Увазі запропоновано Миргородську міську актову книгу - цінне джерело з історії міського і козацького самоврядування, документи якої, за винятком одного відомого за публікацією з лохвицької актової книги, раніше не публікувалися. Вміщено важливу інформацію про соціально-економічний і правовий розвиток України у другій половині XVII - першій половині XVIII ст. Миргородська міська книга супроводжується науково-довідковим апаратом: коментарями, іменним та географічним покажчиками, словником застарілих і маловживаних слів, списком використаних архівних фондів та публікацій, переліком документів.

Здійснено археографічне видання низки важливих описово-статистичних джерел, що відображають еволюцію етнічного та соціального складу населення території колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового в останній чверті XVIII - на початку XIX ст. Об’єктом публікації стали створені в рамках діловодства Азовської та Новоросійської губернських канцелярій відомості, реєстри, списки, описи, виписки, екстракти, а також супровідні документи: ордери, рапорти, донесення, паспорти, атестати, листи, пропозиції, оголошення, постанови. Документи збірника суттєво розширюють обрії дослідження запорозької спадщини в ділянці залюднення території сучасного сходу та півдня України, збагачують наукові підстави для подолання стереотипних уявлень про подальшу еволюцію етнічного та соціального складу населення краю. З’явилися якісно нові можливості для з’ясування представницького комплексу проблем, пов’язаних з масштабами та долею запорозької спадщини в ділянці залюднення території сучасної Південної та Східної України. Документи опубліковано у збірнику повним текстом, мовою оригіналу чи копії. Усі рукописні кириличні та латинські літери відтворено. Титла та скорочення не розкривалися, їхнє розшифрування подано у «Списку скорочень та слів під титлом». При укладенні іменного покажчика прізвища та імена передавалися відповідно до сучасного звучання.

Здійснено археографічну публікацію корпусу джерел, які стосуються приведення до присяги на вірність потенційному монарху, малолітньому сину Петра І Петру Петровичу, Охотницьких полків (найманців) 1718 р. Наведено списки трьох Компанійських полків: Карпа Часника, Василя Чуги, Андрія Ковбаси, Сердюцького полку полковника Гаврила Бурляя, а також сотні Василя Родіоновича, яка на той час була виділена в окремий Компанійський полк, та їхніх підрозділів (Василя Йосифовича, Федора Нестеренка, Павла Неверовського), які квартирувалися окремішньо від своїх полків. Вміщено відомості про службу компанійців полку Василя Чуги від 25 січня та 22 березня 1725 р. Подано уявлення про кількісний і персональний склад компанійців і сердюків, місця їхньої дислокації та структуру, службу товариства "Чужинного" полку від Полтавської битви 1709 р. до Низових походів (1722 - 1725 рр.). Вміщено довідки про майже 600 представників полкової і сотенної старшини та рядового товариства.

