Форсайт). Методологію SEE-управління реалізовано на прикладі процесу формування валового доходу конкретного сільськогосподарського підприємства України. Обгрунтовано, що запропоновані підходи до управління можна використати для дослідження складних систем різних типів та ієрархічних рівнів.

Продовжено теми попередніх публікацій авторів стосовно висвітлення методологічних підходів до аналізу дієвості інвестиційного забезпечення (ІЗ) процесу діяльності сільськогосподарських підприємств за допомогою авторського моделювання. Авторський SEE-аналіз процесів функціонування складних систем представлено як аналіз дієвості цих процесів на платформі авторських моделей і показників масштабності, ефективності та результативності підпроцесів зазначених процесів. Набула подальшого розвитку реалізація алгоритму SEE-аналізу, котрий базується на певному механізмові, який поряд із відомими характеристиками містить також і комплекс авторських показників складових результативності підпроцесів системи. Розроблено матрицю SЕЕ-аналізу процесу. Методологію SEE-аналізу реалізовано на прикладі процесу ІЗ процесів формування валових доходів конкретних сільськогосподарських підприємств Вінницької області України. Доведено, що запропоновані підходи можна використати для аналізу ІЗ процесів функціонування будь-яких споріднених суб'єктів господарювання різних типів та ієрархічних рівнів з метою прийняття науково обгрунтованих управлінських рішень.

Запропоновано підходи до управління розвитком складних систем на основі моделі формування сучасної інформаційної системи. Зазначено фактори економічного зростання як складової розвитку систем. Окреслено вектори розвитку систем, що сприяє кращому розумінню необхідних втручань у формування чинників та потребує застосування певних показників як індикаторів такого розвитку. Цими індикаторами можуть слугувати показники складових результативності функціонування та розвитку соціо-еколого-економічних систем як часткових випадків складних систем. Сучасні технології орієнтують суспільство на забезпечення виконання умов сталого розвитку. Розробка моделі ефективного використання ресурсів є підгрунтям забезпечення результативності суспільного виробництва. Зазначене потребує формування відповідної доступної до використання інформаційної бази даних. Запропоновані підходи до інтегрування інформаційної бази даних у процеси прийняття управлінських рішень та до оцінювання дієвості наслідків функціонування інформаційних систем на основі складових результативності сприятимуть подальшому розвитку складних систем, тому вони потребують подальшого дослідження.

Розглянуто практику використання методики дискримінантного аналізу для дослідження дієвості процесів функціонування підприємств на основі показників складових частин результативності на прикладі конкретних сільськогосподарських підприємств зернопродуктового підкомплексу. Підкреслено, що при проведенні бенчмаркінгу (як методу конкурентного аналізу) у багатьох випадках при дослідженні процесів функціонування та розвитку підприємств (зокрема сільськогосподарських) виникає необхідність розподілити об'єкти, котрі вивчаються, на окремі групи відповідно до головних стратегічних пріоритетів. Зазначено, що одним із методів, які застосовуються для такого розподілу, є класичний дискримінантний аналіз, котрий дозволяє визначити кількісну межу, яка виділяла би групу підприємств-лідерів з усіх інших підприємств. Виявлено, що визначальним фактором при використанні вказаного методу є вибір низки показників, які характеризують об'єкти і процеси, визначені при застосуванні бенчмаркінгу. Цей вибір, своєю чергою, потребує реалізації відповідних алгоритмів на основі моделювання. Такими показниками обрано авторські показники ефективності та масштабного продукту як складові показника результативності, котрі характеризують будь-який процес та його результати з обох точок зору - якісної та кількісної. Запропоновано авторські підходи до методики групування об'єктів та виокремлення з них стратегічно важливих груп.

Запропоновано методику практичного застосування теорії ігор для аналізу ризиків підпропроцесів процесів функціонування сільськогосподарських підприємств на основі моделей складових результативності Бурєннікової (Поліщук) - Ярмоленка та відповідних показників. Методику розглянуто на прикладі процесів утворення валових доходів п'ятьох сільськогосподарських підприємств зернопродуктового підкомплексу як підпроцесів процесів функціонування цих підприємств. Побудовано певну платіжну матрицю для випадку нестратегічної гри (гри з природою). Матриця виграшів породжує матрицю ризиків. Одержано дві матриці ризиків залежно від двох формул, за якими обчислено елементи цих матриць. За даними цих двох матриць ризиків знайдено максимальні значення ризиків у кожному з їх рядків, з цих значень утворено дві відповідні стовпчикові матриці. На основі зазначених стовпчикових матриць проведено ранжування ризиків функціонування підприємств, котрі розглядалися. Досліджено ризики функціонування підприємств з точки зору результативності. Аналогічно можна дослідити зазначені ризики з позицій ефективності.

