Розглянуто особливості психологічної готовності до шкільного навчання вихованців інтернату ("державних дітей"). На підставі порівняльного аналізу даних, отриманих під час діагностики рівня готовності до школи "державних дітей" та їх однолітків, що виростають у родинах, доведено значне відставання вихованців інтернатів за всіма показниками, що зумовлює виникнення труднощів у їх навчанні та подальшому психічному розвитку в цілому.

Наведено відомості з питань соціальної психології (СП), а також проблем, пов'язаних із застосуванням соціально-психологічних знань у практичній діяльності менеджера. Запропоновано стандартизовані психодіагностичні методики. Проаналізовано вплив групи на особистість і особистості на групу. Висвітлено соціально-психологічні проблеми гендеру, проблеми групи у СП. Викладено психологічну характеристику міжособистісного спілкування. Розкрито місце альтруїзму й агресії у міжособистісних відносинах.

Приведены сведения по вопросам социальной психологии (СП), а также проблемам, связанных с социально-психологическими знаниями в практической деятельности менеджера. Предложены стандартизованные психодиагностические методики. Проанализировано влияние группы на личность и личности на группу. Освещены социально-психологические проблемы гендера, проблемы группы в СП. Изложена психологическая характеристика межличностного общения. Раскрыто место альтруизма и агрессии в межличностных отношениях.

Встановлено, що фрустраційна толерантність є одним із факторів, які впливають на ступінь психологічної готовності пожежних до професійної діяльності за екстремальних умов. З'ясовано, що ця толерантність входить до структури професійно важливих якостей та є складовою тривалої психологічної готовності пожежних до професійної діяльності. Доведено, що розвиток фрустраційної толерантності позитивно впливає на ступінь психологічної готовності до професійної діяльності та рівень розвитку професійно важливих якостей пожежних.

Висвітлено результати теоретико-методологічного обгрунтування й емпіричного вивчення феномену особистісної реалізованості - психічного образу, в якому відображено суб'єктивно незадовільну оцінку результатів, перебігу та перспектив реалізації особистісного потенціалу людини. Досліджено онтогенетичну динаміку, гендерні особливості та типологію показників особистісної реалізованості. Показано, що її низький рівень пов'язаний з характеристиками успішності суб'єктивного самоздійснення людини в онтогенезі та психічними особливостями, що забезпечують подолання життєвих труднощів. Обгрунтовано методологічні основи, форми та методи психічної корекції та запобігання особистісній реалізованості через розвиток життєвих здібностей.

Наведено теоретичне та практичне обгрунтування концепції особистісної реалізованості суб'єкта життєвого шляху. Визначено особистісну реалізованість як психічний образ, у якому відображено суб'єктивно-незадовільну оцінку результатів, перебігу та перспектив реалізації особистісного потенціалу людини. Доведено існування даного феномену як психічної реальності, висвітлено ряд його емпіричних індикаторів і особистісних корелятів, вікову динаміку, описано надійну та валідну методику психологічної діагностики.

Досліджено фактори, що впливають на формування суб'єктивної картини життєвого шляху (СКЖШ), яка є психічним образом, що поєднує уявлення про минуле, теперішнє і майбутнє та регулює діяльність протягом усього життя людини. Показано, що одним із факторів, що деформують СКЖШ, є соціальна фрустрованість. Високий рівень соціальної фрустрованості пов'язаний з ідеалізовано позитивним уявленням про минуле у поєднанні з украй негативними оцінками теперішнього та майбутнього.

Наведено кращі статті з науково-теоретичних питань психології та педагогіки, які подано до участі в II міжнародній науково-практичній конференції " Психолого-педагогічні проблеми в освітньому процесі" (26 - 28 жовтня 2012 р., Харків). Розкрито теоретичні основи проблеми формування здорового способу життя в учнів основної школи. Надано відомості про сучасні психолого-педагогічні техніки управління конфліктними станами особистості. Проаналізовано чинники та умови розвитку креативного мислення за фахової підготовки кримінальних аналітиків. Визначено структурні компоненти професійної самосвідомості студентів економічного ВНЗ. Розглянуто аксіологічні аспекти соціальної адаптації студентів педагогічного університету. Проаналізовано компаративність як складову властивість багатовимірної характеристики творчого мислителя. Наведено соціально-психологічні фактори емоційного вигоряння медичних працівників. Висвітлено теоретичні та методологічні засади медично-психологічного супроводу. Показано гендерні особливості професійного самовизначення студентів ВНЗ, особливості взаємозв'язку вольового та мовленнєвого розвитку старших дошкільників. Розкрито методичні аспекти організації та проведення ігор-занять у логопедичній групі. Визначено психолого-педагогічні особливості профорієнтаційної роботи за умов інтернатних закладів.