У книзі досліджуються ключові проблеми для розуміння історичних корінь су¬часного територіального виміру України, а саме: притаманні ранньомодерному україн¬ському суспільству уявлення про власний простір та їхня реалізація в політичних концепціях і практиках. З’ясовано комплекс ідей традиційної еліти - князів і шляхти - щодо природних географічних меж українського світу, міжнародне тло її підходів, трансляцію просторових переконань від шляхти до козацтва, яке в середині XVII ст. стало осердям нової еліти, і якому судилося підсумовувати українські зусилля ранньо- модерної доби в усіх сферах. Простежено вплив утворення Гетьманщини на терито¬ріальні уявлення в Україні, досліджено «символічну географію» запорозького та сло¬бідського козацтва, механізми освоєння козаками теренів на сході та півдні, наслідки формування фактичних просторових меж на цих напрямках. Осмислено масштаби запорозької спадщини, її вплив на подальшу цивілізаційну перспективу колишнього Запорожжя. Зроблено наукову перевірку концепції «Новоросії». Передмова (В. Брехуненко, А. Заяць) 9 Розділ 1. Концептуальна стратегія дослідження (А. Заяць) 17 Розділ 2. «Свій» простір в українському наративі першої поло¬вини XVII ст. (В. Брехуненко) 37 2. 1. Базове тло формування та функціонування уявлень 37 2. 2. Модель простору Русі в літописній та поетичній версіях 43 Розділ 3. Ідеї традиційної еліти про межі українського світу на заході, півночі та північному сході (В. Брехуненко) 59 3.1. Західний та північно-західний рубежі 59 3.2. Північно-східна межа 86 3.3. Територіальний вимір Русі в інтелектуальній традиції духівництва 94 Розділ 4. Південний та південно-східний кордони очима шляхти: образ та проблема реального контролю (А. Заяць) 105 4. 1. Специфіка просторових меж в умовах Степового фронтиру 105 4.2. Південний кордон 108 4.3. Південно-східний рубіж 135 Розділ 5. Територіальні погляди козацтва до середини XVII ст. (В. Брехуненко) 141 5.1. Бачення меж козацького / українського простору 141 5 .2. Початки фізичного проникнення в зону Степового фронтиру 146 Розділ 6. Просторові ідеї доби Богдана Хмельницького {В. Брехуненко) ... 175 6.1. Зміна еліт і доля традиційного розуміння українського простору ... 175 6.2. Переконання нової української еліти 177 6.3. Територія влади 194 Розділ 7. Уявлення «козацького народу» другої половини XVII ст. (В. Брехуненко) 203 7.1. Територіальне питання в кінці 1650-х - на початку 1670-х рр 205 7.2. Просторова програма Петра Дорошенка 220 7. 3. «Ментальні мапи» лівобережної старшини 226 Розділ 8. «Символічна географія» еліти XVIII ст. (В. Брехуненко) 237 8. 1. Просторовий дискурс в українському наративі XVIII ст. 237 8. 2. Територіальна складова політичних концепцій 244 Розділ 9. Слобідська Україна і розширення контрольованого простору (В. Брехуненко) 255 9. 1. Межі Слобожанщини на півночі та сході 255 9. 2. Самоідентифікація слобідської старшини 269 9. 3. Еліта Слобожанщини в імперських трансформаціях 278 Розділ 10. Військо Запорозьке Низове і конфігурація українських меж на сході та півдні (В. Брехуненко) 289 10. 1. Перегук ідей запорозької старшини та еліти Гетьманщини 289 10.2. Бачення східного та південного кордону в часи останньої Січі ..305 10. 3. Фізичне проникнення до уявної межі та на Кубань 313 Розділ 11. Без корінь: ідеологема «Новоросії» на тлі ранньо- модерних уявлень у Московїї про «свій» простір (В. Брехуненко) 321 11.1. Степ у «ментальних мапах» та ідеологічних концепціях еліт 322 11.2. Органічна складова московського світу чи доєднана частина: Запорожжя очима управлінців краю останньої чверті XVIII ст. 332 Розділ 12. «Голос» запорозької спадщини в імперських перетво¬реннях як антитеза ідеї «Новоросії» {В. Брехуненко) 335 12. 1. Оцінка уніфікаторами масштабів спадщини Запорожжя 335 12.2. Напрямки залучення запорожців для подальшого розвитку краю 340 12. 3. Підходи до перелицювання запорозьких поселень 346 12.4. Запорозькі поселення як предтеча для мережі населених пунктів ..353 12. 5. Вплив запорозької традиції на урбанізаційний процес 359 Розділ 13. Ключові напрямки еволюції складу населення на території колишнього Запорожжя (77. Бойко) 375 13. 1. Курс влади та приватних землевласників на якнайширше залучення українських переселенців 375 13.2. Вплив завезення робітних людей, колодників, іноземних колоністів та осадження відставних військових 381 13.3. Співвідношення допливів. Колишні запорожці в новій соціальній структурі населення 388 Післямова {В. Брехуненко, 77. Бойко) 407 Список джерел та літератури 417 Іменний покажчик 445 Географічний покажчик 457 Summary 473 Передмова * * * Як не дивно, але, попри свою очевидну значущість, донині проблема¬тика ранньомодерних уявлень про український простір і практик щодо їхнього фізичного втілення не досліджувалася системно. На сьогодні історіографічна традиція представлена нагромадженням слабко пов’язаних між собою локаль¬них напрацювань, перемежованих хронологічними й тематичними прогали¬нами. Це принципово унеможливлювало формування цілісного полотна, відкриваючи шлях до накидання віддалених від джерел концептуалізацій та навіювання спекулятивних стереотипів. Утім, у науковому обігові перебуває низка цінних ідей і спостережень, які створюють своєрідні точки опори і ви¬конують роль вагомого інтелектуального підживлювача. Зокрема, на теоретич¬ному рівні плідним є сучасний дискурс про феномен простору та перспективи концептуалізацїї так званої «просторової історії» . У площині досліджень без¬посередньо проблеми результативно з’ясовувалися тогочасні моделі «руського народу» , деякі просторові переконання, продемонстровані волинською шлях¬тою на доленосному Люблінському сеймі 1569 р. , образи меж Русі в польських наративах другої половини XVI - першої половиниХУІІ ст. , річпосполитсько- турецьке розмежування 1633 року . Однак лише позначена проблема осмис¬лення східної та південної межі українського масиву традиційною українською елітою, трансляція просторових ідей шляхти в козацьке середовище, прита¬манні козакам до середини XVII ст. уявлення про властиво козацький та укра¬їнський простори, сприйняття сусідами територіальних переконань князів, шляхти й козацтва.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372(4УКР)