Розглянуто практику вимірювання енергій продуктів процесу функціонування системи на основі показників складових результативності. Підкреслено, що методологічні підходи до практики вимірювання енергій продуктів потребують реалізації відповідних алгоритмів на основі моделювання. Запропоновано підходи до вимірювання зазначених енергій на основі використання певних авторських формул, які базуються на застосуванні показників складових результативності підпроцесів процесів функціонування систем. На прикладі економічної та педагогічної систем показано можливість практичної реалізації винайденої авторами методики вимірювання енергій продуктів підпроцесів процесів функціонування систем, що і складає наукову новизну запропонованих результатів дослідження. Презентована методика підсилює та урізноманітнює існуючі аспекти в контексті аналізу понять і процесів на основі енергетичного підходу.

У науковій літературі, яка базується на аналізі систем за допомогою так званого енергетичного підходу, ефективність перетворення енергії характеризується коефіцієнтом корисної дії (ККД) системи. Мета роботи - розгляд винайденої методики вимірювання на практиці ККД процесу функціонування системи на основі авторських показників складових результативності. Стверджується, що при аналізі процесу функціонування системи (як потоку певних підпроцесів) можна говорити про дію його енергії за допомогою об'єктів впливу на кінцевий результат, а тому ККД процесу можна вимірювати на основі кінцевого результату дії енергії - продуктів процесу функціонування. Запропоновано підходи до вимірювання зазначених коефіцієнтів на базі використання авторських показників складових результативності підпроцесів процесів функціонування систем, заснованих на авторських моделях. На прикладах економічної та педагогічної систем показано можливість практичної реалізації винайденої авторами методики вимірювання ККД процесів функціонування систем; у цьому якраз і полягає наукова новизна запропонованих результатів дослідження. Сформовано думку: рейтингові оцінки відповідних показників сприяють усвідомленню порівняльної характеристики змін кожного з об'єктів процесу у просторово-часовому розташуванні. З'ясовано на наведеному прикладі економічного процесу, що рейтингова оцінка ККД процесу є такою самою, що і рейтингова оцінка ефективності, але вона не завжди є такою самою, як рейтингові оцінки масштабного продукту та результативності процесу. Дано за допомогою математичних залежностей пояснення фактам появи з необхідністю таких випадків, а саме доведено, що ККД процесу і ефективність еквівалентні з точки зору характеристики процесу. Презентована методика розширює існуючі аспекти у контексті аналізу понять і процесів на основі енергетичного підходу.

Мета статті - дослідження методичних підходів до формування ефективного механізму управління економічною діяльністю сільськогосподарських підприємств з урахуванням прогнозних значень результативності цієї діяльності у процесі розробки відповідної стратегії, що сприятиме адекватнішому сценарному плануванню. Розглянуто погляди окремих дослідників на визначення дефініцій "економічна діяльність", "механізм економічної діяльності сільськогосподарських підприємств" і вказано на деякі спільні риси та відмінності між поняттями "економічна діяльність" і "господарська діяльність". Визначено складові механізму економічної діяльності сільськогосподарських підприємств, вказано на основні напрями її удосконалення в контексті результативності та на необхідність введення поняття "футурологічна результативність" економічної діяльності з обгрунтуванням доцільності врахування її при прийнятті та реалізації управлінських рішень у процесі такої діяльності. Запропоновано авторську функціональну консолідовану модель оцінювання та регулювання рівня результативності економічної діяльності (футурологічної результативності) сільськогосподарських підприємств з метою прогнозування в процесі SEE-управління. Окреслено основні елементи стратегії економічної діяльності сільськогосподарських підприємств. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вишукуванням шляхів покращання значень футурологічної результативності у контексті SEE-управління, котре має враховувати встановлені характерні ознаки зазначеної вище результативності як інституту національної економіки в системі сучасних соціально-економічних відносин.

