Висвітлено теоретичні засади економіки праці на національному, регіональному та галузевому рівнях. Розкрито принципи формування та використання трудових ресурсів, механізми регулювання соціально-трудових відносин, особливості функціонування ринку праці. Подано інформацію про види праці, структуру трудового потенціалу суспільства, фактори та резерви продуктивності праці, показники рівня життя населення, тарифне нормування оплати праці. Охарактеризовано суб'єкти, рівні, типи та чинники трансформації соціально-трудових відносин. Розглянуто особливості розміщення населення та динаміку показників людського розвитку в Україні. Увагу приділено проблемам соціальної політики, принципам соціального партнерства, нормативно-правовому забезпеченню управління персоналом в системі соціально-трудових відносин на макрорівні. Висвітлено цілі, завдання, структуру та пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці.

Викладено теоретико-методологічні аспекти використання персоналу. Висвітлено теоретичні основи управління й ефективного використання персоналу сільськогосподарських підприємств. Проведено аналіз ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Розглянуто дослідження продуктивності праці як основного показника ефективності сільськогосподарського виробництва. Запропоновано вдосконалення механізму управління персоналом сільськогосподарських підприємств і напрями підвищення його ефективності.

Приведено розрахунковий метод обчислення показників трудомісткості основних видів сільськогосподарської продукції на прикладі господарств Дніпропетровського регіону, обгрунтовано значення трудомісткості серед інших показників ефективності виробництва.

Узагальнено наукові основи підвищення продуктивності праці як одного з найголовніших показників ефективності управління трудовими ресурсами, розроблено методичні підходи до оцінювання стану робочої сили й ефективності її використання. Досліджено сучасний стан діяльності аграрних господарств Дніпропетровської області. Проведено аналіз впливу основних факторів сільськогосподарського виробництва на ефективність діяльності підприємств і прослідковано основні тенденції розвитку соціально-трудових відносин. Визначено основні проблеми в галузі аграрного виробництва та запропоновано шляхи їх вирішення. Розроблено стратегічні напрями вдосконалення системи управління трудовими ресурсами на основі використання матеріально-технічних, організаційно-економічних і соціально-економічних факторів підвищення ефективності виробництва. Проведено прогнозування основних економічних показників діяльності сільськогосподарських підприємств, а також рекомендовано до впровадження заходи, що сприятимуть підвищенню ефективності використання трудових ресурсів аграрних господарств.

Досліджено передумови та причини виникнення і поширення диспаритету цін в галузі АПК; висвітлено сучасний стан міжгалузевих відносин; пропонуються рекомендації щодо вирішення проблем ціноутворення за сучасних умов. Актуальність проблем цінової політики полягає в необхідності нейтралізації негативного впливу структурних деформацій у аграрній галузі, які зумовлені недосконалістю механізму державного регулювання та мають своє вираження в поглибленні нееквівалентності міжгалузевого обміну, особливо між першою та третьою сферами агропромислового комплексу. Нерівномірний розподіл доходів у межах АПК негативно впливає на основні економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств. Необхідність вирішення проблеми цінового диспаритету й обумовила мету наукової статті. У результаті дослідження визначено доцільність застосування державних важелів впливу та обгрунтовано пріоритетні напрями державної політики у сфері ціноутворення, зокрема: встановлення регульованих цін на основні види сільськогосподарської продукції; антимонопольні заходи; створення інтегрованих аграрних комплексів і сільськогосподарських кооперативів із завершеним циклом виробництва; забезпечення інноваційного розвитку; моніторинг стану цінових механізмів; актуалізація нормативно-правової бази. Перспективою подальших досліджень є вивчення практичних аспектів державної політики у сфері ціноутворення як на макро-, так і на мікроекономічному рівні.