Рубрики:

Православ'я

Шифр НБУВ: ВС71812 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено джерела середини - другої половини XVIII ст., головним чином архівні й опубліковані в основному в журналі "Сіверянський літопис". Подано документи попередніх періодів, які були виявлені після видання 1 - 3 томів. Зазначені джерела висвітлюють тогочасні військово-політичні події, церковну та соціально-економічну історію, містять важливі факти, що стосуються багатьох населених пунктів сучасних Чернігівської та Сумської областей, а також етнічних українських земель у складі Росії: Стародубщини, частини Курщини.

Наведено документи з унікального архіву компанійського полковника Іллі Новицького (бл. 1630 - 1704), у якому представлено листи лубенського полковника Леонтія Свічки, компанійського полковника Івана Рубана (Максимовича) та ін. осіб. Зауважено, що листи стосуються головним чином діяльності компанійських (охочекомонних) полків, їх ролі в обороні південних кордонів Гетьманщини, вирішення проблем забезпечення, розташування компанійців на зимових квартирах на території Лубенського полку тощо.

Розглянуто питання соборності православної церкви, акцентовано на історичній ретроспективі та сучасному стані. Досліджено проблемні питання при укладанні богослужбових текстів в українській транслітерації церковнослов'янської мови. Особливу увагу приділено життєвому шляху та спадщині Г. Сковороди та П. Величковського. Досліджено питання церковної історії. Обґрунтовано важливість досвіду грецького неоправослав'я та його передвісників для православної церкви України. Висвітлено сучасні проблеми духовності в українському суспільстві. Акцентовано на фундаменталістській ідеології "русского міра" як єретичному вченні та обґрунтуванні війни росії проти України. Досліджено витоки російської православної церкви: шлях злодійства й облуди. Розглянуто реваншистську неоімперську політику російської федерації щодо України та визначено її вплив на релігійні громади. Висвітлено діяльність української церкви під час повномасштабного вторгнення російської федерації до України. Розглянуто діяльність інституту капеланства у сучасності та його проблематику.

Подано понад 400 документів з "книги-архіву" історії Свято-Преображенського Мгарського монастиря під Лубнами та понад 150 з фонду № 137 Центрального державного історичного архіву України у Києві. Серед документів ХУІІ-ХУІII ст. представлено універсали гетьманів України, кошових отаманів, полковників, сотників, також скарги, купчі записи, тестаменти й інші актові документи. Вони містять різноманітний матеріал з історії Церкви, Мгарського монастиря, розкривають стан та процес розвитку монастирського землеволодіння, є важливим джерелом з історії міст і сіл Лубенщини тощо. Надано іменний та географічний покажчики.