Уточнено та доповнено класифікацію сучасних зацікавлених сторін (стейкхолдерів) з виокремленням групи основних внутрішніх стейкхолдерів та окреслено визначення поняття "узгоджена (стратегічна) мета" з виділенням локусних (тактичних) цілей окремих груп стейкхолдерів. Підкреслено, що функціонування групи основних внутрішніх стейкхолдерів (працівників промислових підприємств) має здійснюватися з урахуванням принципу "золотого перетину" та на конкретному прикладі проілюстровано практичну реалізацію цього принципу. Відзначено, що на підприємстві без ефективного процесу утворення ним валового доходу (новоствореної вартості) інвестиції апріорі унеможливлюються. Акцентовано увагу на тому, що ефективність взаємодії стейкхолдерів (зокрема, стосовно інвестицій) можна виміряти й оцінити за допомогою системи показників складових результативності на підгрунті моделей Бурєннікової (Поліщук) - Ярмоленка (для верифікації моделей за приклад щодо об'єкта дослідження обрано процес формування валового доходу реальних промислових підприємств Вінницької області). Доведено, що таке вимірювання за принципами тріалектики сприятиме підвищенню обгрунтованості управлінських рішень, у даному випадку рішень, пов'язаних із інвестиціями промислових підприємств як систем на мікрорівні з виокремленням примордіальних компонентів такої системи. На основі використання системного та процесного підходів здійснено рейтингування підприємств із визначенням підприємств-лідерів з точки зору ефективності інвестицій та ККД (коефіцієнта корисної дії) інвестицій у людський капітал з виокремленням відповідних компонентів.

Викладено методи економіко-математичного моделювання. Висвітлено основи математичного програмування й економіко-математичного моделювання економічних процесів і ситуацій. Наведено приклади застосування методу моделей для аналізу типових економічних ситуацій. Подано інформацію про загальну задачу лінійного програмування та методи її розв'язування, теорію двоїстості, моделі сіткового планування й управління, матричні економічні моделі.

Уточнено дефініцію "діяльність" у контексті запропонованих і/або розвинених далі парадигм "ресурси - діяльність - результат" та "ефективність - масштабність - результативність діяльності" як генетично перетвореної форми з урахуванням структури (будови) цієї діяльності із залученням для цього поняття "морфологія системи" (з розгляданням при цьому підприємства як системи на мікрорівні). Обгрунтовано, що в дослідженнях стосовно діяльності промислових підприємств як виробничих систем, окрім загальнонаукових і загальновідомих специфічних методів, підходів та інструментарію наукових доробків, можна скористатися можливістю доповнення переважаючого в сучасній економічній теорії методу структурного аналізу генетичним підходом. Окреслено базові ознаки та виокремлено деякі класифікації діяльності промислових підприємств. Підкреслено, що єдність форми і змісту діяльності передбачає їх відносну самостійність та активну роль форми діяльності по відношенню до її змісту. Вказано на необхідність урахування у процесі діяльності причинно-наслідкових зв'язків. За допомогою модифікованої діаграми Ейлера - Венна проілюстровано логіко-методологічний зв'язок істинності парадигм "ресурси - діяльність - результат" та "ефективність - масштабність - результативність діяльності" промислового підприємства як виробничої системи з урахуванням сутності категорії результативності (the efficiency), котра поєднує в собі якісну (ефективність - the effectiveness) та кількісну (масштабність - the scale) складові. Візуалізовано першу із зазначених вище парадигм у контексті "вхід - вихід системи" (з використанням ічорної скринькиі) для вишукування подальших напрямків покращення діяльності підприємства з урахуванням існування внутрішнього та зовнішнього середовища. Підкреслено, що оптимальне управлінське рішення стосовно результатів діяльності можна вишукувати простими як загальнонауковими, так і специфічними методами (у тому числі, із застосуванням генетичного підходу та методології SEE-управління). З'ясовано, що використання теорії генетичних алгоритмів як методів, які дозволяють знаходити оптимальне рішення задач будь-якої складності завдяки тому, що оперують не способами отримання результатів, а самими результатами рішення задач, - служить ефективним засобом знаходження найкращого рішення стосовно результативності діяльності підприємств завдяки закладеному в таких алгоритмах принципу еволюції. Наведено основні етапи та варіант генетичного алгоритму.