Висвітлено проблему визначення структури лінгводидактичної діяльності. Проаналізовано психологічну характеристику вчителя. Розглянуто перспективи розвитку інклюзивної освіти в Україні. Вивчено особливості навчання іноземної мови в 1 класі. Викладено психолого-педагогічні засади виховання військовослужбовців за умов переходу внутрішніх військ на контрактну форму комплектування. Визначено роль фізичних вправ під час напруженої розумової діяльності. Увагу приділено формуванню мотиваційно-ціннісної сфери учнів у здоров'яформувальному освітньому середовищі. Проаналізовано педагогічні умови використання комп'ютерно-орієнтованих комплексів у навчальному процесі. Висвітлено психолого-педагогічні проблеми підготовки майбутніх фахівців у сфері міжнародних відносин. На конкретних прикладах обгрунтовано застосування ігрових технологій у навчальному процесі гімназії.

Проведено дослідження взаємозвязків особистісних ресурсів, що є складовими інноваційного потенціалу студентів, та їх самосприйняття і самоставлення у професійній сфері. Визначено, що більшість складових адаптаційного рівня інноваційного потенціалу (готовності до змін) є особистісними корелятами позитивного самосприйняття у професійній сфері. Показано, що значну кількість прямих інтеркореляцій з особливостями самоставлення студентів у професійній сфері утворюють також особистісні ресурси нададаптивного рівня інноваційного потенціалу (особистісного динамізму як прагнення до змін).

На підставі аналізу концепції життєтворчості і життєдіяльності описано систему життєтворчих здібностей особистості. З метою діагностики життєтворчих здібностей підібрано психодіагностичні методики, що дозволяють вивчити їх опосередковано; проведено аналіз доцільності використання цих методик. Показано, що вибрані психодіагностичні методики дозволяють не тільки оцінити життєтворчі здібності людини, але й прогнозувати розвиток повної життєвої реалізованості як відчуття спустошеності і безперспективності.

На основе анализа концепции жизнетворчества и жизнедеятельности описана система жизнетворческих способностей личности. С целью диагностики жизнетворческих способностей подобраны психодиагностические методики, позволяющие изучить их опосредовано, проведен анализ целесообразности использования этих методик. Показано, что выбранные психодиагностические методики позволяют не только оценить жизнетворческие способности человека, но и прогнозировать развитие полной жизненной реализованности как ощущения опустошенности и бесперспективности.

It's described the system of personal life-creating abilities via analyzing the concept of life creation and life realization. For diagnosing life-creating abilities selected some psychodiagnostic methods that allow investigating them indirectly; analyzed expediency of using these methods. It's shown that the selected psychodiagnostic methods are appropriative for diagnosing life-creating abilities as well as predicting development of absolute-self realization as a sense of emptiness and lack of prospects.

Проаналізовано взаємозв'язок рівня психологічного благополуччя з психобіографічними характеристиками особистості. Для діагностики психологічного благополуччя досліджуваних використано методику К. Рифф "Шкали психологічного благополуччя", а для вивчення психобіографічних характеристик особистості дві методики: "Оцінювання п'ятирічних інтервалів" (ОПІ) (Є. І. Головаха, О. О. Кронік, Р. А. Ахмеров) і "Психологічна автобіографія" (О. Ю. Коржова). Наголошено, що психобіографічні характеристики особистості, одержані за вказаними методиками, корелюють з усіма показниками психологічного благополуччя людини. Встановлено, що найбільше значення для виникнення та розвитку відчуття психологічного благополуччя мають показники потенційності життєвого шляху (відсутність відчуття повної життєвої реалізованості) - "психологічна молодість", оптимізм, орієнтація на майбутнє, активність у побудові планів тощо.

Проанализирована взаимосвязь уровня психологического благополучия с психобиографическими характеристиками личности. Для диагностики психологического благополучия исследуемых использована методика К. Рифф "Шкалы психологического благополучия", а для изучения психобиографических характеристик личности две методики: "Оценивание пятилетних интервалов (ОПИ)" (Е. И. Головаха, А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров) и "Психологическая автобиография" (О. Ю. Коржова). Отмечено, что психобиографические характеристики личности, полученные по указанным методикам, коррелируют со всеми показателями психологического благополучия человека. Установлено, что наибольшее значение для возникновения и развития ощущения психологического благополучия имеют показатели потенциальности жизненного пути (отсутствие чувства полной жизненной реализованности) - "психологическая молодость", оптимизм, ориентация на будущее, активность в построении планов.

