Наведено результати дослідження розвитку антиципації у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. Установлено, що виникнення та розвиток антиципації зумовлено прогресуючою диференціацією та інтеграцією психічних процесів на процеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображенні реальності у межах кожного з часових модусів "минуле - теперішнє - майбутнє". Формування вищих форм антиципації пов'язано з розвитком різних видів знакосимволічного опосередкування процесу антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації та забезпечення його системами антиципуючих схем реальності.

Приведены результаты исследования развития антиципации в фило-, социо-, онто-, макро- и микрогенезе. Установлено, что возникновение и развитие антиципации обусловлено прогрессирующей дифференциацией и интеграцией психических процессов на процессы и надпроцессы, специализированные на отображении реальности в пределах каждого из временных модусов "прошлое - настоящее - будущее". Формирование высших форм антиципации связано с развитием разных видов знакосимволического опосредования процесса антиципирования, вооружения его разными способами процедурной организации и обеспечения его системами антиципирующих схем реальности.

Досліджено методолого-теоретичні питання розвитку антиципації людини у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. Антиципацію розглянуто як продукт прогресуючої диференціації й інтеграції психічних процесів у підпроцеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображення реальності в межах часових модусів "минуле - теперішнє - майбутнє". Встановлено, що формування вищих специфічно людських форм антиципації пов'язано з розвитком різних способів знако-символічного опосередкування процесів антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації та забезпечення різними системами антиципуючих схем реальності. Проаналізовано виокремлення антиципаційних процесів у загальній структурі психічного відображення, а також різновиди та внутрішню структуру антиципаційних процесів.

Наведено результати дослідження життєвої антиципації (ЖА) особистості на основі використання психосемантичного підходу. Встановлено, що залежно від значення суб'єктивних імовірностей різних варіантів майбуття у контексті конструкту "щасливе - нещасливе майбутнє" визначається типологія особистості. Викладено методичні підходи щодо діагностики, корекції та розвитку ЖА. Запропоновано здійснювати психологічну корекцію і розвиток життєвого антиципування за допомогою психологічного консультування та групового психологічного тренінгу та на основі збагачення і переструктурування образу біографічного майбуття суб'єкта, індивідуальної системи значень ЖА та антиципаційних схем.

Приведены результаты исследования жизненной антиципации (ЖА) личности на основе использования психосемантического подхода. Установлено, что в зависимости от значения субъективных вероятностей разных вариантов будущности в контексте конструкта "счастливое - несчастливое будущее" определяется типология личности. Представлены методические подходы по диагностике, коррекции и развитию ЖА. Предложено осуществлять психологическую коррекцию и развитие жизненного антиципирования с помощью психологического консультирования и группового психологического тренинга и на основе обогащения и переструктурирования образа биографической будущности субъекта, индивидуальной системы значений ЖА и антиципационных схем.

Проаналізовано елементарні форми антиципації у тваринному світі. Виокремлено етапи та тенденції ускладнення антиципації у тварин, які стоять на різних ступенях біологічної еволюції, зокрема у ссавців, птахів, рептилій, амфібій і риб. Зосереджено увагу на найрозвиненішій формі розумової антиципації у тварин - екстраполяції руху об'єктів у просторі, а також на антиципуванні результатів типових дій тварин, дій їх співродичів, потенційних жертв і нападників. Наведено приклади типової поведінки у природному середовищі собак, копитних тварин, амурського тигра, шимпанзе. Зазначено, що у приматів антиципування набирає соціально-рефлексивного характеру.

Проанализированы элементарные формы антиципации в животном мире. Выделены этапы и тенденции осложнения антиципации у животных, стоящих на разных ступенях биологической эволюции, в частности у млекопитающих, птиц, рептилий, амфибий и рыб. Акцентировано внимание на самой развитой форме умственной антиципации у животных - экстраполяции движения объектов в пространстве, а также на антиципировании результатов типовых действий животных. Приведены примеры типичного поведения в естественной среде собак, копытных животных, амурского тигра, шимпанзе.

analyzed the elementary forms of anticipation in the animal world. Stages and trends in anticipation of complications in animals, are at different stages of biological evolution, in particular in mammals, birds, reptiles, amphibians and fish. These relationships are the most developed form of mental anticipation of animals Ц extrapolating the motion of objects in space and spatial antitsipuvannya in the form of cognitive maps of the environment and the choice of routes, as well as the results antitsipuvanni action types of animals, the actions of their singing of relatives of potential victims and attackers. Examples are given of typical behavior in the natural environment dogs, hoofed animals, tiger, chimpanzee indicated that in primates antitsipuvannya gaining socio-reflexive nature.

Базуючись на даних антропології й історії, виокремлено специфічні особливості культурно-історичного розвитку первісних форм людської антиципації, характерною рисою яких є орієнтація на містичні зв'язки. Розглянуто різні форми застосування засобів передбачення майбутнього та впливу на нього, використання захисних стратегій, прийомів визначення передумов бажаного успіху. Зазначено, що вихідним етапом розвитку вищих форм антиципації людини є антиципація, яка базується на пралогічному мисленні.

Основываясь на данных антропологии и истории, выделены специфические особенности культурно-исторического развития первобытных форм человеческой антиципации, характерной чертой которых является ориентация на мистические связки. Рассмотрены разные формы применения способов предвидения будущего и влияния на него, использование защитных стратегий, приемов определения предпосылок желаемого успеха. Отмечено, что исходным этапом развития высших форм антиципации человека является антиципация, в основе которой лежит пралогическое мышление.

The article analyses some peculiarities of the initial phase of cultural and historical development of human anticipation; singles out specific features of pralogical anticipation.

Проаналізовано концепт "пермакультура", змістова складова якого певним чином трансформувалась в психологічну площину, в якій особистісне зростання, співвідношення фізичної та розумової праці екстраполюють взаємодію та асиметричний вплив на протікання психічних процесів та виникнення деформаційних зсувів. Досить незвично та рефлексивно взаємодіючи та проникаючи в сутність людської природи, формування світоглядних орієнтирів сконцентровано на експансивному та перманентному особистісному зростанні, що уможливлює розмежування експа- та пермакультури особистісного зростання. Виокремлено відмінності технологічного порядку в прояві цих тенденцій.

Проанализирован концепт "пермакультура", содержательная составляющая которого определенным образом трансформировалась в психологическую плоскость, в которой личностный рост, соотношение физического и умственного труда экстраполируют взаимодействие и асимметричный влияние на протекание психических процессов и возникновения деформационных смещений. Довольно необычно и рефлексивно взаимодействуя и проникая в сущность человеческой природы, формирование мировоззренческих ориентиров сконцентрировано на экспансивном и перманентном личностном росте, что разграничивает экспа- и пермакультуру личностного роста. Выделены различия технологического порядка в проявлении этих тенденций.

The possibilities of scientific extrapolating concept “permaculture” in the field of psychological theory and practice were considered, separation of permanent and it nonpermanent polar forms of personal growth. It is proposed to separate three types of human culture in general: permaculture, ekspaculture. In accordance to differentiate ekspaculture and permaculture of personal growth. Their differences consists in the fact that ekspaculture focused on achieving maximum of personal growth (and getting maximum from the natural environment, even at the cost of its exhaustion) and permaculture focused on achieving the optimum.