Мета роботи - вдосконалювання розробки та розкриття методики вимірювання ефективностi процесів функціонування компонент системи на основі моделей складових результативності та використання часток вигоди і затрат процесів у їх загальних продуктах з точки зору енергетичного підходу. Проаналізовано три типи показників ефективності процесів функціонування компонент системи, запропоновані в раніше опублікованих авторських роботах, у такому вигляді: відношення показників загальних продуктів процесів до показників його затрат; відношення показників чистих продуктів процесів до показників їхніх загальних продуктів; середні геометричні значення цих двох типів показників. Запропоновано новітні підходи до методики вимірювання новостворених авторських показників ефективності процесів функціонування компонент системи з точки зору використання часток вигоди та затрат процесів у їх загальних продуктах. Новаціями в цьому сенсі є те, що запропоновані нами підходи вирішують проблему одночасного вимірювання ефективності процесів функціонування компонент системи (за допомогою показників ефективності зазначених трьох типів) незалежно від одиниць вимірювання їх загальних, чистих продуктів та затрат, оскільки все зводиться до безрозмірної одиниці вимірювання у вигляді часток вигоди і затрат процесів у їх загальних продуктах, а середні значення показників ефективності процесів функціонування компонент системи (арифметичне та геометричне) певною мірою можна вважати характеристиками відповідних показників ефективності процесу функціонування й самої системи. Підкреслено, що оскільки значення авторських показників загальних продуктів, продуктів як затрат і чистих продуктів підпроцесів процесу функціонування системи дорівнюють відповідно значенням показників енергій зазначених продуктів, то дослідження певних процесів (зокрема процесів функціонування компонент системи) на основі показників цих продуктів означає їх науковий розгляд в енергетичному аспекті. На прикладах показано практичну реалізацію зазначеної методики. Зазначено, що отримані результати можна використати для прийняття певних управлінських рішень стосовно як компонентів системи, так і системи (її стану, структури, поведінки тощо) в цілому. Подальші дослідження планується пов'язати зі з'ясуванням ролі, яку відіграють вимірювання новостворених показників процесів функціонування компонентів системи та презентована методика в авторському SEE-аналізі та SEE-управлінні.

Уточнено та доповнено класифікацію сучасних зацікавлених сторін (стейкхолдерів) з виокремленням групи основних внутрішніх стейкхолдерів та окреслено визначення поняття "узгоджена (стратегічна) мета" з виділенням локусних (тактичних) цілей окремих груп стейкхолдерів. Підкреслено, що функціонування групи основних внутрішніх стейкхолдерів (працівників промислових підприємств) має здійснюватися з урахуванням принципу "золотого перетину" та на конкретному прикладі проілюстровано практичну реалізацію цього принципу. Відзначено, що на підприємстві без ефективного процесу утворення ним валового доходу (новоствореної вартості) інвестиції апріорі унеможливлюються. Акцентовано увагу на тому, що ефективність взаємодії стейкхолдерів (зокрема, стосовно інвестицій) можна виміряти й оцінити за допомогою системи показників складових результативності на підгрунті моделей Бурєннікової (Поліщук) - Ярмоленка (для верифікації моделей за приклад щодо об'єкта дослідження обрано процес формування валового доходу реальних промислових підприємств Вінницької області). Доведено, що таке вимірювання за принципами тріалектики сприятиме підвищенню обгрунтованості управлінських рішень, у даному випадку рішень, пов'язаних із інвестиціями промислових підприємств як систем на мікрорівні з виокремленням примордіальних компонентів такої системи. На основі використання системного та процесного підходів здійснено рейтингування підприємств із визначенням підприємств-лідерів з точки зору ефективності інвестицій та ККД (коефіцієнта корисної дії) інвестицій у людський капітал з виокремленням відповідних компонентів.