Висвітлено особливості сучасного стану державної політики в сфері АПК; визначено основні проблеми в галузі сільського господарства; обгрунтовано значення державної підтримки для стабільної діяльності аграрних підприємств, зростання їх прибутковості та конкурентоспроможності. Визначено шляхи вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки України в умовах динамічних змін економічного середовища. Актуальність питання державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері обумовила мету та завдання наукової статті. Зокрема визначено проблемні питання в галузі АПК, обгрунтовано шляхи вдосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору на сучасному етапі його розвитку. Серед методів дослідження було застосовано абстрактно-логічний (у процесі теоретичних умовиводів і формування висновків); статистико-економічний (з метою вивчення масових економічних явищ і встановлення відповідних тенденцій); прогнозування (в процесі розрахунку очікуваних показників виробничих затрат (рентабельності) з основних видів товарної продукції). За результатами дослідження визначено основні шляхи вдосконалення механізму державного регулювання АПК, які матимуть теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку аграрної галузі. Увагу заслуговують реформування цінового механізму через упровадження регульованих цін на базові види продукції; формування інтегрованих аграрних комплексів; удосконалення бюджетної, податкової, страхової та кредитної політик.

Визначено пріоритетні складові концепції державного регулювання АПК з урахуванням історичного досвіду. Розглянуто історичні аспекти державного регулювання аграрного сектора економіки з урахуванням корисного для України теоретичного та практичного досвіду минулих років щодо формування ефективних соціально-економічних відносин у сфері АПК; обгрунтовано концептуальні напрями державної політики в галузі аграрного виробництва в умовах зростання глобалізаційних тенденцій та євроінтеграційних векторів розвитку України. У результаті дослідження виділено концептуальні напрями державного регулювання аграрного сектора як економічного, так і соціального характеру, серед яких: оновлення законодавчої бази, бюджетна підтримка, податкові пільги, регульоване ціноутворення, фінансова підтримка інновацій та матеріально-технічного переозброєння, регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо підвищення рівня зайнятості та розвитку сільських територій. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є обгрунтування ефективного механізму регулювання соціально-економічних відносин, який являє собою баланс ринкових та державних інструментів з різною пріоритетністю. При цьому доцільно враховувати конкретні історичні умови та перспективи розвитку вітчизняного аграрного сектора, а також необхідність проведення зваженої та науково обгрунтованої аграрної політики держави на етапі входження України до європейського співтовариства.

Розглянуто основні елементи процесу праці. Розкрито методологічні основи організації праці. Охарактеризовано основні етапи, досягнення та прорахунки в розвитку теорії і практики організації праці в СРСР і Україні. Обгрунтовано економічну та соціальну ефективність удосконалення організації праці. Розкрито сутність і соціально-економічне значення процесів суспільного поділу та кооперування праці. Висвітлено процеси організації й обслуговування робочих місць. Увагу приділено атестації робочих місць. Розглянуто колективні форми організації праці. Подано класифікацію умов праці. Розглянуто соціально-економічні заходи щодо покращання умов праці. Викладено методи зміцнення дисципліни праці.

Розкрито соціально-економічну та психофізіологічну суть праці. Надано загальні відомості про будову нервової системи людини. Обгрунтовано основні принципи діяльності нервової системи людини. Висвітлено біохімічні процеси та енергетику трудової діяльності. Розглянуто закономірності функціонування дихальної системи у процесі праці. Охарактеризовано психічні властивості особистості, їх розвиток і вияв у трудовій діяльності. Розкрито суть і чинники працездатності людини. Запропоновано шляхи підвищення працездатності працівників. Розглянуто заходи запобігання перевтомі працівників на виробництві. Обгрунтовано психофізіологічні принципи організації роботи оператора. Викладено методику оцінювання важкості праці. Розкрито фізіологічні основи проектування раціональних режимів праці та відпочинку.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти оцінювання, аудиту та формування персоналу. Визеачено основні напрями розвитку персоналу. Розглянуто актуальні проблеми управління персоналом. Охарактеризовано стратегічні напрями підвищення ефективності використання людського капіталу в аграрному секторі. Проаналізовано ефективність використання персоналу на макрорівні. Досліджено особливості формування та використання трудового потенціалу на вітчизняному та регіональному ринках праці. Приділено увагу питанням соціального захисту окремих категорій працівників. Подано інформацію про соціалізацію людей з обмеженими можливостями в Україні.