An analysis of the relationship with the level of psychological well-being psycho-biographical traits. For the diagnosis of psychological well-researched methods used by K. Rieff, "The scales of psychological well-being" and to study the personality characteristics psycho-biographical two methods: "Assessing the five-year intervals (PGI) (EI Golovakha, AA Kronik, R. A. Akhmerov ) and "psychological biography" (O. Korzhova). Noted that psycho-biographical personality characteristics obtained on these methods, correlate with all measures of psychological well-being. Established that the greatest value for the emergence and development of feelings of psychological well-being are indicators of potential life path (lack of feeling full of life Completed)- Psychological youth, optimism, orientation towards the future, the activity in the construction plans developed by the life prospects, significant expectations realistic life forecasts. Indicated that the theoretical value of the results is to increaseunderstanding of the factors of psychological sense of well-being and practical - to establish appropriate accounting psihobiograficheskih characteristics in the process of providing psychological help to people who are unhappy with their lives.

Досліджено специфіку показників суб'єктивної картини життєвого шляху (СКЖШ) людини, що вивчалися за допомогою різних психодіагностичних методик. Виконано оцінювання ступеня взаємозв'язку та/або незалежності цих показників. У результаті проведеного дослідження різних аспектів СКЖШ визначено співвідношення досліджуваних характеристик: більшість близьких за психологічним змістом компонентів СКЖШ утворює прямі кореляційні зв'язки, протилежних - зворотні.

Исследована специфика показателей субъективной картины жизненного пути (СКЖП) человека, которые изучались с помощью разных психодиагностических методик. Выполнена оценка степени взаимосвязи и/или независимости этих показателей. В результате проведенного исследования разных аспектов СКЖП определено соотношение исследуемых характеристик: большинство близких по психологическому содержанию компонентов СКЖП образуют прямые корреляционные связи, противоположных - обратные.

The article analyzes correlation / independence of characteristics of the subjective picture of life course. It is established that most psychologically related characteristics are directly correlated; psychologically opposite ones are inversely correlated. Some characteristics turned out to be independent.

Вивчено зв'язок рівня емоційного інтелекту (ЕІ) та окремих його складових з особливостями побудови життєвих програм в юнацькому віці (ПЖПЮВ). Розкрито концепцію ЕІ як здібностей до розуміння своїх та чужих емоцій та управління ними, його компоненти (когнітивні здібності, уявлення про емоції, особливості емоційності) та види (внутрішньо- та міжособистісний). Висвітлено статистичні результати дослідження ЕІ у 87-ми осіб віком від 19-ти до 22-х років за методикою "Психологічна автобіографія" (О. О. Коржова, 1994) та за допомогою опитувальника Д. В. Люсіна, за якими встановлено наявність зв'язку загального рівня розвитку внутрішньоособистісного ЕІ з усіма показниками продуктивності відтворення образів минулого та створення уявлень про майбутнє. Підсумовано, що як фактор ПЖПЮВ слід розглядати, насамперед, внутрішньоособистісний компонент ЕІ, а міжособистісний не має суттєвого значення, проте дані вказують на певний позитивний вплив емпатичних здібностей та вміння управляти емоційними станами інших людей на побудову життєвих планів, розвиток орієнтації на майбутнє та появу значущих життєвих очікувань.

Изучена связь уровня эмоционального интеллекта (ЭИ) и отдельных его составляющих с особенностями построения жизненных программ в юношеском возрасте (ПЖПЮВ). Раскрыта концепция ЭИ как способности к пониманию своих и чужих эмоций и управлению ими, его компоненты (когнитивные способности, представления об эмоциях, особенности эмоциональности) и виды (внутри- и межличностный). Освещены статистические результаты исследования ЭИ у 87-ми человек в возрасте от 19-ти до 22-х лет по методике "Психологическая автобиография" (А. А. Коржова, 1994) и с помощью опросника Д. В. Люсина, по которым установлено наличие связи общего уровня развития внутриличностного ЭИ со всеми показателями производительности воспроизведения образов прошлого и создания представлений о будущем. Подытожено, что как фактор ПЖПЮВ следует рассматривать прежде всего внутриличностный компонент эмоционального интеллекта, а межличностный не имеет существенного значения, однако данные указывают на определенное позитивное влияние эмпатических способностей и умение управлять эмоциональными состояниями других людей на построение жизненных планов, развитие ориентации на будущее и появление значимых жизненных ожиданий.