Розкрито методику вимірювання ефективності підпроцесів процесу функціонування системи з одночасним урахуванням їхньої ефективності у класичному розумінні й коефіцієнтів корисної дії (ккд) на основі авторських моделей складових результативності процесу як новоствореного інструментарію у цілях його використання до управління процесом. З'ясовано, що запропонований авторами показник ефективності процесу у вигляді відношення показника загального продукту процесу до показника його затрат характеризує процес в основному з точки зору затрат, а авторський показник ккд (як відношення показника чистого продукту процесу до показника його загального продукту) - з точки зору вигоди. Середнє геометричне значення цих показників, яке характеризує ефективність функціонування процесу з точки зору як затрат, так і вигоди, одночасно враховуючи й ефективність функціонування процесу у класичному розумінні й ефективність у вигляді ккд, обрано новоствореним показником ефективності процесу. Підкреслено, що особлива цінність запропонованого нового (третього) показника ефективності полягає у тому, що він визначає особливості ефективності функціонування процесу зі зазначених вище обох точок зору: затрат і вигоди. Введено також три показника результативності (з точки зору витрат; з точки зору вигоди (користі) й витрат одночасно, з точки зору вигоди (користі)). Кожний з показників результативності є добутком показника масштабного продукту процесу на відповідний показник ефективності. На конкретних прикладах показано практичну реалізацію винайденої авторами методики вимірювання новоствореного показника ефективності процесу функціонування системи та можливість її застосування (разом з методиками вимірювання інших авторських показників) до управління дієвістю цього процесу. Наголошено, як і в попередніх авторських роботах, що запропоновані методики можна використати для дослідження складних систем різних типів і рівнів ієрархії (наукова новизна запропонованих результатів дослідження полягає саме у цьому).

Мета роботи - запропонування та висвітлення результатів авторських досліджень щодо існуючої в теорії результативності концепцій наративів, когнітивних проєктів і когерентних ефектів як складових механізму SEE-управління діяльністю підприємств (як систем на мікрорівні) для окреслення перспектив їх подальшого розвитку. На основі узагальнення результатів досліджень наукових праць зарубіжних і вітчизняних учених розглянуто та доповнено авторськими підходами концепції вищезгаданих наративів. Зокрема, доповнено тріалектичний парадигмальний конструкт "наратив - алгоритм, когнітивний проєкт - патерн (англ. pattern від лат. patronus - модель, зразок для наслідування, шаблон") складовою "результати оцінювання за показниками ефектів когерентності". Зазначене має надати певної завершеності та комплексності механізму управління діяльністю підприємств. Висловлено думку, що результати дослідження наративів уможливлюють здобуття необхідних якісних даних про зміст правил, норм інститутів тощо, які неможливо отримати, аналізуючи виключно статистичні та інші кількісні історичні факти. Підтверджено, що наративний аналіз є одним із корисних методів дослідження, котрий дозволяє отримати реалістичну інформацію щодо функціонування системи. Підкреслено, що така інформація є знаннями, котрі пояснюють повторювані економічні дії тощо, які мають стати обов'язковою складовою механізму управління діяльністю сучасних підприємств. У результаті дослідження обгрунтовано, що досягненню ефектів когерентності узгоджених між собою наслідків діяльності конкретного підприємства може сприяти дієве SEE-управління. Висвітлено основні складові механізму такого управління. Перспективами подальших досліджень є висвітлення прикладних аспектів імплементації результатів запропонованих авторами підходів.

Висвітлено питання SEE-управління як засобу підвищення результативності процесів функціонування складних систем у контексті дефініцій "кількість/якість". SEE-управління здійснюється на основі вимірювання та оцінювання складових згаданої вище результативності із зазначенням можливих регуляторних дій зі змінення результативності функціонування та розвитку систем. Підкреслено, що окрему зацікавленість у науковців викликають не тільки проблеми розвитку систем, а й стани, які визначають порядок функціонування систем - атрактори. Мета роботи - розкриття ролі та значення атракторів як підгрунтя для формування синергетичного потенціалу SEE-управління для подальшого розвитку систем, а також доповнення на цій основі методології згаданого управління на базі авторських складових результативності розумінням інкрементів та декрементів у контексті парадигми "кількість/якість" у наративі "зростання/розвиток" - для уточнення алгоритмів дій у процесі управління системою, яка прагне динамічно розвиватися. Зазначено, що комплекс авторських показників складових результативності функціонування та розвитку системи на практиці дозволяє сформувати підходи до оцінювання станів системи з точки зору згаданої вище результативності. Вказане уможливлює розуміння того, які саме корективи та в який час функціонування системи слід внести, щоб вона працювала та розвивалася результативно. Зроблено висновок, що результативні, дієві процеси можуть служити атракторами, здатними спрямовувати розвиток системи в потрібному руслі, коли вона перебуває в точці біфуркації.