Визначено актуальні тенденції міжнародної міграції в умовах глобалізації, особливості сучасного стану міжнародних міграційних процесів та обгрунтовано перспективи їх розвитку з урахуванням світових глобалізаційних тенденцій. Розглянуто позитивні та негативні наслідки міграційних явищ для країн-донорів та країн - реципієнтів робочої сили. У результаті дослідження було висвітлено загальні тенденції міжнародної міграції в сучасних умовах, зокрема: зміна географічної структури, зростання обсягів міграції фахівців високої кваліфікації та навчальної міграції, поширення нелегальних міграційних процесів, розповсюдження міграційних коридорів, поширення міграціоценозу, зростання впливу транснаціонального бізнесу на динаміку та структуру міжнародної міграції робочої сили. Серед напрямів вирішення міграційних проблем було визначено: перегляд і створення міждержавних угод країн-донорів з країнами - реципієнтами робочої сили; формування спеціалізованих міграційних бірж (так званих "бірж праці"); активізація співробітництва урядів країн з Міжнародною організацією з міграції; поширення системи грантів у контексті розвитку навчальної міграції та зменшення відтоку інтелектуального потенціалу; моніторинг і прогнозування міграційних процесів. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є визначення тенденцій розвитку найбільш "проблемних" міграційних явищ, серед яких нелегальна міграція та міграція висококваліфікованих фахівців до промислово та інноваційно розвинутих країн, а також обгрунтування напрямів покращення міграційної ситуації у країнах масової еміграції та імміграції.

Розглянуто особливості розвитку вітчизняного ринку праці в сучасних умовах з урахуванням необхідності забезпечення соціальної безпеки держави. В результаті дослідження висвітлено основні тенденції розвитку ринку праці, а також обгрунтовано заходи щодо покращення ситуації. Зокрема, визначено, що сучасний ринок праці характеризується дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили; неефективним використанням трудового потенціалу, зокрема, на молодіжному ринку праці; високими темпами зростанням рівня безробіття у сільській місцевості, скороченням кількості зайнятого населення за основними видами економічної діяльності. З метою забезпечення соціальної безпеки держави обгрунтовано необхідність підвищення рівня добробуту суспільства за рахунок вирішення проблеми зайнятості населення шляхом застосування таких заходів: формування механізму ефективної взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг; надання дотацій роботодавцям, які приймають молодих працівників на перше робоче місце; надання податкових пільг для цих підприємств; створення умов для формування нових робочих місць; впровадження системи освіти впродовж життя; застосування механізму оплачуваних громадських робіт; формування системи моніторингу показників ринку праці; удосконалення нормативно-правової бази соціально-трудових відносин.

