Порівняно дві моделі будови літосфери, які відповідають двум варіантам трактування хвильових полів ГСЗ, що зареєстровані на перетині Анголо-Бразильського геотраверсу з Камерунською зоною розломів на ділянці переходу від східного флангу Серединно-Атлантичного хребта до Ангольської улоговини. Виявлено і переінтерпретовано особливості полів, які підтверджують модель із субвертикальними низькошвидкісними проникненнями у високошвидкісну розшаровану мантію за реально досягненої глибини проникання сейсмічних коливань порядку 40 км проти опублікованої раніше моделі з чергуваннням у мантії субгоризонтальних шарів з відносно підвищеними та пониженими швидкостями і глибинністю освітлення розрізу до 80 км.

Побудовано поле сучасних напружень Кримсько-Чорноморського регіону. Для побудови застосовано метод осереднених механізмів, в якому використано дані щодо землетрусів різної інтенсивності, в тому числі слабких, які переважають у регіоні. Виділено 15 блоків з різними за напрямками парами сил стиску - розтягнення. Показано, що нодальні площини, які формуються під дією цих сил, характеризують площини розриву тектонічно активних розломів. Виявлено типи рухів, які відбуваються в розломах Кримсько-Чорноморського регіону. Встановлено, що розломи і типи рухів по них тісно пов'язані з рельєфом поверхні Мохо, а джерелом рухів у розломах є підкорова мантія. Для визначення осередненого механізму використано недводипольну модель джерела напружень. Це надало змогу показати, що Ялтинсько-Алуштинська сейсмофокальна зона утворюється за рахунок обертання проти годинникової стрілки прилеглих блоків. Вісь обертання зони припадає на перетинання Салгірсько-Октябрьского та Орехово-Павлоградського розломів.