The author analyzes correlation between emotional intelligence and peculiarities of building up youthТs life programs. It shows that the factor of building up life programs is an intrapersonal component of emotional intelligence, whereas interpersonalone is of much less importance. High level of intrapersonal emotional intelligence is connected with the best elaboration of life program: orientation at the future, less life realization, more potentiality, and presence of important life expectations.

Встановлено, що життєтворчий потенціал (рівень розвитку життєтворчих здібностей особистості) можна вважати особистісним корелятом часових перспектив в осіб юнацького віку. Показано, що здатність до життєтворчості пов'язана з орієнтацією "майбутнє". Визначено, що низький рівень розвитку життєтворчих здібностей пов'язаний із часовими перспективами "негативне минуле" та "фаталістичне теперішнє". Виявлено, що часова перспектива "гедоністичне теперішнє" виражена в осіб юнацького віку незалежно від рівня розвитку їх життєтворчих здібностей.

Проаналізовано розробки українських дослідників з проблеми побудови наукової концепції життєтворчості. Визначено основні положення психології життєтворчості: спрямованість життєтворчості на побудову власного життя, самоствердження особистості, розробка стратегії життя, створення цілісної картини світу, життєві орієнтації та життєві цінності, життєва програма та життєві плани, усвідомлений смисл життя, гуманістична спрямованість, формування життєвої компетентності, розкриття життєвого потенціалу. Наведено визначення понять «життєтворчість» та «атрибутивний стиль». Запропоновано вважати детермінантою загального рівня оптимізму каузального стилю здатність особистості до ефективної поведінки у складних життєвих обставинах. Встановлено, що в осіб юнацького віку мотивація на досягнення та оптимізм детерміновані рівнем розвитку життєтворчих здібностей.

Проанализированы разработки украинских исследователей по проблеме построения научной концепции жизнетворчества. Определены основные положения психологии жизнетворчества: направленность жизнетворчества на построение собственной жизни, самоутверждение личности, разработка стратегии жизни, создание целостной картины мира, жизненные ориентации и жизненные ценности, жизненная программа и жизненные планы, осознанный смысл жизни, гуманистическая направленность, формирование жизненной компетентности, раскрытие жизненного потенциала. Приведены определения понятий «жизнетворчество» и «атрибутивный стиль». Предложено считать детерминантой общего уровня оптимизма каузального стиля способность личности к эффективному поведению в сложных жизненных обстоятельствах. Установлено, что у лиц юношеского возраста мотивация на достижение и оптимизм детерминированы уровнем развития животворных способностей.

Analyzed the development of Ukrainian researchers on the issue of building the scientific concept of life creation. The main provisions of psychology of life-creation: life-creation focus on building of his own, self-identity, the development strategy of life, creating a complete picture of the world, life orientation and values of life, life program and life planning program, an informed sense of life, humanistic orientation, forming life competence, the disclosure of life potential. Showed are the definitions of "life-creation" and "attributive style". Proposed to consider determinant of the overall level of optimism causal style individual's the ability to conduct effective in difficult circumstances. Established that patients adolescence motivation to achieve and optimism determined level of life-giving abilities. Elucidated are prospects for further research life-creation.

Досліджено детермінанти особистісних поведінкових стереотипів для подолання стресових ситуацій та темпоральні перспективи особистості в юнацькому віці. На основі результатів дослідження взаємозв’язку між особистісними ресурсами подолання складних життєвих ситуацій (106 осіб віком від 19-ти до 24-х років) встановлено кореляційні зв’язки між часовою перспективою "негативне минуле" та низьким рівнем розвитку компонентів життєстійкості; між перспективою "позитивне минуле" та просоціальними стратегіями копінгу; між перспективою "гедоністичне теперішнє" з імпульсивними і маніпулятивними стратегіями копінгу; "фаталістичним" теперішнім з демонстрацією асертивної стратегії подолання проблем. Перспективою подальших досліджень є уточнення причинно-наслідкових зв’язків між часовими стратегіями та розвитком особистісних ресурсів для подолання стресових ситуацій.