Визначено авторське бачення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці та його складових, серед яких слід відзначити відповідні інститути (органи державної влади та місцевого самоврядування, інститути державного регулювання ринку праці та соціального партнерства, інститути освіти, інститути посередництва) та інституції (законодавче та нормативно-правове, фінансове, інформаційне забезпечення, економічні закони функціонування ринку праці, суспільні правила та норми поведінки, традиції та цінності, корпоративні норми). Крім того, визначено основні складові механізму інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці, який включає процес здійснення впливу суб'єктів соціальної безпеки на ринку праці на відповідні об'єкти, на основі ресурсного забезпечення та принципів, використовуючи методи, інструменти та важелі впливу. Розглянуто особливості сучасного стану інституційного забезпечення ринку праці та висвітлено основні його проблемні аспекти, зокрема в контексті діяльності Державної служби зайнятості України. Необхідність застосування зарубіжного досвіду розглядається з позиції формування активної політики держави на ринку праці та концепції "гнучкої безпеки" ("flexicurity"), яка являє собою поєднання гнучких і нестандартних форм зайнятості із відповідним соціальним захистом працівників. Серед пріоритетних напрямів удосконалення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці визначено: законодавче закріплення соціальної безпеки та конкретизація заходів щодо її забезпечення; впровадження соціальних стандартів розвинених країн Європи у вітчизняну практику; приведення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки у сфері зайнятості населення у відповідність до міжнародних вимог з урахуванням вітчизняних реалій; удосконалення функціональних аспектів інституційного забезпечення шляхом перерозподілу повноважень та функцій державних органів в умовах децентралізації, а також врахування необхідності впровадження інновацій в процес діяльності відповідних установ.

Визначено особливості та характерні риси неформальної зайнятості в умовах трансформаційних змін економічного середовища, що являє собою одну з основних загроз соціальній безпеці на ринку праці, а також проведено аналіз сучасних тенденцій поширення неформальної зайнятості. Обгрунтовано пріоритетні напрями державної політики, направленої на усунення загроз неформального ринку праці. Розглянуто основні причини розповсюдження неформальної зайнятості в Україні з урахуванням специфіки сучасного стану розвитку економіки, а також наслідки неформальних соціально-трудових відносин як для працівника, так і для держави. Висвітлено тенденції розвитку неформальної зайнятості на ринку праці України, зокрема в контексті її характеристик за типами робочих місць, місцем проживання, статево-віковими, освітніми, галузевими та регіональними особливостями. За підсумками проведеного статистичного групування було зроблено висновок про наявність оберненої залежності між показниками неформальної зайнятості та валовим регіональним продуктом у розрахунку на одну особу, а також наявними доходами населення у розрахунку на одну особу. Так, зі збільшенням масштабів неформальної зайнятості у розрізі регіонів відбувається зменшення валового регіонального продукту, а також знижується показник наявних доходів населення. Водночас варто врахувати взаємозв'язок між неформальною зайнятістю і розміром наявних доходів у розрахунку на одну особу, який виражається в тому, що саме низький показник доходів населення стимулює до пошуку можливостей додаткового заробітку та подолання бідності, в тому числі і за рахунок неформальних джерел оплати праці та неформальних соціально-трудових відносин. З урахуванням суттєвого негативний впливу неформальної зайнятості на стан економічного розвитку регіонів України та рівень добробуту населення було визначено пріоритетні заходи щодо нейтралізації загрози поширення неформальних соціально-трудових відносин, серед яких: створення нових робочих місць традиційного формату у ключових галузях економічної діяльності, зокрема у промисловості, АПК, будівництві, транспорті тощо; розвиток та впровадження інноваційних форм зайнятості та самозайнятості населення із офіційним декларуванням доходів від трудової діяльності; розвиток сфери малого та середнього бізнесу за рахунок застосування практики економічно розвинених країн світу щодо податкових пільг протягом перших двох років діяльності підприємства; розвиток молодіжного підприємництва на умовах пільгового оподаткування, а також за рахунок спрощення механізмів реєстрації та ліцензування діяльності; посилення контролю за дотриманням трудового і податкового законодавства із підвищенням ступеня жорсткості штрафних санкцій, що застосовуються у випадку виявлених порушень.

