Висвітлено особливості формування, розвитку та функціонування філософсько-антропологічних ідей давнього Китаю. Проаналізовано філософську спадщину основоположників і класичних представників основних напрямів філософії країни - даосизму, конфуціанства, логізму, моїзму. Наведено порівняльний аналіз їх поглядів на природу людини, показано співвідношення природного та людського.

Освещены особенности формирования, развития, и функционирования философско-антропологических идей древнего Китая. Проанализировано философское наследие основоположников и классических представителей основных направлений философии страны - даосизма, конфуцианства, логизма, моизма. Приведен сравнительный анализ их взглядов на природу человека, показано соотношение природного и человеческого.

Проведено порівняльний історико-філософський аналіз філософської традиції осмислення співвідношення природного та людського на підставі даоської та конфуціанської інтерпретацій означеного співвідношення. Виявлено специфічні особливості давньокитайської культури, які представлено загальнолюдськими, що виникають у кожній з історичних культур, двома основними, інваріантними взаємодоповнювальними формами осягнення взаємозв'язку природного та людського (суспільствоцентричної (конфуціанської) та індивідоцентричної).

Проведено філософський аналіз особливостей, сутності та різноманітності суспільних відносин, спілкування та духовності як форм прояву буття людини в суспільстві. Висвітлено історичний розвиток філософії, взаємоз'язок людини та суспільства - від пізньої міфології до сучасних теорій глобалізації, античної та давньокитайської цивілізацій, світової та вітчизняної філософії.

Проведен философский анализ особенностей, сущности и разнообразности общественных отношений, общения и духовности как форм проявления бытия человека в обществе. Освещены историческое развитие философии, взаимосвязь человека и общества - от поздней мифологии до современных теорий глобализации, античной и древнекитайской цивилизаций, мировой и отечественной философии.

Проведено комплексне дослідження феномену державотворення та його основних інтерпретацій в філософії Давнього Китаю, що дозволило по-новому осмислити класичну модель висвітлення соціально-політичних питань у межах протиставлення західної та східної філософських традицій, розкрити нові аспекти складного процесу формування та розвитку східної філософії загалом. Проведено комплексний аналіз історико-філософської еволюції ідей та концепцій, що вплинули на виникнення, становлення та генезис єдиної державної ідеології Давнього Китаю. Встановлено, що виникненню єдиної державної ідеології Давнього Китаю на основі конфуціанства сприяло вчення Конфуція про основоположне значення освіти та виховання для існування держави. Відповідно, всі положення конфуціанства щодо розбудови й існування держави, які традиційно розглядались як основоположні (етико-соціальне вчення Конфуція), виступають похідними та вторинними щодо його вчення про освіту та виховання. Проаналізовано принципи філософії моїзму та легізму, що висувались як основоположні для завдань побудови й існування держави. Зокрема, моїстське вчення про всезагальну любов і всезагальну користь, що базувались на особливому, принципово відмінному від конфуціанського витлумаченні сутності та волі Неба. Та легістське вчення про державотворення на основі всезагальної первинності закону, що спиралось на три основні принципи, викладені у філософії Шан Яна, а саме - послаблення родової знаті, ведення війни та підтримки землеробства.