Исследованы детерминанты личностных поведенческих стереотипов для c целью преодоления стрессовых ситуаций и темпоральных перспектив личности в юношеском возрасте. На основе результатов исследования изучения взаимосвязи между личностными ресурсами преодоления сложных жизненных ситуаций (106 человек в возрасте от 19-ти до 24-х лет) установлены корреляционные связи между временной перспективой “негативное прошлое” с низким уровнем развития компонентов жизнестойкости, между перспективой “позитивное прошлое” и социальными стратегиями допинга; между перспективой “гедонистическое настоящее“ с импульсивными и манипулятивными стратегиями копинга; “фаталистическим настоящим” с демонстрацией асертивной стратегии преодоления проблем. Перспективой дальнейших исследований является уточнение причинно-следственных связей между временными стратегиями и развитием личностных ресурсов с целью преодоления стрессовых ситуаций.

The has been conducted investigation on interrelations between personality resources of overcoming difficult life situations and time perspectives of personality in adolescence. It is shown that a high level of hardiness and ability for choosing effective strategies of coping behavior are related to the positive attitude towards the past and constructive orientation at the future.

Розглянуто взаємозв'язок між суб'єктивною вичерпаністю особистісного потенціалу (особистісною реалізованістю) та рівнем розвитку особистісних ресурсів подолання складних життєвих ситуацій. Особистісну реалізованість визначено як психічний образ, у якому відображено суб'єктивно незадовільну оцінку результатів, перебігу та перспектив реалізації особистісного потенціалу. Обгрунтовано, що цей психічний образ пов'язаний зі стагнацією процесу життєвого самоздійснення та фрустрацією потреби у досягненні життєвого успіху на трьох етапах життєвого шляху: у минулому, теперішньому та майбутньому. Показано, що феноменологію особистісної реалізованості (вичерпаності) складають: екзистенційна фрустрація, переживання "втрачених можливостей", негативна оцінка власної активності, низька продуктивність планування, песимістичні прогнози, відчуття безперспективності. Для діагностики цього феномену використано авторський "Опитувальник особистісної реалізованості". Факторна структура цієї методики дає змогу вивчати описаний конструкт у трьох вимірах: минулому, теперішньому, майбутньому. Шкала "Поточний момент" характеризує уявлення про ненасиченість сьогодення важливими справами, низький рівень активності, незадоволення повнотою використання особистісних ресурсів. Шкала "Перспектива" описує негативні прогнози реалізації важливих планів, відсутність значущих задумів та проектів, слабке прагнення до особистісного зростання. Шкала "Ретроспектива" характеризує низький рівень досягнення життєвого успіху, неповне використання особистісних ресурсів, неефективність життєвого планування у минулому, незадоволення досягнутими результатами самореалізації. Проведено дослідження взаємозв'язку особистісної реалізованості з ресурсами подолання складних життєвих ситуацій. З'ясовано, що низький рівень особистісної реалізованості (суб'єктивної вичерпаності) пов'язаний зі здатностями людини долати життєві труднощі: життєстійкістю, толерантністю до невизначеності, конструктивним копінгом.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Вміщено Каталог психотехнологій новітніх авторських розробок розвивальних, психокорекційних, діагностичних, тренінгових програм, методик, технік тощо. Наведено результати сучасних досліджень у галузях теоретичної та прикладної психології. Описано особистісні детермінанти розладів харчової поведінки. Досліджено категорію невизначеності в дослідженнях життєвого простору особистості. Проаналізовано психологічні особливості поведінки лідерів у конфліктних ситуаціях. Розроблено методику діагностики особливостей завзятості у навчальній діяльності студентів і школярів. Розкрито роль сімейно-родинної прив'язаності у становленні особистості молодшого школяра. Увагу приділено розвитку комунікативної компетентності майбутніх психологів. Акцентовано на булінгу в освітньому просторі: реаліях сьогодення. Проаналізовано взаємозв'язок гніву, агресивності й індивідуально-психологічних особливостей особистості студенток-психологинь. Розглянуто психологічне становлення соціальної креативності майбутніх психологів як невід'ємну частину професійної підготовки. Висвітлено проблему психологічного благополуччя майбутніх педагогів. Описано психологічні особливості провідних ставлень підлітків з різним рівнем невротизації. Досліджено проблему самотності й усамітнення у сучасному місті. Висвітлено питання розробки алгоритмів діяльності практичних психологів. Розкрито роль організаційно-психологічних факторів в адаптації студентів до навчання у ЗВО. Увагу приділено емоційному вигорянню як психологічній проблемі сучасності.