У збірнику здійснено археографічне видання іменних списків запорозьких козаків 1776,1778,1779,1782 рр. та комплексу супровідної документації. Історичні джерела, що стали об’єктом публікації, фіксують персональний склад значної частини запо¬рожців, містять важливу інформацію про опанування козаками території Запорожжя, мережу поселень у деяких його частинах, долю старшинського прошарку в кінці 1770 - на початку 1780-х рр. Документи підбивають підсумок запорозького періоду й вод¬ночас є відправним пунктом для дослідження подальших персональних історій ко¬лишніх козаків та загалом еволюції населення краю в імперських трансформаціях останньої чверті XVIII - початку XIX ст. початку XIX ст. Тільки в подібний спосіб можна пояснити, чому об закладені в запорозькі часи підвалини розбилися імперські потуги, за рахунок чого були амортизовані зусилля перетворити регіон на властиво російську тери¬торію. Це відкриє шлях для якісного опрацювання нового наративу для Схід¬ної та Південної України. Серед вузлових проблем, які належить розв’язати, чільне місце по¬сідає еволюція складу населення краю після ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового. Якою була подальша доля запорожців? Скільки і на яких соціальних позиціях залишилося в краї козаків, цих прямих фізичних носіїв запорозької спадщини? Звідки струмували допливи в регіон? Якою була частка власне російських приходьків і скільки їх реально осіло? В які соціальні групи просякали колишні посполиті Запорожжя? На сьогодні на прикладі Олександрівського повіту вже апробовано дослідницьку модель з’ясування цих та суміжних питань, яка дає змогу ефективно простежити перетікання запорожців у соціальні групи, сформо¬вані вже за імперськими зразками, а також визначити чисельність і ступінь осідання в регіоні вихідців з різних земель, відповідно й те, чиїми руками впроваджувалися зміни під імперським прапором . Результати проведених досліджень засвідчують перспективність застосування цієї моделі на мате¬ріалах інших повітів. В її основу покладено використання під просопогра- фічним кутом інформаційного потенціалу тогочасних описово-статистичних джерел. Відправним пунктом стратегії є попередньо встановлена закономір¬ність, що одні й ті ж фізичні особи та соціальні групи в різний період по¬значені в таких джерелах під різними категоріями населення. Це унеможли¬влює досягнення результату шляхом аналізу відразу широких соціальних структур. Більше того, спроби використання в минулому елементів саме та¬кого аналізу призводили до появи викривлених результатів, частина з яких створювала хибне враження про мізерність впливу запорожців на подальшу структуру населення краю, а отже, і на його життя . Проблема, однак, прин¬ципово вирішується, коли вдатися до просопографічних досліджень. Поєд¬нання інформаційних можливостей описово-статистичних джерел різних видів дозволяє простежити еволюцію населення на рівні конкретних осіб та їхніх нащадків і на цій підставі відфільтрувати зміни у його кількісній, со¬ціальній та етнічній структурі. У підсумку це виводить на широкі узагаль¬нення з приводу масштабів і долі запорозької спадщини, реального впливу на подальший розвиток краю різних потоків зовнішньої міграції, врешті, створює суто наукове підґрунтя для оцінки концепції «Новоросії». Практична реалізація дослідницької моделі, зрозуміло, ставить підви¬щені вимоги до повноти джерельної бази. Набуває ще більшої актуальності давня потреба масштабно розширити коло уведених до наукового вжитку дже¬рел з історії краю XVIII - початку XIX ст., у нашому випадку описово-статис¬тичних. Відтак конче необхідною є підготовка фундаментальних археографіч¬них видань з еволюції населення сучасної Південної та Східної України в цей ключовий для майбутньої цивілізаційної «прописки» краю період. Публікація відповідних збірників документів стане основою для ґрунтовних досліджень, уможлививши появу нового незаідеологізованого наукового бачення тих трансформацій, які тоді тут відбувалися, та їхніх наслідків. * * * Пропонований збірник документів є суттєвим кроком на цьому шляху. Його джерельну базу складають іменні списки та відомості запорозь¬кої старшини й рядових козаків 1776, 1778, 1779, 1782 pp., а також супро¬відна документація. Непересічне значення актуалізованого комплексу полягає насамперед у тому, що найважливіші його складові — списки та відомості 1776 р. - фіксують персональний склад значної частини запорожців (не всіх!) у перші місяці після ліквідації останньої Січі. Крім того, ці списки й відомості непорівняльно об’ємніші за уже введені до наукового обігу опи¬сово-статистичні джерела. Іншими словами, маємо підсумок запорозького періоду й водночас стартові позиції для подальших персональних історій козаків та відправний пункт еволюції населення краю в імперських транс¬формаціях останньої чверті XVIII - початку XIX ст. До всього, документи містять важливу інформацію про опанування козаками території Запорожжя, мережу поселень у деяких його частинах, долю старшинського прошарку в кінці 1770-х - на початку 1780-х років, про що детальніше буде сказано нижче. Суттєві перспективи відкриває порівняння на різних рівнях списків та відомостей з уже введеними до наукового вжитку реєстрами запорозьких козаків 1756 та 1762 pp. Документи, що публікуються, відклалися у фондах Російського дер¬жавного архіву давніх актів. Іменні списки та відомості запорожців 1776 p., іменні списки колишньої запорозької старшини за 1778 та 1779 pp., а також супровідна документація до них (ордери, рапорти, екстракти) зберігаються у справі № 797 «Папери канцелярії князя Григорія Потьомкіна-Таврійського про губернії Новоросійську, Азовську, Астраханську, про Дніпровську лінію, про військо Донське та ін.» як структурної одиниці фонду № 16 «Внутрішнє правління, колекція державного архіву Російської імперії». Наразі виявлено