Мета роботи - окреслення функцій теорії результативності систем (зокрема, підприємств) за сутністю, а також обгрунтування ролі показників складових результативності в ній у сучасних умовах розвитку систем. Висвітлено деякі питання теорії та філософії результативності функціонування підприємств як систем на підірунті SEE-управління як засобу підвищення результативності процесів функціонування складних систем у контексті дефініцій "кількість/якість" на основі вимірювання та оцінювання складових згаданої вище результативності з використанням критерію прогресивної результативності. Результати обчислень за моделями показників складових результативності із урахуванням значень критерію прогресивної результативності можуть сприяти обранню відповідної стратегії розвитку (поведінки) підприємства (активної, пасивної, активно-пасивної тощо). Підкреслено, що SEE-управління, яке засноване на авторських поняттях складових результативності, є засобом підвищення дієвості процесу функціонування складних динамічних систем (під яким розумітимемо сукупність його підпроцесів) з урахуванням ризиків в умовах негативного впливу зовнішнього середовища, зокрема локальних і глобальних кризових явищ в економіці. Наукову новизну результатів авторського контент-аналізу та прикладних розвідок автора протягом понад 20 років становить описання суті аксіологічної та інших функцій теорії результативності, а також доповнення методологічної функцій цієї теоріїпоказниками складових результативності, що може сприяти покращенню управління системами різних типів та ієрархічних рівнів. Зазначене управління може здійснюватися з використанням такого сучасного підходу, як авторське SEE-управління, для здійснення якого презентовано певні індикатори та запропоновано здійснення відповідних управлінських SEE-дій у випадках різних ситуацій стосовно різноманітних значень показників складових результативності.

Проведено системне теоретико-методологічне та прикладне дослідження особливостей управління ефективністю інвестицій промислових підприємств (ІПП) у контексті стейкхолдерської теорії. Розглянуто теоретичні та методичні підходи до оцінювання ефективності інвестицій в окремі групи стейкхолдерів. Висвітлено стан та тенденції управління ІПП та їхньою ефективністю. Запропоновано методику формування стратегічних підходів до перманентного управління інвестиціями в основних стейкхолдерів підприємства на основі дослідження показників ефективності процесу. Розглянуто моделі покращення управління ІПП у контексті стейкхолдерської теорії. Висвітлено сучасні умови розвитку промислових підприємств, особливо машинобудівних, що визначає стан виробничого потенціалу держави, формує стабільне функціонування інших галузей економіки. Досліджено наявні проблем у функціонуванні промислових підприємств машинобудівної галузі, що свідчать певні негативні тенденції стосовно інвестицій цих підприємств та їх освоєння. Інвестиції сприяють структурній перебудові економіки, формують умови технічного переоснащення підприємств, підвищення інноваційності, рівня знань працівників та людського капіталу. Гострою проблемою сьогодення для підприємств машинобудівної галузі є їх кадрове забезпечення, стратегічний розвиток та формування певної сфери сукупних знань підприємства.

Мета роботи - поглиблення теоретичних засад бенчмаркінгу й обгрунтування прикладних аспектів щодо доцільності його використання в діяльності підприємств з метою прийняття та реалізації управлінських рішень щодо підвищення конкурентоспроможності та результативності функціонування і розвитку підприємств як систем. Підкреслено, що головним питанням бенчмаркінгу є з'ясування факторів більш успішної та результативної діяльності одних підприємства порівняно із іншими. У цьому контексті обгрунтовано, що пропонований у статті підхід є концептуальним з точки зору прагнення підприємства до покращення та вдосконалювання дієвості свого функціонування та розвитку. Визначальним при застосуванні певного методу є вибір низки показників, які характеризують об'єкти та процеси, виділені при використанні бенчмаркінгу. За такі показники взято авторські показники в моделях складових результативності процесу, що характеризують будь-який процес як з якісної, так і з кількісної точок зору. Науковою новизною є розкриття оновленої автором методики використання бенчмаркінгу на підгрунті результатів дослідження дієвості процесів функціонування підприємств з використанням моделей складових частин результативності із зазначеною вище метою із застосуванням багатовимірного ранжування та виявленням на його основі підприємства-лідера для уможливлення конструктивного компаративного аналізу. Доведено існування в умовах нестабільного зовнішнього конкурентного середовища потреби в розробленні векторів стратегічної орієнтації підприємства на кращі результати за допомогою так званих "еталонів", якими можуть служити підприємства-лідери, виділені за допомогою багатовимірного ранжування. Компаративний аналіз може сприяти адаптації результативності діяльності окремих підприємств до передового досвіду.