Визначено напрями розробки та реалізації стратегії забезпечення соціальної безпеки на ринку праці України з урахуванням сучасного стану сфери праці та зайнятості. Зокрема, визначено основні структурні елементи стратегії, серед яких її мета та завдання; суб'єкти, об'єкт і предмет; основоположні принципи стратегії; характеристика та оцінка зовнішніх і внутрішніх загроз соціальній безпеці на ринку праці (зокрема, за допомогою SWOT-аналізу); критерії та індикатори соціальної безпеки на ринку праці; пріоритетні напрями, заходи та механізми щодо забезпечення соціальної безпеки на ринку праці з урахуванням її багаторівневості. Обгрунтоване авторське бачення концепції багаторівневої стратегії забезпечення соціальної безпеки на ринку праці України та охарактеризовано пріоритетні напрями її реалізації на державному рівні. Серед стратегічних пріоритетів визначено напрями та заходи державної політики, які сприятимуть нейтралізації ключових загроз і негативних явищ на національному рівні. Зокрема, охарактеризовано заходи, які сприятимуть досягненню ключових цілей щодо забезпечення соціальної безпеки на ринку праці: збалансованості його розвитку; детінізації сфери зайнятості; зниження безробіття, перш за все серед найменш конкурентоспроможних категорій робочої сили - молоді та осіб старшого віку; зростання рівня оплати праці та трудових доходів населення. У результаті впровадження запропонованих заходів очікується покращення стану соціальної безпеки на ринку праці, що буде мати вираження у зростанні рівня збалансованості ринку праці; зменшенні масштабів прояву ключових загроз його розвитку, серед яких неформальна зайнятість, поширення безробіття, низький рівень реальної оплати праці; а також у забезпеченні підвищення рівня доходів і добробуту населення України.

Науково обґрунтовано теоретико-методологічні основи системного дослідження соціальної безпеки (СБ) на ринку праці (РП) і практичні рекомендації щодо розробки стратегії забезпечення СБ на ринку праці України. Розвинуто теоретичний базис дослідження СБ на РП і дефініцій, що визначають її сутність. Удосконалено наукові підходи щодо виокремлення рівнів СБ на РП, обґрунтовано її компоненти. Визначено концептуальні основи механізму інституційного забезпечення СБ на РП, розроблено методологію її оцінки. Проаналізовано тенденції розвитку світового та національного РП, що визначають стан СБ. Проведено комплексну рейтингову оцінку рівня СБ на РП України в регіональному вимірі. Досліджено параметри неформальної зайнятості та наслідки її впливу на безпеку РП України. Надано характеристику СБ молоді й осіб старшого віку на РП у контексті діагностики загрози безробіття. Здійснено діагностику загроз у сфері оплати праці, визначено шляхи їх подолання. Обґрунтовано концептуальні основи оцінювання перспектив нейтралізації ключових загроз СБ на РП України. Ідентифіковано ключові загрози СБ на національному РП. Розроблено імітаційну модель стратегії забезпечення СБ на РП у контексті трансформації ключових загроз. Обґрунтовано концептуальні засади розробки та запропоновано напрями реалізації стратегії забезпечення СБ на РП України та регіонів. Обґрунтовано стратегічні пріоритети СБ на внутрішньофірмовому РП.

Розглянуто вплив наслідків пандемії COVID-19 на показники рівня життя населення в Україні та країнах світу. Оцінено стан індикаторів розвитку ринку праці та макроекономічні показники, що відображають рівень життя населення. Визначено негативні тенденції зміни рівня безробіття протягом 2013 - 2020 рр. і його загострення в період пандемії COVID-19. Проаналізовано зміни рівня ВВП в Україні та країнах Центральної та Східної Європи, висвітлено тенденції зниження рівня індексу реальної заробітної плати в Україні. Зазначено, що пандемія COVID-19 та карантинні обмеження призвели до значних соціально-економічних наслідків, що негативно позначилися на рівні життя населення України. Про це свідчить зростання безробіття населення та зниження рівня реальної заробітної плати, погіршення макроекономічних показників, зокрема валового внутрішнього продукту. З метою підвищення рівня життя населення в умовах пандемії COVID-19 визначено заходи, що передбачають: збільшення обсягів фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, надання податкових пільг підприємствам, які працевлаштовують випускників закладів освіти; підвищення мінімальних соціальних стандартів з урахуванням відповідного їх рівня по країнах ЄС; розробку та реалізацію державних соціальних програм, спрямованих на підтримку соціально вразливих категорій населення в умовах пандемії COVID-19; покращення інвестиційного клімату та залучення інвестицій до реального сектора економіки; стимулювання розвитку молодіжного підприємництва, впровадження дуальної освіти, формування ефективного діалогу сфер освіти та бізнесу; використання резервів запровадження інноваційних форм зайнятості та самозайнятості населення (фріланс, надомна робота тощо).