Здійснено археографічну публікацію корпусу джерел, які стосуються приведення до присяги на вірність потенційному монарху, малолітньому сину Петра І Петру Петровичу, мешканців Гадяцького полку. Джерельна база публікації охоплює списки духовенства Гадяцької і Зіньківської протопопій, братії Гадяцького Красногірського Миколаївського та Пустинно-Скельського Преображенського монастирів, реєстри полкової, сотенної старшини, бунчукового і значкового товариства, козаків, міщан, посполитих Гадяцької першої полкової, Гадяцької другої полкової, Груньської, Комишнянської, Куземинської, Лютеньської та Опішнянської сотень. Видання містить довідки про близько двох тисяч представиків духовенства, урядової і неурядової старшини, козаків, міщан та посполитих.

Запропонований збірник є продовженням публікації джерел до історії Сіверщини ХУІІ-ХУІІІ ст. в серії "Сіверщина гетьманська". Представлено джерела 1726-1740 рр., головним чином архівні та опубліковані в журналі "Сіверянський літопис". Ці джерела проливають світло на тогочасні військово-політичні події, церковну та соціально-економічну історію, містять чимало важливих фактів, що стосуються багатьох населених пунктів сучасних Чернігівської та Сумської областей, а також етнічних українських земель у складі Росії (Стародубщина), частина Курщини.

У збірнику опубліковано матеріали IV Всеукраїнських Яворницьких наукових читань, присвячених 165-річчю від дня народження академіка Д. І. Яворницького. У тезах доповідей розкрито різні аспекти творчої спадщини, інтелектуальних контактів та традицій видатного вченого-історика; військово-політичні, міжнародні, соціально-економічні, суспільно-політичні, соціокультурні аспекти Наддніпрянської України XVII-XX ст.; питання історії освіти, науки та духовно-релігійного життя Наддніпрянщини XIX- XX ст.Дмитро Яворницький: творча спадщина, інтелектуальні контакти та традиції Воронов Віктор. Наукові контакти Дмитра Яворницького та Дмитра Багалія 26 Лучка Людмила. Дмитро Яворницький і бібліотеки: діалог та співпраця 30 Нудищук Марія. Дмитро Яворницький та Яків Гололобов: між науковою співпрацею та дружбою 33 Тимошенко Яна. Поетична спадщина Дмитра Яворницького в сучасній археографічній публікації 38 Сизенко Олег. Топонімічний ландшафт Верхньодніпровщини у творчій спадщині Дмитра Яворницького 42 Бережна Світлана. Шляхами Д. Яворницького: польові дослідження Олени Апанович 45 Струкуленко Анастасія. Традиції Дмитра Яворницького в Дніпровській археології 70-90-х рр. XX ст 47 Буланова Наталія. Традиції Дмитра Яворницького в музеологй Кам’янського 51 ІІісчанська Юлія, Лавренко Валерія Д. І. Яворницький у суспільному дискурсі сучасної Дніпропетровщини: особливості відзначення ювілею в умовах епідемії СОУГО 19 55 Вегеря Ірина. Д. І. Яворницький як історик Катеринослава 59 Секція II Військово-політичні та міжнародні аспекти історії Наддніпрянської України ХУІІІ-ХХ ст. Богдашина Олена. Козацька старшина середини XVII - початку XVIII ст. в оцінці В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського 62 Сонельпяк Анастасія. Постать Богдана Хмельницького у науковому доробку Я. Р. Дашкевича 65 І’снан Олег. Практики паланкових полковників у захисті території Кодацької паланки (1750-1760 рр.) .: 68 Філімонов Дмитро. Укріплення періоду російсько-турецької війни 1735— 1739 рр. біля річки Вороної: спорудження, функціонування, локалізація та особливості фортифікації 71 Посунько Ольга. Апеляція до минувшини у селянсько-поміщицьких конфліктах Катеринославщини останньої чверті XVIII - першої половини XIX ст 76 Луценко Марія. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва 79 Дьякова Олена. Формування території Харківського слобідського полку. 81 Посунько Андрій. До історії козацьких військ у Бессарабії та Дунайських князівствах 83 Стецюк Вадим, Філінюк Анатолій. Російська армія у Правобережній Україні: специфіка соціального та політико-ідеологічного впливу на дітей і молодь наприкінці XIX - на початку XX ст 86 Цимлякова Тетяна. Військове формування «Запорозька Січ» Юхима Божка в подіях Української революції 1918-1919 рр 88 Архірейський Дмитро. Українсько-польські економічні відносини 1920-х років 90 Шахрайчук Ігор. Діяльність каральних органів влади на Дніпропетровщині в період нацистської окупації 1941-1943 рр 93 Коча Вікторія. Участь жінок у поліцейських формуваннях на Дніпропетровщині в роки нацистської окупації 1941-1943 рр 97 Секція III Соціально-економічні, суспільно-політичні та соціокультурні питання історії Наддніпрянщини XVIII—XX ст. Гончарова Ольга. Слобода Нижній (Старий) Салтів: історія заснування. . . 101 Шерстюк Артем. Монетно-грошовий обіг у XVII - на початку XVIII ст. у контексті економічного розвитку Полтавщини 103 Громакова Наталя. Український суспільно-політичний простір як арена змагання польського і російського національних проектів 106 Нагайко Катерина. Значення постаті Т. Г. Шевченка у формуванні української національної ідеї у середовищі Київської Громади 109 Нагайко Тарас. Дослідження Г. С. Жураківського з історії громадівського руху у матеріалах Державного архіву Полтавської області Ill Нікітенко Анастасія. Життя народолюбців Києва в листах представників Старої Київської громади до подружжя Драгоманових 114 Захарова Лідія. Форму вання Бориса Грінченка як педагога- народолюбця 116 Манько Марина. «Конфлікт поколінь» у середовищі елітарної верстви періоду Української Центральної Ради 118 Манько Аниа. Земства Катеринославської губернії на завершальному етапі Першої світової війни 121 Присяжнюк Юрій, Островський Олег. Повстанці Холодного Яру 1918-початку 1920-х pp.: проблема ідентичності 123 Святеиь Юрій. Жертви Голодомору 1932-1933 рр. на Дніпропетровщині: технології та методи просопографічного дослідження 126 Іваненко Валентин. До питання про формування основ геополітичної єдності українських земель у перший період Другої світової війни 130 4 Секція IV Освіта наука та духовно-релігійне життя Наддніпрянської України ХІХ-ХХ ст. ІІрокоііеико Леонід. Церковнопарафіяльні школи Катеринославщнни V другій половині XIX - на початку XX ст 133 Ми лько Володимир. Система політичного нагляду й контролю за учнями і педагогами навчальних закладів Наддніпрянської України (кінець XIX- початок XX ст.) 135 Ліанова Наталія. Розвиток Катеринославської духовної семінарії на початку XX ст '38 Прокопенко Сергій. Організація навчального процесу в Катеринославському єпархіальному жіночому училищі 141 Яковенко Галина. Мемуари домашніх учителів як історичне джерело 143 Сніда Євгеній. Просвітницько-місіонерська діяльність православного духовенства Катеринославської єпархії (1917-1920) 145 Коротаєв Олександр. П’ятидесятницькі релігійні союзи України як об’єкт оперативної розробки органів НКДБ-МДБ за часів пізнього сталінізму (1944-1953) 147 Рева Ірина. Козацька символіка на нарукавних знаках українських військовослужбовців Наддніпрянщини (2014-2020 рр.) 149 Литвинова Тетяна. Пісенна саморепрезентація Дніпропетровська/Дніпра .152 Журба Олег. Міські путівники пізнього радянського часу та візуальна саморепрезентація Дніпропетровська 155 Маріни Зоя, Ромашко Олександра, Журба Олег. Археологія Дніпровського Надпоріжжя у дослідженнях Д. Ф. Красицького 159 Сільванович Сергій. Інформаційні можливості регіональних довідників у дослідженні проблеми саморепрезентації Катеринослава у другій половині XIX - на початку XX ст 162 Оверченко Олександр. Історія міста в пам'ятних знаках та меморіалах Дніпропетровська/Дніпра 165 Буланий Микола. Ментальні карти Дніпра: погляд молоді 168 Попович Вадим. Практики студентів вищих навчальних закладів УРСР у контексті академічного повсякдення (60-ті-70-ті pp. XX ст.) 171 5