Висвітлено сучасні тенденції поширення бідності в Україні та обгрунтовано перспективи її подолання з урахуванням необхідності підвищення рівня добробуту населення. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці сучасних дослідників, було розглянуто теоретичні аспекти поняття "бідність" і визначено його сутнісне наповнення. У результаті дослідження було визначено сучасні тенденції поширення бідності в Україні, з урахуванням діагностики впливу на рівень життя населення наслідків пандемії COVID-19, бойових дій та тимчасової окупації територій. Так, серед негативних тенденцій, що впливають на добробут населення, варто відзначити низький рівень доходів та значну їх диференціацію, зменшення рівня зайнятості та тінізацію економіки. Тому, передусім, для подолання бідності важливо: оптимізувати рівень диференціації доходів населення на основі врахування принципу соціальної справедливості; забезпечити розвиток підприємництва, що надасть можливість створення нових робочих місць; сформувати ефективні механізми цінового регулювання та антиінфляційної політики; підвищити мінімальні соціальні стандарти та створити умови для гідної оплати праці. Висвітлено актуальну статистичну інформацію стосовно рівня бідності, доходів та витрат населення, інших індикаторів рівня життя. Обгрунтовано авторське бачення перспектив подолання проблеми бідності населення в Україні на основі визначення напрямів імплементації провідного зарубіжного досвіду. Зокрема, визначено необхідність перспективних заходів, спрямованих на скорочення рівня бідності в Україні, серед яких: перегляд мінімальних соціальних стандартів та приведення їх у відповідність до соціальних стандартів розвинених країн ЄС; зниження податкового навантаження на фонд оплати праці; розвиток підприємництва; удосконалення механізмів надання соціальної підтримки на основі підвищення адресності виплат і контролю за цільовим використанням коштів; детінізація зайнятості та оплати праці, розвиток нетрадиційних форм зайнятості та самозайнятості населення; впровадження освіти упродовж життя, удосконалення освітньої та наукової сфер; рееміграція українців та створення умов для реалізації їх потенціалу в Україні; формування ефективних механізмів державного регулювання; бюджетне фінансування з урахуванням пріоритетності соціальної сфери. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є визначення пріоритетів підвищення рівня добробуту населення на етапі післявоєнної відбудови України.

Висвітлено досягнення менеджменту в бізнесі та сервісі, які можуть бути корисними для підвищення ефективності прийняття рішень у наукових і прикладних проєктах. Увагу приділено фінансовому управлінню, корпоративній соціальній безпеці, трансформації стратегій управління підприємствами. Розглянуто еколого-економічні засади в агробізнесі. Розкрито питання управління організаційними та проєктними комунікаціями. Здійснено аналіз управлінської діяльності галузей сільського господарства. Досліджено актуальні питання менеджменту готельно-ресторанних послуг та індустрії туризму. Розкрито проблеми розвитку регіонального туризму під час кризи й особливості управління поведінкою споживачів послуг індустрії гостинності та рекреації. Розглянуто питання управління розвитком персоналу закладів індустрії гостинності. Акцентовано на проблемах розробки та реалізації стратегії відновлення потенціалу міжнародного співробітництва вітчизняної індустрії туризму в кризових умовах. Запропоновано цифрові рішення для реалізації управління зеленими інноваціями на основі розробленої програмної системи визначення оптимального відновлювального джерела енергії.