Розглянуто питання відновлення православної ієрархії та специфіку її функціонування у дихотомії польсько-московського протистояння. Висвітлено діяльність очільників Києво-Печерської лаври наприкінці XVI - на початку XVII ст. по зміцненню Української Православної церкви, обороні від зазіхань щодо її канонічного статусу, внеску у розвиток національної духовності. Досліджено історичні передумови та обставини інституалізації епархій Української Синодальної Церкви на Донбасі 1919 - 1926 рр. Розкрито проблеми використання тоталітарним режимом репресивної психіатрії у боротьбі з віруючими в другій половині XX ст. Увагу приділено діяльності митрополита Т. Щербацького в історіографії. Проаналізовано життя на науково-педагогічну діяльність заслуженого професора церковного права О. С. Павлова. Наведено результати дослідження родової ікони святителя Д. Ростовського Ватопедської Богоматері. Надано відомості про першого Київського митрополита та розглянуто питання хрещення Русі при князі Оскольді та св. Володимирі.

Досліджено наслідки політики колективізації на Херсонщині в 1932 - 1933 рр. Висвітлено базові засади радянського терору. Проаналізовано передумови повстання за збереження козацького устрою під проводом Семена Палія. Розглянуто виникнення політичних партій в Індії наприкінці XIX - на початку XX ст. як відображення релігійного розколу суспільства. Подано інформацію про німецьку етнонаціональну спільноту Херсонщини у 1920-х рр. Увагу приділено показовим процесам на Дніпропетровщині у висвітленні радянської друкованої пропаганди у добу Великого терору 1937 - 1938 рр., культурно-політичним відносинам між німцями-колоністами та радянською владою, голоду 1946 - 1947 рр. в Ізмаїльській області у складі Української PCP як одній з найбільших післявоєнних трагедій. Розглянуто процес становлення нафтової галузі як головної складової економічного розвитку країн Перської затоки в другій половині XX ст. Охарактеризовано стан матеріально-технічного оснащення військових підрозділів у ході розгортання АТО на Сході України.

Представлено публікацію джерел, що стосуються повстання на Правобережній Україні 1768 року. Джерельна база публікацій охоплює справи № 227, 228 та 229 фонду № 229, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ. Подано відомості про перебіг Коліївщини на Правобережжі та про активізацію гайдамацького руху на Запорожжі в цей час, висвітлено превентивні заходи Коша у боротьбі з гайдамацтвом на території Вольностей, розкрито невідомі та маловідомі прізвища гайдамацьких ватажків та діяльність їхніх загонів. Вміщено відомості про запорозько-польські і козацько-татарські стосунки цієї доби. У цьому томі продовжено серійну багатотомну публікацію корпусу документів архіву Коша Нової Запорозької Січі; водночас розпочато нове видання документальних і наративних джерел до історії Коліївщини, 250-річчя якої відзначалося 2018 року. Зазначено, що серед продукованих українським соціумом у ранньомодерну добу самобутніх форм масового протесту, особливе місце посідає Коліївщина. Акцентовано, що, попри доволі різнобічну джерельну презентативність і чималий рівень наукової зацікавленості проблемою, історія потужного соціального і національного руху, що обрамив 1768-1769 рр. продовжує залишатися недостатньо вивченою. Визнано, що відкритим залишається питання про хронологічні рамки Коліївщини.

Проаналізовано теоретичний, інституційний та правовий виміри запропонованого провідниками українського національного руху у часи Української революції (1917 - 1921 рр.) загальнонаціонального порозуміння, що було покладено в основу творення демократичної української держави. Проведено історичні паралелі та сформульовано пропозиції щодо апперцепції (сприймання) інформації та її використання в маніпулятивних практиках. Головну увагу зосереджено на систему освіти, як визначальну сферу для формування конкурентоздатності особи та суспільства.

Висвітлено питання богослів'я та філософії, церковного права й історії, біографістики, джерелознавства, історії культури та мистецтвознавства, розглянуто сучасні проблеми духовності в українському суспільстві. Проаналізовано праці Бенедикта Гербеста в контексті посттриденської модифікації доктрини католицької церкви. Досліджено роль апостольської церкви в політиці Римської імперії. Увагу приділено проблематиці духовно-релігійного відродження в листівках української революційної доби (1917 - 1921 рр.). Здійснено огляд діяльності керівників державних органів із церковних питань в Україні під час національно-визвольної боротьби 1917 - 1921 рр. Показано створення синергетичної моделі релігійного життя в радянській Україні 1920-х рр. Розглянуто внесок братів Андреєвських у становлення освіти та науки у Східній Європі. Визначено внесок М. Макаренка в археологічну науку. Висвітлено питання християнської символіки Кирило-Мефодіївського товариства. Подано інформацію про підготовку студентів Київської духовної академії до релігійно-морального виховання пастви в останній чверті XIX ст. Розкрито психологічні особливості професійної діяльності священнослужителя. Розглянуто етапи впровадження душпастирської опіки у Збройних Силах України в період незалежності. Наведено методичні рекомендації для церковно- та священнослужителів щодо сучасної систематики та класифікації психічних розладів, а також базових принципів визначення форм їх лікування. Досліджено роль флористичного декору в оздобленні тла українських ікон XV - XVIII ст.

Розглянуто відносини між українським населенням і кримськими татарами та ногайцями у XVII - першій половині XX ст. Концептуальна стратегія дослідження полягала у відмові від панівного стереотипу зображувати ці відносини у контексті непримиренної конфронтації з упередженою маргіналізацією історичної ролі решти проявів. Натомість у руслі сучасних тенденцій світової історіографії український варіант відносин з мусульманськими сусідами проаналізовано як багатовимірний феномен, який виник в особливих умовах степового кордону Європи і в рамках якого гостра конфронтація за життєвий простір поєднувалася з активною міжетнічною, економічною, військовою та культурною взаємодією. З'ясовано широкий комплекс відносин, який раніше не привертав належної уваги. Досліджено роль кримських татар у відновленні української державності в ранньомодерні часи та процесі легітимізації Гетьманщини, відтінено існування різних моделей співіснування українців з кримськими татарами та ногайцями, а також пошук шляхів взаємодії між Українською Народною Республікою та Кримською Народною Республікою.

Розкрито деякі аспекти історії Білорусі XIV - XXI ст. Розглянуто переважно питання військо-політичної та церковної історії, також джерелознавства і археографії. Наведено тексти джерел, виявлених в архівосховищах України та зарубіжних країн, насамперед Польщі, які були надруковані або вперше вводяться до наукового обігу. Описано особливості історії українсько-біло-руських зв'язків.